Справа № 758/14423/23
Провадження № 2/761/5225/2024
21 березня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Сіромашенко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживачів, -
У листопаді 2023 року засобами поштового зв'язку до Подільського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що є користувачами послуг оператора поштового зв'язку «Укрпошта». Позивачі вважають, що Акціонерне товариство «Укрпошта» не належним чином виконує свої функціональні обов'язки, внаслідок чого порушує їх права, як споживачів. За фактом порушень працівниками АТ «Укрпошта» їх конституційних прав, позивачі звертались на Урядову гарячу лінію зі скаргами. Вказують, що внаслідок порушення відповідачем Правил надання послуг поштового зв'язку, Закону України «Про поштовий зв'язок» ряд поштових відправлень не були вчасно доставленні та отримані адресатами, що на думку позивачів, не дало їм можливості реалізувати права, щодо подачі відповідних документів.
Зазначають, що відсутність листоноші, невручення судової повістки та інших реєстрованих поштових відправлень адресату, повернення реєстрованих поштових повідомлень з відміткою "За закінченням терміну зберігання" не інформуваннях про надходження адресату реєстрованого поштового відправлення згідно абз. 1 п.62 Правил, свідчать про порушення прав споживачів.
Крім цього, вказують, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу своїх обов'язків з приймання та доставки (вручення) реєстрованих поштових відправлень завдало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 значну моральну шкоду та духовні, періодично і фізичні страждання. Кожного разу, коли виникали проблеми з несвоєчасним врученням або несвоєчасним отриманням реєстрованих поштових відправлень щодо пенсійних, судових справ; переписки з адвокатами, виконавчою службою, вони нервують, що відображається на здоров'ї, наявних хронічних захворювань.
Враховуючи викладене позивачі просили, стягнути з AT "Укрпошта" на сумісну користь, а саме на користь ОСОБА_2 , 216,30 грн, в рахунок відшкодування витрат за реєстровані поштові відправлення, які відповідачем не були вручені належним чином. Стягнути з AT "Укрпошта" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 10 000 грн, кожному, моральної шкоди за тривале неналежне виконання відповідачем обов'язків з прийняття та доставления реєстрованих поштових відправлень.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29.11.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про відшкодування витрат та стягнення моральної шкоди - передано за територіальною підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
У встановленому законом порядку учасники справи були сповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, копія ухвали суду про відкриття провадження надсилалась сторонам та іншим учасникам справи, а відповідачу разом з копією позовної заяви з додатками.
01.02.2024 до суду, засобами поштового зв'язку, від позивачів надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Зазначають, що із часу подання позовної заяви виконання уповноваженими особами АТ «Укрпошта» своїх функціональних обов'язків тільки погіршилося, надалі продовжено порушення ст. 23 Закону України «Про поштовий зв'язок». Відповідні поштові відправлення позивачів не були вчасно вручені адресатам, не було інформування про надходження, повідомлення про вручення відсутні. Враховуючи несвоєчасне вручення або несвоєчасне отримання реєстрованих поштових відправлень щодо пенсійних, судових справ, виконавчого листа, постанови виконавчої служби, позивачі просили додатково стягнути з AT "Укрпошта" на сумісну користь, а саме на користь ОСОБА_2 , 114,00 грн, в рахунок відшкодування витрат за реєстровані поштові відправлення, які відповідачем не були вручені належним чином. Додатково стягнути з AT "Укрпошта" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 9 000 грн, кожному, моральної шкоди за тривале неналежне виконання відповідачем обов'язків з прийняття та доставления реєстрованих поштових відправлень.
27.02.2024 до суду засобами поштового зв'язку надійшли письмові пояснення AT "Укрпошта". Відповідач зазначає, що позовні вимоги позивачів не підтверджуються належними доказами. Позивачами не надано доказів того, що вони взагалі звертались до відділення поштового зв'язку відповідача за отриманням послуги з пересилання реєстрованого поштового відправлення та відмови оператора в наданні такої послуги виключно з підстав ненадання номеру телефону. Відповідь AT «Укрпошта» щодо розгляду звернення ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію від 24.02.2020 № 33-П-1990 містить виключно роз'яснювальний характер. З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачі не були відправниками перелічених поштових відправлень: 0421219349306; 021440057089; 0407142301388; 0103333272869; 0407142855820; 0600076943734; 0600078109952, а отже не перебували з AT «Укрпошта» у договірних відносинах щодо замовлення та отримання послуг поштового зв'язку
Відповідач вказує, що ксеропія фіскального чеку доданого, як доказ приймання до пересилання відправлення 0407142225169, 0407142151602, 0408034046599 є не чіткою. Ідентифікувати, що саме це відправлення було прийнято до пересилання та визначити дату укладання договору про надання послуги з пересилання внутрішнього рекомендованого відправлення не надається можливим. Доказів порушення нормативних строків пересилання поштових відправлень 0408033727452, 0407142731498 позивачами не надано.
Щодо поштового відправлення 0100111588648, то у накладеній до чеку, відправником обрано розпорядження «повернути». За повернення відправлення Стандарт з відправника додатково стягується плата згідно з діючими тарифами.
Відправлення 0407142410969 вручене представнику адресата за довіреністю 11.09.2023.
З даних позовної заяви поштове відправлення 0407142225169 було прийняте до пересилання 29.11.2023, вказана обставина не підтверджується доказами, оскільки копія фіскального чеку є нечіткою, інформація про дату приймання до пересилання відправлення відсутня. AT «Укрпошта» при наданні послуг поштового зв'язку керується Правилами, що діють на дату приймання до пересилання відправлення. Станом на листопад 2023 року у Правилах були відсутні пункти 116 та 117, на які посилаються позивачі.
При пересиланні поштового відправлення 0407142223646 відповідачем не порушено ані терміни пересилання поштового відправлення, ані терміни зберігання/вручення поштового відправлення, доказів зворотного позивачами не надано.
Також, відповідач зазначає, що відповідно до прохальної частини позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог позивачі просять стягнути відшкодування витрат за поштові відправлення, однак до вказаних вимог не надано розрахунку відшкодування. Вказані вимоги, також, не містять обґрунтування такого відшкодування з посиланням на норми матеріального права.
AT «Укрпошта» вважає, що відсутнє порушення права позивачів в частині надання послуг з пересилання відправлень, перелік яких міститься у позовній заяві, тому вимоги щодо відшкодування витрат на пересилання відправлень не підлягають задоволенню. Вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від основної вимоги, тому, також, не підлягає задоволенню.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідних клопотань до суду не надходило.
З огляду на викладене, суд, відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є користувачами послуг оператора поштового зв'язку «Укрпошта» та вважають, що відповідач не належним чином виконує свої функціональні обов'язки щодо доставки поштових відправлень, внаслідок чого порушує їх права, як споживачів.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; також сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про поштовий зв'язок» послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно абз. 46 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Сторонами в договорі про надання послуг поштового зв'язку є AT «Укрпошта», як надавач послуг та відправник, як їх замовник (споживач). Підтвердженням укладання усного договору є розрахунковий документ встановленої форми.
Крім того, згідно п. 7 та 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження _ вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ).
Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Враховуючи викладене, споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» є особа, яка уклала усний чи письмовий договір з надавачем послуг, що підтверджується письмовим договором, касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Дослідивши матеріали справи, суд погоджується з доводами відповідача, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є стороною (відправниками, замовниками) по договору про надання послуг та споживачами в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно відправлень 0421219349306, 0214400570892, 0407142301388, 0103333272869, 0407142855820, 0600076943734, 0600078109952. А відтак, позивачі не маю права вимагати отримання компенсацій та відшкодувань передбачених Законом України «Про поштовий зв'язок» щодо вказаних поштових відправлень.
Позивачі вважають, що при пересиланні відправлень 0408033727452, 0407142731498, відповідачем порушено строк пересилання. Проте, нормативні строки пересилання поштових відправлень, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 року, на який посилається позивач у позовній заяві, визначають час, установлений для пересилання поштових відправлень від об'єкта поштового зв'язку місця приймання до об'єкта поштового зв'язку місця вручення. Разом з тим, строк доставки відправлення - це строк протягом, якого відділення поштового зв'язку зони обслуговування адресата здійснює доставку та вручення поштового відправлення. Вказаний строк визначається в залежності від категорії відправлення та складає від 7 до 14 календарних днів (крім відправлень з позначкою «Судова повістка»). До позовної заяви не надано доказів порушення нормативних строків пересилання поштових відправлень 0408033727452, 0407142731498.
Позивачі вказують на порушення пунктів 116 та 117 Правил надання послуг поштового зв'язку при пересилання відправлення 0407142225169. Натомість, AT «Укрпошта» при наданні послуг поштового зв'язку керується Правилами, що діють на дату приймання до пересилання відправлення. Так, станом на листопад 2023 року у Правилах були відсутні пункти 116 та 117, на які посилаються Позивачі.
В частині надання послуг з пересилання відправлень 0407142151602 позивачі ставлять під сумнів надання послуги з інформування СМС-повідомлення. Як вбачається із інформації пошукової системи відповідача, CMC повідомлення по 0407142151602 02.06.2023 року передано провайдеру у доставку на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із системи, який наданий AT «Укрпошта».
Позивачі вважають, що за повернення недоставленого поштового відправлення 0100111588648 адресату, в порушення п.п. 116, 117 Правил відповідачем незаконно стягнуто 15,00 грн. Щодо вказаного поштового відправлення згідно даних відповідача встановлено, що відправником 30.08.2023 року замовлено послугу з пересилання відправлення «Укрпошта Стандарт». Дана послуга надається відповідно до вимог Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт» (надалі - Порядок УС). Пунктом 9.1 Порядку УС визначено, що при надходженні відправлення Стандарт до ОПЗ місця вручення на номер мобільного телефону адресата, який зазначено в адресі, автоматично надходить sms/viber-повідомлення з інформацією про надходження відправлення Стандарт із зазначенням контактного номеру телефона ОПЗ. Відповідач декілька разів спрямовував на номер телефону одержувача СМС-повідомлення про надходження поштового відправлення (витяг з пошукової системи надається), натомість за отриманням відправлення одержувач не звернувся. Згідно п.10.1 Порядку УС при оформленні відправлень Стандарт, відправник зазначає про одне із таких розпоряджень стосовно термінів повернення або про не повернення відправлень Стандарт , у разі його невручення адресату: - повернути; - повернути через 7 календарних днів; - не повертати. Відповідно до інформації, що міститься у накладній до чеку, відправником обрано розпорядження «повернути». Пунктом 10.1 Порядку УС визначено, що під розпорядженням «повернути» розуміється, повернення відправлення Стандарт відправнику, після спливу терміну зберігання, передбаченого цим Порядком. Як визначено п. 10.8.Порядку УС відправлення Стандарт повертаються відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання або закінчення строку зберігання у відповідності до Схеми пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт» з наступним врученням у ОПЗ за місцем обслуговування відправника. За повернення відправлення Стандарт з відправника додатково стягується плата згідно з діючими тарифами.
Щодо відправлення 0407142410969, відповідачем надано докази, що вказане відправлення вручене представнику адресата за довіреністю 11.09.2023.
Копія фіскального чеку доданого, як доказ приймання до пересилання відправлення 0408034046599 є не чіткою. А відтак, ідентифікувати, що саме це відправлення було прийнято до пересилання та визначити дату укладання договору про надання послуги з пересилання внутрішнього рекомендованого відправлення не надається можливим. Відсутність доказів та клопотання про їх витребування позбавляє можливості встановити порушення Правил надання послуг відповідачем.
Згідно копії фіскального чеку, наданого позивачем, відправником 09.12.2023 замовлено послугу з пересилання рекомендованого листа 0407142223646 між населеними пунктами різних областей України. Міністерством інфраструктури України 28.11.2013 № 958 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень. Пункт 1 розділу 2 якого визначає нормативні строки пересилання простої кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів поштового зв'язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. Пунктом 2 розділу 2 цього ж наказу встановлено, що при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Тобто, при пересиланні рекомендованого листа між населеними пунктами різних областей України строк пересилання складає Д+5+1=7 днів. Пунктом 101 Правил, визначені строки зберігання письмової кореспонденції. Ці строки зазначені в розділі 7 Регламенту письмової кореспонденції. Розділом 7 Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції визначається організація зберігання простих та рекомендованих відправлень в ОПЗ. Пункт 7.3 цього розділу визначає, що у разі неможливості вручення одержувачам, письмова кореспонденція зберігаються ОПЗ місця призначення протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня їх надходження. Позивач підтверджує, що відправлення прямувало з м. Київ до м. Синельникове Дніпропетровської області, тобто між населеними пунктами різних областей України, тому строки пересилання розраховуються за формулою Д+5+1 та становлять 7 днів.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що при пересиланні вказаного поштового відправлення не було порушено ані терміни пересилання поштового відправлення, ані терміни зберігання/вручення поштового відправлення, оскільки доказів протилежного позивачами не надано.
Як вбачається з Реєстру, поштове відправлення 0408034046688 вручено за довіреністю - 31.01.2024.
Щодо поштового відправлення 0407141926694, позивачами не надано доказів та матеріали справи не містять даних про наявність вказаного зареєстрованого поштового відправлення в системі AT «Укрпошта».
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що матеріали справи не містять належних доказів про те, що відповідач порушив права позивачів в частині надання послуг з пересилання відправлень, перелік яких міститься у позовній заяві, а відтак вимоги щодо відшкодування витрат на пересилання відправлень не підлягають задоволенню. Оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від основних вимоги, тому вони, також, не підлягає задоволенню.
При цьому, суд критично оцінює надану позивачами в якості доказу відповіді AT «Укрпошта» щодо розгляду звернення ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію від 24.02.2020 № 33-П-1990; від 29.09.2023 № 1.10.004.-14883-23, оскільки вона не підтверджує порушення відповідачем прав позивачів, в тому числі інформацію щодо відмови ОСОБА_1 в наданні послуг поштового зв'язку в частині пересилання реєстрованого поштового відправлення. Відповідь містить відомості роз'яснювального характеру. Позивачами не надано доказів того, що вони звертались до відділення поштового зв'язку відповідача за отриманням послуги з пересилання реєстрованого поштового відправлення та отримали відмову оператора в наданні такої послуги виключно з підстав ненадання номеру телефону.
Керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживачів відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В. Сіромашенко