26 березня 2024 року місто Київ.
Справа №757/49582/23-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8013/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Немировська О.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року (у складі судді Підпалого В.В., інформація щодо повного тексту відсутня)
у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, у якій заявник просить суд витребувати у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку, РНОКПП ОСОБА_2 , яка є отримувачем коштів за платіжним дорученням №Р24АР24А405692781С88100 від 12.06.2020 року.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 24 січня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без повного та всебічного з'ясування обставин.
Вказує, що на інформацію, забезпечення якої просить заявник, діє презумпція банківської таємниці, яка не може бути розкрита інакше як за рішенням суду або за запитом особи, стосовно якої і є ця інформація.
Вважає, що зважаючи на те, що інформація, яку просить розкрити ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 не може бути отримана без рішення суду, а також враховуючи той факт, що позивачу необхідно встановити власника картки АТ «ПриватБанк» з метою повернення безпідставно перерахованих коштів, є підстави для задоволення його заяви.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та витребувано матеріали справи.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, якою просить розглядати справу без його участі.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для її задоволення, оскільки заявником не доведено існування підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (ч. 2 ст. 116 ЦПК України).
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (ч. 3 ст. 116 ЦПК України).
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу (ч.4 ст. 116 ЦПК України).
За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви (ч. 5 ст. 118 ЦПК України).
В даному випадку підстав для забезпечення доказів немає. У даній справі відсутні обставини, які б свідчили про те, що документи які просив витребувати заявник буде втрачено або збирання чи подання цієї інформації згодом стане неможливим чи утрудненим.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення доказів суд першої інстанції правильно виходив з того, що у даному випадку заявником не наведено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення доказів, до подачі позовної заяви.
За цих обставин ухвала постановлена з додержанням вимог закону, підстав для її зміни чи скасування немає.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що слід відрізняти такі процесуальні дії як 1) забезпечення та 2) витребування доказів (ч. 4 ст. 84 ЦПК України).
Для вирішення питання про забезпечення доказів, зокрема, і до подання позовної заяви, слід враховувати положення ст. 116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. В інших випадках витребування доказів можливе у разі неможливості учасника самостійно надати докази, однак на іншій процесуальній стадії, а саме після відкриття провадження у справі.
Крім того, процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Звернення до суду із відповідною заявою це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об'єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналіз змісту поданої заяви свідчить про те, що заявник фактично просить не забезпечити доказ у майбутній справі, а намагається з'ясувати необхідну йому інформацію. Відомості про власника рахунку не є доказом по справі в розумінні ст.ст. 76, 77 ЦПК України, а забезпечення доказів в порядку статтей 116-118 ЦПК України не є засобом «здобуття інформації».
З огляду на викладене, вбачається, що фактично мета даної заяви зводиться до «здобуття інформації», а не «забезпечення доказів», що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя.
Посилання заявника на те, що необхідна позивачу інформація є банківською таємницею. не свідчить про те, що така інформаціє може бути витребувана судом. саме шляхом забезпечення доказів.
Тобто, заявником помилково обрано правовий механізм для з'ясування особи, якій ним було помилково перераховано кошти.
Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Також апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до абзацу 2 частини першої та дев'ятої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина десята статті 187 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань, які б стверджували про те, що оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції постановлено без додержання норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О. В. Желепа
Судді О. Ф. Мазурик
О. В. Немировська