Справа № 761/15042/22
Провадження № 2/761/1569/2024
14 березня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Сіромашенко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів, -
У серпні 2022 року засобами поштового зв'язку до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі виконавчого листа № 2-1441/06 Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 21 серпня 2006 року відповідач ОСОБА_2 , зобов'язаний виплачувати аліменти на утримання, доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 05 липня 2006 року до досягнення нею повноліття. З травня 2017 року виконавче провадження перебуває у провадженні Солом'янського ВДВС м. Києва, ГТУЮ.
Позивач вказує, що у зв'язку з невиконанням рішення суду позивач звернулася до суду та 19.12.2017 Крюківським районним судом міста Кременчука винесено рішення яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у зв'язку з невиконанням Боржником зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання дитини, у розмірі 7 930,79 грн, за період червень 2016 року по квітень 2017 року, додаткові витрати на розвиток здібностей дитини в сумі 4 336 грн, 50 коп. та витрати понесені позивачем на розміщення публікації в ЗМІ в розмірі 630 грн. На підставі рішення видано виконавчий лист. 10.07.2018 Крюківський районний суд м. Кременчука по справі 537/994/18 вкотре винесено рішення яким стягнуто з ОСОБА_2 неустойки (пені) у зв'язку із заборгованістю щодо сплати аліментів та додаткових витрат на розвиток здібностей дитини.
Однак, незважаючи на відкрите виконавче провадження, винесені рішення Крюківським районним судом про стягнення з відповідача аліментів та пені, нехтуючи своїми батьківськими обов'язками щодо утримання дитини, з листопада 2018 року по жовтень 2019, та з грудня 2019 року по лютий 2021 року аліменти на дитину ОСОБА_2 не сплачує, чим грубо порушує права неповнолітньої дитини - ОСОБА_3. Згідно довідки-розрахунку Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ м. Київ № дз/в від 01.04.2021, заборгованість по аліментам станом на 06 лютого 2021 року становить 74 787,04 грн. ОСОБА_2 не було позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає, що має право на стягнення пені з відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліментів на дитину. Розрахунок нарахованої неустойки (пені) здійснено з урахуванням довідки-розрахунку Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у місті Києві № дз/в від 01.04.2021 року. Врахувуючи обмеження визначеного ст. 196 Сімейного кодексу України, позивач просила стягнути з відповідача 100% заборгованості по аліментам, що становить 74 787,04 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2022 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
Згідно відповіді № 386655 від 28.12.2023 з Єдиного демографічного реєстру, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
У встановленому законом порядку учасники справи були сповіщені судом про відкриття провадження по справі та призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, копія ухвали суду про відкриття провадження надсилалась сторонам по справі, а відповідачу разом з копією позовної заяви з додатками.
Відзиву до суду від відповідача не надходило.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідних клопотань до суду не надходило.
З огляду на викладене, суд, відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у Солом'янського ВДВС м. Києва ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1441/06 Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 21 серпня 2006 року про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання, доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 05 липня 2006 року до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Крюківським районним судом міста Кременчука 10.07.2018 по справі № 537/994/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв'язку із заборгованістю щодо сплати аліментів та додаткових витрат на розвиток здібностей дитини задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму пені у зв'язку із невиконанням ним зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 5291 грн. 10 коп.; суму додаткових витрат на розвиток здібностей дитини в розмірі 10908 грн. 55 коп.
А відтак, судом встановлено, що рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука від 10.07.2018 по справі № 537/994/18 стягнуто суму пені у зв'язку із невиконанням ним зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 5291 грн. 10 коп. в період з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року.
Згідно довідки-розрахунку Солом'янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві від 01.04.2021 заборгованість по аліментам станом на 06 лютого 2021 року становить 74 787,04 грн.
Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення зі сплати аліментів за період з листопада 2018 року до серпня 2022 року, який складає 99 568,92 грн.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст. 182 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Нормою ч.1 ст. 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно роз'яснень, які викладені у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Позивачка, з посилання на положення ст. 196 Сімейного Кодексу (СК) України, просила суд стягнути суму пені, виходячи із суми заборгованості зі сплати аліментів, у розмірі 74 787,04 грн.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не надано доказів відсутності вини щодо несвоєчасної сплати аліментів, - виникнення заборгованості з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо.
Враховуючи, що відповідач допустив прострочення сплати аліментів на утримання донки, беручи до уваги, що сума неустойки (пені), яку просить позивачка стягнути з відповідача, відповідає 100% сумі заборгованості за цим зобов'язанням і за період з листопада 2018 року по серпень 2022 року складає 74 787,04 грн, відтак, розмір пені, який просить стягнути позивачка на свою користь є правомірним, розрахованим відповідно до норм чинного законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення пені, з урахуванням розміру заборгованості, положень ч. 1 ст. 196 СК України, у сумі 74 787,04 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави судовий збір підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну виплату аліментів - задовольнити
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) суму пені у зв'язку із невиконанням зобов'язання щодо сплати аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 74 787 (сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят сім гривень) 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп. у дохід держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Шевченк.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ)-37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA628999980313151206000026011).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В. Сіромашенко