м. Вінниця
29 березня 2024 р. Справа № 120/14932/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 22.12.2023 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Разом із тим, 22.03.2024 до суду надійшла заява позивача в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду.
Визначаючись щодо поданої заяви, суд виходив із наступного.
Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вказана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
За змістом пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України, у такій заяві зазначаються: документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
У свою чергу, як визначено у статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 2 названого Закону визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана у цій справі в порядку статті 383 КАС України заява до передбаченого частиною другою статті 3 Закону "Про судовий збір" вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
Варто зауважити, що за звернення до суду з адміністративним позовом в цій справі позивачем сплачувався судовий збір на загальних підставах.
Суд зазначає, що підпунктом 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачена сплата судового збору за подання заяв, пов'язаних із деякими питаннями виконання судових рішень, у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2024 року - 3028 грн.
Таким чином, позивачу за подання цієї заяви необхідно було б сплатити судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,40 грн. (3028 *0,3).
Втім, в порушення вимог пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України, позивачем документу про сплату судового збору не надано.
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача закріплених у статті 5 Закону "Про судовий збір" пільг останній також не надав.
Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України містяться у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року по справі №807/220/18, від 25 червня 2020 року по справі №0240/2226/18-а.
Крім того, аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд відмовляючи у відкритті касаційного провадження в ухвалі від 12 вересня 2023 року у справі №520/13521/21.
Такої ж правової позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 28 вересня 2023 року по справі №560/10513/21.
Додатково суд наголошує, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
В даному випадку такою є позиція Верховного Суду, що викладена у постанові від 25 червня 2020 року по справі №0240/2226/18-а в якій суд дійшов висновку про необхідність сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України.
При цьому, судом враховано існування позиції Верховного Суду щодо застосування ст. 382 КАС України, викладеної в постанові від 11.08.2021 у справі № 560/4364/19, однак вона не є подібною до правового регулювання питання застосування ст. 383 КАС України, а тому не підлягає врахуванню під час перевірки заяви позивача на відповідність вимогам процесуальних норм.
Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вимогам встановленим цією статтею вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає поверненню заявнику на підставі частини 5 статті 383 КАС України, адже вона не відповідає усім вимогам, що встановлені частиною 2 статтею 383 КАС України.
Одночасно, суд вважає за потрібне звернути увагу позивача, що останній не позбавлений права та можливості звернутись до суду з окремим позовом щодо оскарження дій відповідача щодо обмеження належної йому до виплати пенсії максимальним розміром.
Керуючись ст.ст. 248, 256, ч. 5 ст. 383 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №120/14932/23, що подана в порядку статті 383 КАС України, - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна