Унікальний номер справи 753/13846/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6615/2024
Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_6
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
29 березня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житловго фонду Дарницького району м. Києва»
відповідач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
відповідач ОСОБА_4
відповідач ОСОБА_5
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_3 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року,
Позивач в особі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» у серпні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Позов мотивовано тим, що відповідачі є мешканцями квартири АДРЕСА_1 , отримують житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, при цьому не виконують зобов'язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за період з 01.01.2018 року по 30.06.2023 року в сумі 11 255 грн. 10 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва» заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2018 року по 30.06.2023 року в сумі 11 255, 10 грн.
Стягнуто з кожного з відповідачів на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м.Києва» по 536, 80 грн. судового збору.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зобов'язати позивача підписати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
В огрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено право звертатися до суду з даним позовом, документи надані позивачем всупереч законодавству України та не доведено законність їх отримання, не надано належних розрахунків заборгованості із зазначеними тарифами, які діяли у певний період часу та пропущений трирічний строк для стягнення заборгованості, яке можливе тільки в межах вказаного строку.
На думку апелянта, комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження свого статусу у правовідносинах з споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також не надано доказів встановлених з відповідачем правовідносин. Адже у останнього з 30.10.2010 відсутні повноваження для вирішення в судовому порядку будь-яких спорів зі споживачами житлово-комунальних послуг.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що надані позивачем «Перелік сум боргу за період з 01.2018 - 31.03.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_1 » та «Довідка про нарахування та оплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 не можуть вважатися належними доказами. Позивачем не вказані джерела походження та структура боргу, а саме - не надані розмір тарифів на житлово-комунальні послуги, які діяли протягом періоду нарахування боргу та підстави для їх застосування. Не надано доказів законності відкриття апелянту особового рахунку № НОМЕР_1 та проведення по ньому будь-яких операцій.
Зауважує, що за відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем, за відсутності узгодженого між сторонами тарифу за житлово-комунальні послуги позивач не надав суду первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтвердили понесені витрати на надання житлово-комунальних послуг в сумі стягуваного боргу.
Додатковою суттєвою обставиною є те, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2006 у справі № 2 а- 1405/06, у м. Києві вже декілька років поспіль не визначено виконавця житлово-комунальних послуг у фонді комунальної власності. Зазначена постанова ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.01.2007 у справі № 2а-1405/06 залишена без змін, яка, у свою чергу, ухвалою ВАСУ від 29.04.2010 у справі № К-16719/10, також залишена без змін. Однак, відповідно до Постанови КМУ № 529 від 20.05.2009, у тарифах на житлово-комунальні послуги закладено витрати на їх виконавця, які не визначені законом, що в умовах відсутності перерахунків оплат за житлово-комунальні послуги та невизначеності структури тарифів на них, унеможливлює розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Комунальна власність міста є самостійним об'єктом права власності, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада або створені нею органи. Згідно статуту комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» від 16.01.2015, ст. 1 зазначено «…засновником та власникам комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» є територіальна громада міста Києва…..». Всупереч зазначеному, комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» не надало суду розпорядчого акту від територіальної громади м. Києва, виступати самостійним об'єктом на права власності та здійснювати управління комунальної власності територіальної громади міста Києва.
В структурі тарифу по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій одна з складових - вартість придбання прибудинкової території. Однак, земля під будинком та навколо нього досі не передана у власність чи постійне користування відповідно до вимог ст. 42 та 116 Земельного кодексу України. Відсутні Державні акти, які б освідчили право власності чи постійного користування земельною ділянкою відповідно до вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Позивачем, Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначено, що твердження апелянта, що позивач не є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг на не має правових підстав звертатися з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості не відповідають дійсності, та спростовуються документами, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформовану станом на 29.01.2024 засновником комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» є Київська міська рада. Керуючу компанію створено на виконання рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» в Дарницькому районі міста Києва. Керуюча компанія забезпечує надання відповідачам послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з 01.05.2015. Відповідно до розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 33 від 30.01.2015 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва за Керуючою компанією на праві господарського відання було закріплено об'єкти комунальної власності територіальної громади м. Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема передано і будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 3 ст. 42 Земельного кодексу України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VII власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. В розумінні цього закону спільним майном багатоквартирного будинку - є права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Оскільки співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком, то, враховуючи положення п. 3 розділу VIПрикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, згідно якого договори про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, укладені споживачами до введення в дію норм цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначних такими договорами до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними Законом, керуюча компанія продовжує надавати послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
Послуги утримання будинків, споруд та прибудинкових територій надаються Керуючою компанією відповідачам на підставі договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, який оприлюднено в газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 № 99 та є договором приєднання відповідно до норм ст. 634 Цивільного кодексу України, та вважається акцептованим усіма споживачами, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов договору. Договір з утримання є типовим для керуючих компаній 10-ти раціонів Києва. З моменту оприлюднення договору в газеті він став обов'язковим до виконання споживачами.
Щодо вимоги апелянта про застосування позовної давності, зазначено, що строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12.03.2017, на які поширюється загальна позовна давність у три роки, продовжується на підставі п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).
Твердження апелянта про неналежність розрахунку заборгованості за надані послуги поданого позивачем є безпідставним, свого розрахунку апелянтом не надано як до суду першої інстанції так і до апеляційного суду. Жодних актів-претензій про ненадання чи часткове ненадання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій з боку відповідачів на адресу позивача не надходило.
20.02.2024 ОСОБА_3 подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що до відзиву від 09.02.2024 позивач в особі директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» Солодуха А.М. було надано Статут КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницькоо району м. Києва» від 06.01.2015, який було зареєстровано 27.01.2015 за № 10651020000019930. Згідно статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» від 06.01.2015 зазначено ст. 1.1 «Засновником та власником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» є територіальна громада міста Києва….». Однак йому, як члену територіальної громади м. Києва у Дарницькому районі не відомо щоб територіальна громада м. Києва колись створювала на своїй Адміністративно - територіальній одиниці в м. Києві юридичну особу з назвою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва».
Згідно з відкритих джерел Київська міська рада була заснована у 02.06.1992, тоді як Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» було прийнято 21.05.1997 за № 280/97-ВР. Тобто, на думку апелянта, Київська міська рада не є органом місцевого самоврядування територіальної громади м. Києва. Отже, територіальна громада м. Києва досі нікому своє майно не передавала. Юридична особа з назвою «Київська міська рада» не може виступати від імені територіальної громади міста Києва, тим більше, не може бути засновником комунального підприємства з назвою «КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» від імені територіальної громади міста Києва.
Окрім того, послуга з управління багатоквартирним будинком включає в себе утримання прибудинкової території, а тому прибудинкова територія має бути визначена Державним земельним кадастром і передана співвласникам у власність або користування. Однак, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» досі не надала жодних документів щодо узгодження та оформлення на придбання та надання будь яких інших послуг з обслуговування території навколо багатоквартирного будинку.
26.02.2024 Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» подано до апеляційного суду заперечення на заперечення на апеляційну скаргу. Зазначено, що відповідач у своїх запереченнях вводить суд в оману і перекручує норми законодавства та факти, викладені в доказах, поданих позивачем при подачі позову до суду, зокрема в частині поняття територіальної громади та Київської міської ради, де зазначає, що Київська міська рада не є органом місцевого самоврядування. Таке твердження апелянта спростовується положеннями ч 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997, де зазначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Апелянт посилається на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які стосуються питань прибудинкової території у разі обрання управителя. Керуюча компанія не обрана співвласниками будинку АДРЕСА_1 управителем. Керуюча компанія, як підприємство, яке надає послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 має законне право вимагати оплату їх вартості споживачами, зокрема мешканцями кв. № 55 цього будинку та подавати позов про стягнення боргу за несплачені послуги. А відповідачі як споживачі послуг Керуючої компанії зобов'язані оплачувати вартість наданих послуг. Жодних актів - претензій щодо ненадання послуг чи надання послуг неналежної якості від відповідачів за спірний період не надходило.
ОСОБА_3 подано до апеляційного суду заперечення на заперечення від 26.02.2024 подане позивачем. Зазначає, що як вбачається з тексту заперечення позивач посилається на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 29.01.2024, що засновником комунального підприємства є «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» є Київська міська рада. Але, згідно статуту підприємства КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» від 06.01.2015, зазначено ст.1.1 «Засновником та власником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» є територіальна громада м. Києва….». А відтак, йому як члену територіальної громади міста Києва у Дарницькому районі досі не відомо, щоб територільна громада м. Києва колись створювала на своїй Адміністративно-територіальній одиниці в м. Києві юридичну особу з назвою «Київська міська рада» та такий суб'єкт як КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва». На думку ОСОБА_3 станом на 2024 рік Київська міська рада не є органом місцевого самоврядування територіальної громади м. Києва. Тобто, відсутній засновник у державному реєстрі в особі територіальної громади міста Києва, щодо створення юридичної особи з назвою «Київська міська рада».
