26 березня 2024 року місто Київ
Справа № 759/9083/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6667/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Немировська О.В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року(ухвалено у складі судді Журибеди О.М., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди
У травні 2021 року позивач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача: страхове відшкодування в розмірі 66109, 83 грн, пеню у розмірі 14040, 64 грн, 3% річних - 3510, 16 грн, інфляційні втрати - 6809, 31 грн та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 23.03.2019 о 15 год. 15 хв. по Жулянському мосту в м. Києві ОСОБА_4. керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , об'їжджаючи перешкоду не переконався, що це буде безпечно і не створить іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію водію автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухаючись в попутному напрямку, різко змінив напрямок руху та скоїв наїзд на відбійник, внаслідок чого автомобіль «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.05.2019 року по справі №760/9068/19 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, а саме у створенні аварійної обстановки для водія автомобіля «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 . Станом на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована полісом обов'язкового страхування АМ9031480 в АТ «СГ «ТАС» та полісом добровільного страхування цивільно-правової відповідальності. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, відповідно до полісу АМ/9031480, становить - 100 000, 00 грн та згідно договору добровільного комплексного страхування АZ11879971 від 05.07.2018- 50 000,00 грн, що у сумі виходить 150 000,00 грн. 18.07.2019 страхова компанія надіслала лист у якому зазначила, що позивачу буде виплачене страхове відшкодування у розмірі 83 890,17 грн. 23.07.21019 страхова компанія сплатила позивачу вищевказану суму. Проте позивач не погоджується з виплаченою сумою, та вважає що страхова компанія повинна доплатити страхове відшкодування. Відповідно до звіту зробленого на замовлення позивача №65/04/19 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 15.04.2019, вартість відновлювального ремонту становить 268 539,98 грн, вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу становить 181 449,02 грн З врахуванням викладеного, страхова компанія зобов'язана сплатити страховий ліміт з врахуванням франшизи (950 грн). Отже, відповідач на думку позивача зобов'язаний сплатити 150 000,00 грн. В той же час, страхова компанія сплатила лише 83 890,17 грн. Окрім цього, позивач просить стягнути пеню, 3% річних та інфляційні витрати.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 66109 (шістдесят шість тисяч сто дев'ять) грн 83 коп.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_5 пеню в розмірі 14040 грн 64 коп., 3% річних в розмірі 3510 грн 16 коп., інфляційні витрати в розмірі 6809 грн 31 коп., а всього 24360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) грн 11 коп.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.
Не погодившись з таким рішенням, представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» - Ніколаєв Вадим Володимирович 03 січня 2024 року, згідно поштової відмітки, направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, а також неповне з'ясування усіх фактичних обставин справи та невірне дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вказує, що страховик повинен відшкодовувати оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, при чому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Зазначає, що вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом тільки після надання документів про такі витрати. Натомість позивачем не надано документів про оплату проведеного ремонту на станції, яка є платником ПДВ. Тому матеріальний збиток, завданий ОСОБА_6 як власнику автомобіля відповідно до Звіту № 0504 від 12.06.2019 без ПДВ на запчастини становить 84 840,17 грн. Враховуючи франшизу у розмірі 950 грн, позивачу відповідачем було виплачено 83 890,17 грн, що відповідає положенням законодавства, а отримання такої суми не заперечується позивачем.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано взяв до уваги Звіт № 65/04/19 від 15.04.2019, що виконаний ФОП ОСОБА_7 , оскільки у калькуляції до звіту не вірно прийнято каталожний номер бампера П, відповідно не вірно прийнято вартість даної деталі. Також не зрозумілі підстави для заміни бамперу. Експертом безпідставно та всупереч вимогам п. 7.38 «Методики товарознавчої експертизи та оцінку колісних транспортних засобів» не пораховано коефіцієнт фізичного зносу (0,7) систем безпеки на суму 121 424,40 грн, що є грубим порушення та призвело до безпідставного збільшення вартості відновлювального ремонту.
Також суд безпідставно та необґрунтовано не взяв до уваги Висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України судового експерта ОСОБА_9. від 19.04.2023 № СЕ-19/22/38908-АВ, відповідно до якого вартість матеріального збитку складає 101 4334,51 грн з ПДВ.
Суд не надав належної оцінки доводам та доказам, наявним в матеріалах справи, зокрема іншим результатам експертиз (звіту), що надані не позивачем, та відповідно до якого розмір збитку складає 181 449,02, що є необґрунтованим та явно завищеним. Суд не навів аргументів відхилення звіту експерта ОСОБА_8 та висновку експерта ОСОБА_9 , надавши перевагу висновку експерта ОСОБА_7 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
24 січня 2024 року представник позивача - адвокат Олексієнко М.М. надіслано на електронну пошту Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення через безпідставність та необґрунтованість її доводів, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що постановлене з правильним застосуваннями норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Вказує, що різниця між Звітом № 65/04/19 від 15.04.2019, проведеним на замовлення Позивача та Висновком експерта № СЕ-19/22/38908-АВ від 19.04.2023 є значною, оскільки експертом не було взято до уваги всіх фото для проведення Висновку, оскільки в самому Висновку відсутня частина фотознімків, які були надані на DVD-диску представником Позивача разом із клопотанням про призначення судової авто-товарознавчої експертизи. А також судовим експертом не було враховано всі пошкоджені частини автомобіля, а саме Двері З Л, Боковина З ЗШ Л, Амортизатор П.Л. , сукупна вартість яких, відповідно до Звіту № 65/04/19 від 15.04.2019, становить 41 751,43 грн. Також, враховуючи вартість робіт та фарбування, загальне відхилення між Звітом та Висновком становитиме 49 253,99 грн.
Зазначає, що допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_9 пояснив суду, що він проводив огляд авто по фотографіях, оскільки він не міг об'єктивно бачити сам пошкоджений автомобіль і особисто подивитися та перевірити глибину вигину та ушкоджень. Крім цього, експерт зазначив, що не виключено, що, дійсно, дані пошкодження авто підлягають заміні, але не він не зміг цього категорично сказати через неможливість такого висновку за фотографіями.
Судовий експерт ОСОБА_7 зазначив, що ряд вузлів та пошкоджених деталей в автомобілі підлягають заміні, оскільки їх глибина та характер відповідно до Методики зумовлює виключно заміну складових. Він також зазначив, що безпосередньо оглядав автомобіль і тому в категоричній формі це зазначив у Звіті під кримінальну відповідальність.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на таке.
Судом першої інстанції було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 23 березня 2019 року об 11 год. 55 хв. по Жулянському мосту, в місті Києві ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , об'їжджаючи перешкоду не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію водію автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухаючись в попутному напрямку, різко змінив напрямок руху та скоїв наїзд на відбійник. При ДТП автомобіль марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_3 , отримав механічні пошкодження.
Як вбачається з постанови Солом'янького районного суду м. Києва від 10.05.2019 у справі №760/9068/19 винним визнано водія ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення передбачено ч. 4 ст. 122 КУпАП (а. с. 7).
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , яким на момент ДТП керував ОСОБА_4 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом обов'язкового страхування АМ9031480 та полісом за договором добровільного комплексного страхування АZ11 879971 «Автоцивілка+Сервісний» СС від 05.07.2018.
Відповіддю ПрАТ «СГ «ТАС» від 24.03.2021 встановлено розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, відповідно до полісу АМ/9031480 становить - 10000,00 грн. та згідно договору добровільного комплексного страхування АZ11879971 «Автоцивілка+Сервісний» СС від 05.07.2018 - 50000,00 грн (а.с. 9).
У зв'язку із настанням страхового випадку, з дотриманням норм, що визначені у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з метою отримання страхового відшкодування, позивач звернулася до АТ «СГ «ТАС» із повідомленням про ДТП, а згодом і заявою про виплату страхового відшкодування.
Сторонами не заперечується, що ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило ОСОБА_5 83890,17 грн страхового відшкодування (а.с. 11).
Однак, позивач не погодився з визначеним відповідачем розміром страхового відшкодування.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_5 надав звіт №65/04/19 про оцінку вартості збитку нанесеного власникові пошкодженого колісного транспортного засобу від 15.04.2019 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 268539,98 грн, вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу становить 181449,02 грн (а.с. 12-30).
Згідно наданого відповідачем звіту від 12.06.2019 №0504 про визначення вартості матеріального збитку, вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 193339,67 грн, ринкова вартість - 256079,20 грн та вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ складає - 98329,30 грн (55-76).
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, зокрема наявні в матеріалах справи висновки та звіти щодо визначення вартості матеріального збитку, та допитавши експертів, не взяв до уваги наданий відповідачем звіт №0504 від 12.06.2019 та висновок експерта від 19.04.2023 №СЕ-19/22/38908-АВ, оскільки вони були спростовані наданим позивачем звітом від 15.04.2019 №65/04/19, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить - 268539, 98 грн, а вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу - 181449, 02 грн. З урахуванням того, що ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача сплатило 83890,17 грн, суд вважав, що з ПрАТ «СГ «ТАС» необхідно стягнути недоплачене страхове відшкодування в межах страхового ліміту в розмірі 66109,83 грн (10000,00 грн + 50000, 00 грн= 150000,00 грн - 83890,17 грн= 65159, 83 грн).
Дослідивши наявні в справі письмові докази та прослухавши звукозапис показань експертів в суді першої інстанції, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними. а висновки суду про порушення прав позивача, шляхом не виплати йому належної суми страхового відшкодування відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що судом першої інстанції не було обґрунтовано мотивів прийняття звіту експерта № 65/04/19 від 15.04.2019, наданого позивачем, та відхилення звіту № 0504від 12.06.2019, наданого відповідачем, та висновку експерта № СЕ-19/22/38908-АВ від 19.04.2023, внаслідок чого розмір збитку, що підлягає відшкодуванню склав 181 449,02 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє вказані доводи апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вказані вимоги закону суддею при винесенні рішення були дотримані.
Так, з метою встановлення причин розбіжностей між звітами експертів, що були надані сторонами, та висновком експерта, виготовленого за дорученням суду, судом першої інстанції у судовому засіданні, що відбулося 02 листопада 2023 року були допитані експерти ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які склали звіт № 65/04/19 від 15.04.2019 та висновок експерта № СЕ-19/22/38908-АВ від 19.04.2023 відповідно.
Попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та приведений до присяги судовий експерт ОСОБА_9. пояснив суду, що експертиза була проведена за матеріалами справи без огляду транспортного засобу, а тому відповідно до наданих на експертизу фотозображень, обсягу пошкоджень, терміну експлуатації транспортного засобу не вважав за доцільне заміняти задні двері та боковину, вважав за необхідне проводити їх ремонт відповідно до Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, зареєстрованої Реєстрі методик проведення судових експертиз за № 12.2.03 (далі - Методика). Конкретного способу, за допомогою якого повинно відбуватися відновлення пошкоджених складових,експерт назвати не зміг. Причину розрізнення у висновках із використання однакової Методики пояснив тим, що експерт ОСОБА_7 проводив огляд транспортного засобу, а він проводив експертизу лише за фотознімками і не міг додумати чи подивитися конкретно обсяг та характер пошкоджень.
Попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та приведений до присяги експерт ОСОБА_7. пояснив суду, що використовував ту саму Методику. Вказав, що задня ліва боковина окрім складної деформації має відсутність металу, тобто його прорізано до наскрізного отвору, а тому рихтування є неможливим, так само як і накладення шпаклівки, оскільки немає основи, на яку її класти. Тому для ремонту цієї деталі необхідно відновити товщину металевого шару насівної складової кузова, що можливо лише у випадку заміни на іншу подібну складову з урахуванням зносу, шляхом встановлення ремонтної вставки, яка приварюється за рахунок нагрівання металу, його зварювання та подальшого шліфування, шпаклювання та фарбування. Інший спосіб проведення ремонту призвів би до погіршення стану автомобіля. Зазначив, що вказане пошкодження призвело власне до спрацювання подушки безпеки. Погодився із експертом ОСОБА_9 щодо недоцільності заміни усієї боковини, проте вказав на необхідність заміни її частини, а саме вставки, яка деформована на 20-30 сантиметрів. Разом із цим для заміни частини необхідно придбавати усю боковину, оскільки вона продається лише в зборі, після чого відрізати необхідну частину і приварити її. Підставою для такої заміни назвав пункт 4.16.4 Методики, відповідно до якої «якщо повздовжня або поперечна насівна кузовна складова, основа насівного кузову легкового КТЗ на головній насівній ділянці деформовані і не можуть бути приведені до первинної форми та положення без застосування нагріву - вона повинна бути замінена».
