26 березня 2024 року м. Київ
Справа № 369/10660/23
Провадження № 22-ц/824/6588/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР
Кредит Фінанс»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада
2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2023 року ТОВ «УКР Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР Кредит Фінанс» (https://creditkasa.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: договір кредиту (примірний договір на момент укладення); правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); згода на обробку персональних даних; публічна інформація; положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
05 листопада 2021 року між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які
у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 0839-6840.
Зазначений кредитний договір разом із правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
У відповідності до норм частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».
На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А239, для підписання кредитного договору від 05 листопада 2021 року
№ 0839-6840, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 14 000,00 грн; строк кредитування 300 днів; заявлений строк - 16 днів; знижена % ставка - 2,00 % в день; стандартна % ставка 3,00 % в день; заявлений строк - це обраний позичальником в момент укладання кредитного договору строк користування кредитом протягом якого: 1) може бути використано право користування кредитом за зниженою процентною ставкою; 2) в останній календарний день заявленого строку позичальник зобов'язується сплачувати нараховані проценти за користування кредитом
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів
з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин,
у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов'язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 листопада 2021 року
№ 0839-6840 шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, що є додатком до позовної заяви. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов'язки, частину з яких було реалізовано.
Відповідач в загальній кількості 4 рази оформлював кредитні відносини
з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідача з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.
У подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору, вимогам закону, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув
у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.
Станом на 26 червня 2023 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять 85 375,20 грн, що складається з: простроченої заборгованість за кредитом -
13 720,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 71 655,20 грн.
За таких обставин, ТОВ «УКР Кредит Фінанс» просило стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором від 05 листопада 2021 року № 0839-6840 в розмірі 85 375,20 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 13 720,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 71 655,20 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 липня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «УКР Кредит Фінанс» до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
14 листопада 2023 року позовні вимоги ТОВ «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 05 листопада 2021 року № 0839-6840 в розмірі 13 720,00 грн (прострочена заборгованість за кредитом) і 4 480,00 грн (прострочена заборгованість за нарахованими процентами).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР Кредит Фінанс» судовий збір
у розмірі 457,35 грн.
18 грудня 2023 року ТОВ «УКР Кредит Фінанс» подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року в частині часткової відмови у стягненні суми кредиту та процентів за користування кредитом і ухвалити в цій частині нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 04 січня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
04 січня 2024 року матеріали цивільної справи № 369/10660/23 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2024 року клопотання ТОВ «УКР Кредит Фінанс» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року задоволено та поновлено його.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «УКР Кредит Фінанс» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
14 листопада 2023 року у справі за позовом ТОВ «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 67 175,20 грн відсотків.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Встановлено, що 05 листопада 2021 року між ТОВ «УКР Кредит Фінанс»
і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які
у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 0839-6840.
Згідно з умовами договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію (далі - кредитна лінія) на наступних умовах, визначених цим договором. Кредитодавець зобов'язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів (далі - кредит) позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Тип кредиту - кредитна лінія.
Мета отримання кредиту, тобто, мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника.
Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту - 14 000,00 грн. Кредит надається позичальнику шляхом перерахування грошової суми, вказаної у пункті 2.1. цього договору, позичальнику. Кредит надається позичальнику протягом 3 (трьох) днів
з моменту укладання цього Договору.
Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована.
Заявлений строк користування Кредитом складає 16 календарних днів з дня надання кредиту. Заявлений строк - це обраний позичальником в момент укладання цього договору строк користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою (далі - заявлений строк). Позичальник має право достроково до закінчення строку кредитування, передбаченого у пункті 2.8. цього договору сплатити кредит повністю у останній календарний день заявленого строку, як зазначено у пунктах 2.4.1-2.4.5 цього договору.
Дата початку заявленого строку/дата видачі кредиту - 05 листопада 2021 року. Останній календарний день заявленого строку/дата першої сплати процентів за користування кредитом (дострокове повернення в кінці заявленого строку) - 20 листопада 2021 року. Сума кредиту - 14 000,00 грн. Нараховані проценти за користування кредитом у заявлений строк - 4 480,00 грн. Разом до сплати - 18 480,00 грн.
У пункті 2.4. договору зазначено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів (до 31 серпня 2022 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Строк договору
є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або
в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений
у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах
(у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або
є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений
у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня
2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18,
від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений
з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав
і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти)
у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції
в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Установлено, що кредитний договір між ТОВ «УКР Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника.
Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно пункту 2.4 кредитного договору заявлений строк користування кредитом складає 16 календарних днів з дня надання кредиту.
Згідно розрахунку, наведеного у пункті 2.4.4 кредитного договору, нараховані проценти за користування кредитом у заявлений строк складають 4 480,00 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку, розмір нарахованих відсотків становить за 599 днів становить 71 655,20 грн, який зроблено за такими розрахунками:124 дня за 2,0 % та 116 днів - 3,0 %.
Обґрунтовуючи вказаний розрахунок, позивач вказує на погоджений між сторонами пункт 2.8 кредитного договору, за яким строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів (до 31 серпня 2022 року)
з моменту перерахування кредиту позичальнику.
Проте Київський апеляційний суд не може погодитися з аргументами позивача щодо нарахування процентів за кредитним договором відповідно до пункту 2.8 з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Зазначення у договорі двох строків кредитування призводить до неправильного,
а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.
Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору щодо строку його дії 16 календарних днів згідно пункту 2.4 чи 300 календарних днів згідно пункту 2.8, тому потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21) зазначено, що:
«Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).
Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність,
в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка
є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань [див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)]».
Підсумовуючи наведене, слід зробити висновок про те, що ОСОБА_1 отримуючи кредит 05 листопада 2021 року, вважала, що повинна була повернути його 20 листопада 2021 року (пункт 2.4 кредитного договору) та заявила саме про цей строк. Однак, позивач, нараховуючи заборгованість за процентами, виходив з іншого строку кредитування (пункт 2.8. кредитного договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків сторін договору, в той час коли ОСОБА_1 , як споживач банківських послуг,
є слабшою стороною цих правовідносин.
Крім того, зазначення в кредитному договору двох різних строків кредитування призвело до неясності такої умови договору як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав «Contra proferentem», а тому суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором в розмірі 67 175,20 грн, які нараховані після закінчення строку дії кредитного договору є правильним. В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України позивач не заявляв.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції про відмову
в задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків в розмірі 67 175,20 грн є правильними.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ТОВ «УКР Кредит Фінанс»без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 67 175,20 грн відсотків - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення в цій частині немає.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада
2023 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 67 175,20 грн відсотків залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна