29 березня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/8336/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), Желепи О. В., Немировської О. В.,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 ,
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва
від 18 грудня 2014 року
у цивільній справі №761/26767/14-ц Шевченківського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТЕРН ПРОПЕРТІ ХОЛДІНГ"
про визнання таким, що звільнений,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач 19 лютого 2024 року безпосередньо до Київського апеляційного суду подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Справа №761/26767/14-ц надійшла до Київського апеляційного суду на запит від 22 лютого 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити, з наступних підстав.
Пунктом 4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в чинній редакції визначено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на день постановлення оскаржуваної ухвали), апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 18.12.2014 ОСОБА_1 звернувся 19.02.2024, тобто після спливу одного року з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України в чинній редакції, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 2 статті 358 ЦПК України визначено, що незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи (п. 1); пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (п. 2).
З аналізу вказаної норми вбачається, що незалежно від дати складення судового рішення апеляційний суд відкриває апеляційне провадження, якщо суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення особи про розгляд справи або внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, законодавець передбачив механізм захисту особи, яка зовсім не була обізнана про існування судового провадження відносно неї.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції з'ясовано наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання таким, що звільнений.
01 жовтня 2014 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Також з матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи шляхом надсилання судових повісток на поштову адресу, вказану останнім в позовній заяві. Судові повідомлення повернулися на адресу суду без вручення з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".
Отже, матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в суді першої інстанції.
Водночас, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 ініціював дане судове провадження та поруч з цим не отримував за адресою, яку вказав у позовній заяві, поштову кореспонденцію від суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.01.2023 у справі №9901/278/21 зазначила, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Крім того, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Також у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.
Проте, протягом дев'яти років з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення - 18.12.2014 ОСОБА_1 до 09 січня 2024 року проявляв байдужість до ініційованого ним же судового провадження, зокрема не звертався до суду із заявами чи клопотаннями щодо повідомлення йому інформації про рух справи або із заявами щодо не отримання від суду судових повісток або інших судових процесуальних документів.
З урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд його справи судом.
З наведеного слідує, що підстави для відкриття апеляційного провадження, як то передбачено п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України відсутні, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи ініційованої ним же справи.
Також, звертаючись до суду з апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, ОСОБА_1 не зазначив обставин непереборної сили, внаслідок яких не міг звернутися до суду з апеляційною скаргою протягом дев'яти років з дня складення повного судового рішення.
При цьому, колегія суддів, окрім іншого, враховує принцип правової визначеності, який застосовується Європейським судом з прав людини при вирішенні звернень відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підлягає застосуванню судами України відповідно до статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. При цьому ключовим принципами, які мають скеровувати тлумачення статті 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя.
Принцип правової певності є одним з основних аспектів верховенства права вимагає, серед іншого, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
У його основі лежить відоме з римського права положення resjudicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Таким чином, за обставин, коли апеляційну скаргу подано після спливу дев'яти років з дня складення повного судового рішення, і особа, яка подала апеляційну скаргу, була ініціатором судового провадження, тобто була обізнана (повідомлена) про розгляд справи, та пропуск строку на апеляційне оскарження виник не внаслідок обставин непереборної сили, суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, що передбачено ст. 358 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 358 ЦПК України
Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року.
Ухвала набирає законної сили з часу її постановлення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Судді О. Ф. Мазурик
О. В. Желепа
О. В. Немировська