У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
19.02.2024 ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції подано клопотання, в якому він просить скасувати всі ухвали - рішення фізичної особи Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_6 по справі № 753/13846/23, посилаючись на те, що такі ухвали були постановлені неповноважним складом суду. Заявник вказує, що суддя . ОСОБА_6 є фізичною особою, яка не мала права здійснювати розгляд цієї справи.
Розгялянувши вказане клопотання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки порядок заявлення відводу судді та апеляціного оскарження судових рішень встановлений процесувальними нормами закону. Однак, такий порядок заявником не дотримано, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду законності та обгрунтованості постановлених суддею ухвал у цій справі.
Задовольняючи позов, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. За період проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 , останні отримували житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, при цьому не виконували зобов'язання по їх оплаті, позивач є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, заборгованість відповідачів за період з 01.01.2018 по 30.06.2023 складає 11 255 грн 10 коп.
З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для сплати відповідачами заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Судом встановлено, 30.11.1985 ОСОБА_7 було видано ордер № 10319 на кв. АДРЕСА_1 на родину з 5 чоловік: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ( а.с. 9).
Відповідачі зареєстровані і проживають у кв. АДРЕСА_1 .
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядка і правил.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги, зокрема, поділяються на послуги з утримання будинків і прибудинкової території (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.
Положеннями ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, визначено права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Управитель зобов'язаний вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів (пункт 4 частини другої статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник (споживач) зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
У рішенні Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 зроблено правовий висновок щодо застосування положень пункту 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносно відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг та роз'яснено, що споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за надані послуги.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, він є незмінним.
Відповідно рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» cтворене комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» та віднесено його до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Затверджено статут Комунального підприємства.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що Київська міська рада не є органом місцевого самоврядування.
Колегія суддів звертає увагу на слідуюче.
Так, відповідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997, де зазначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до норм зазначеного Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.
Положенням частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Солодуха Андрій Миколайович є директором Керуючої компанії, що також зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також у новому Витягу за 2024 рік та має право підпису документів як директор підприємства.
Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» є організацією яка надає послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкової території на підставі нормативно - правових актів та Закону України " Про житлово-комунальні послуги".
Отже, з наведеного слідує, що підприємство є учасником правовідносин у сфері житлових послуг.
Відповідно до Розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 33 від 30.01.2015 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва за Керуючою компанією на праві господарського відання було закріплено об'єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема передано і будинок АДРЕСА_1 .
Керуюча компанія відповідно до статуту затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 2 здійснює господарську діяльність із утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду комунальної власності Дарницького району міста Києва, що переданий на баланс підприємства, надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житолово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку, а також здійснення контролю за додержанням встановленого порядку використання жилих і інших приміщень житлового фонду та виконання громадянами Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями.
Відповідно до Статуту Керуючої компанії та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.06.2022 щодо підприємства, видами економічної діяльності останнього є:
81.10. комплексне обслуговування об'єктів (основний)
43.21. електромонтажні роботи
43.22. монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування
43.31. штукатурні роботи 43.34. малярні роботи та скління 43.91. покрівельні роботи
68.32. управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту
77.11. надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів 35.30. постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Визначення поняття «прибудинкова територія» міститься в Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та у двох підзаконних актах - Наказі Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» від 17.05.2005 №76 (далі - Наказ № 76) та Наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків» від 29.12.2011 № 389 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до Наказу № 76 прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Згідно з частиною третьою статті 42 Земельного кодексу України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Спільним майном багатоквартирного будинку - є права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Згідно із Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ з 01.01.2023 введений в дію абзац третій пункту 1 частини першої статті 5 в частині положення щодо знаходження за даними Державного земельного кадастру, прибудинкової території у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до положень даної норми послуга з управління багатоквартирним будинком включає в себе, зокрема забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Відповідачі є мешканцями квартири АДРЕСА_1 , отримують житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, при цьому не виконують зобов'язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за період з 01.01.2018 року по 30.06.2023 року в сумі 11 255 грн. 10 коп. (а.с.4-5).
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що послуги позивачем не надавались.
Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений порядок оформлення претензій споживачів.
Так, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.
Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами жодних актів-претензій як того вимагає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не долучено, як і не додано таких апелянтом і до апеляційної скарги, а отже твердження останнього, що послуги позивачем не надавалися є безпідставним.