Стосовно задньої лівої двері також вказав на складну деформацію, яка також зачепила внутрішню частину двері, оскільки край двері є дуже плаский, для рихтування цієї складової необхідно було б відрізати фільонку, від рихтувати внутрішній каркас, від рихтувати зовнішній каркас та приварити назад. Такі роботи є допустимими лише в тому випадку, якщо завод виробник дозволяє зняти та поставити цю фільончасту частину. У нашому ж випадку завод-виробник Mitsubishi не дає такої можливості, а тому залишається лише заміна складової частини. Підставою для такої заміни назвав пункт 4.16.5 Методики, відповідно до якої «нероздільно з'єднанні кузовні складники встановлені із металу різної товщини або матеріалів, що відрізняються різною тепловідданістю, у разі потреби ремонтування із застосуванням нагріву у місці їх з'єднання повинні бути роз'єднані. Якщо технологією виробника таке роз'єднання не передбачене - такі складники підлягають заміні в зборі». Також звернув увагу на примітку до пункту 4.16.5 Методики, відповідно до якої «зазначене відноситься до складників, що мають каркасну будову, наприклад двері», тобто конкретно зазначено про поширення вказаного пункту на такий складник як двері.
Як вбачається зі звіту№ 65/04/19 від 15.04.2019 та висновку експерта № СЕ-19/22/38908-АВ від 19.04.2023 обома експертами було використано Методику визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, реєстраційний код в Реєстрі методик проведення судових експертиз 12.2.03, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 12.09.2014.
Зазначена Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Відповідно до п.1.3 Методики, вимоги Методики є обов'язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Згідно з п.п. «е» п.1.4 Методики вона застосовується, зокрема з метою, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).
За таких обставин колегія суддів погоджується із наданням переваги судом першої інстанції звіту № 65/04/19від 15.04.2019, виконаному оцінювачем ОСОБА_7 , оскільки останній у судовому засіданні навів конкретні положення Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 12.09.2014, відповідно до яких він прийшов до висновку про необхідність заміни таких складових як двері задні ліві та боковина задня ліва. Крім того, колегія суддів враховує, що лише оцінювач ОСОБА_7 безпосередньо оглядав пошкоджений транспортний засіб, а тому тільки він міг повно та всебічно дослідити об'єкт дослідження, зокрема, оцінити обсяг та характер пошкоджень, залежно від яких вирішується питання про можливість ремонту (відновлення) пошкоджених складових або необхідність їх заміни.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце кожного судового засідання, що підтверджується отриманими зворотними повідомлення про вручення поштових відправлень (а. с. 97, 172, 181, 189) та довідками про доставку електронних листів на електронну пошту (а. с. 103, 178) не брав участі у жодному судовому засіданні, у тому числі в якому допитувалися експерти. Разом із цим, відповідач будучи повідомлений про призначення судової експертизи, після її проведення не подавав клопотань про ознайомлення з матеріалами справи аби дізнатися результат такої експертизи.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставного та необґрунтованого прийняття судом першої інстанції звіту № 65/04/19 від 15.04.2019 та неприйняття висновку експерта № СЕ-19/22/38908-АВ від 19.04.2023 та щодо неврахування оцінювачем у звіті № 65/04/19 від 15.04.2019 коефіцієнту (0,7) фізичного зносу систем безпеки, оскільки вказані заперечення не були висловлені у заявах по суті справи та/або у судових засіданнях, у яких відповідач мав би змогу поставити відповідні запитання експертам з метою з'ясування цих аспектів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
З огляду на це, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року залишається без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» залишається без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 259, 263, 268, 374, 375, 381-384 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідачО.В. Желепа
Судді:О. Ф. Мазурик
О. В. Немировська