Щодо розрахунку заборгованості за надані послуги з управління будинком, тарифів на підставі яких здійснюється нарахування вартості послуг, слід зазначити наступне.
Структура, періодичність та строки надання послуг з утримання будинків і соруд та прибудинкової території по кожній складовій структури тарифу назначені Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.03.2011 № 307.
Структура та загальна вартість послуг підприємства (вартість послуг при оплаті після двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим) визначена відповідно до тарифів, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 № 668.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду по справі № 826/8441/17, 12.06.2019 касаційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі № 826/8441/17 скасовано, а справу про визначення протиправним і скасування розпорядження № 668 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.07.2019 №1317 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» розпорядження № 668 визнано таким, що втратило чинність з дня його оприлюднення.
Під час нового судового розгляду ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2019 та від 10.12.2019 зупинено розгляд даного адміністративного провадження з метою визначення умов для примирення сторін строком до 10.02.2020.
Отже, до прийняття остаточного рішення у справі № 826/8441/17, твердження апелянта про нарахування плати за послуги позивача по незатвердженим у встановленому законом порядку тарифами, у зв'язку із скасуванням з 20.12.2.018 року розпорядження КМДА № 668 є безпідставними.
Відповідно до Роз'яснення розмір тарифів на послуги не може бути зміненим виконавцем послуг та встановленим органами місцевого самоврядування протягом дії договору про надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який було укладено до введення в дію норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII (із змінами), що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Діюча вартість послуг, які надаються Керуючою компанією встановлена на рівні нормативних витрат на їх надання, розрахованих станом на 01.07.2017 відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 з врахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 № 515 та залишається незмінною станом на сьогоднішній день.
У відповідності до норм чинного законодавства вартість робіт з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначається окремо по кожному будинку.
Вартість тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 з 01.07.2017 встановлена в розмірі 6,83 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири (та затверджена розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668).
Розрахунок заборгованості Позивачем здійснено з розрахунку діючої вартості тарифу 6,83грн., що відображено в колонці «тариф».
Розмір місячного нарахування за надані Керуючою компанією послуги визначається шляхом множення діючого тарифу (6,83грн.) на загальну площу квартири відповідачів (72,44кв.м.)
Апелянтом подано заяву про застосування строку позовної давності.
Щодо застосування строку позовної давності колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини 1 та 2 статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц).
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 437/2726/13-ц.
Із наданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем щомісячно, починаючи з січня 2018 року по червень 2023 року нараховувались житлово-комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по АДРЕСА_1 . Відповідачі частково сплачували кошти на утримання будинку та прибудинкової території, зокрема у визначений період ними сплачено 18 615,08 грн.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачі, сплативши частково заборгованість за житлово-комунальні послуги, перервали позовну давність.
Отже, висновок суду, що позивач має право на стягнення заборгованості з січня 2018 року є вірним.
Таким чином, ураховуючи надані позивачем докази, зважаючи на те, що відповідачі є споживачами комунальних послуг, проте належним чином не виконують свого обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині покладення на відповідача обов'язку щодо сплати вартості отриманих послуг та уважає його законним. Розмір вказаної заборгованості відповідачем не спростовано під час розгляду справи, власних розрахунків ним суду не надано. Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому законом, що достеменно відображено у рішенні суду, яке оскаржується стороною відповідача.
Жодних доводів щодо невірності розміру заборгованості, визначеного судом, апелянт не навів. Не звертався останній і з приводу неправомірного нарахування заборгованості у справі та чи відсутності не надання послуг в спірний період до відповідача. Таким чином, вірність розрахунку заборгованості наведеного судом колегія суддів не перевіряє та бере до уваги при перегляді справи як вірний.
Отже, суд встановив вказані обставини та дав належну оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження заявлених ним вимог в частині наявності заборгованості за спожиті послуги у вказаному у розрахунку заборгованості розмірі, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині та обов'язку відповідачів по його сплаті.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до п. п. 4, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, власник житла та наймач квартири зобов'язаний за рахунок власних коштів оплачувати всі витрати, пов'язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території. Власники та наймачі квартир зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.
Із зазначених положень випливає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині матеріали справи не містять. Таких доказів не додано апелянтом до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїь Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
У кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та надати мотивований висновок щодо судового спору.
При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав вірну оцінку доводам позивача та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції в частині його перегляду є законним та обґрунтованим.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає його апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна