125/2408/23
2-з/125/10/2024
про розгляд заяви про забезпечення позову
28.03.2024 м. Бар Вінницької області
Суддя Барського районного суду Вінницької області Питель О.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернулася до Барського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів.
27.03.2024 позивачкою подано заяву про забезпечення позову, у якій вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0522481600:01:000:0199, площею 1,7617 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, с/рада Горбовецька, та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , із забороною іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що відповідач має намір відчужити дану земельну ділянку, що у свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.
За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
На підставі вказаних вимог судом здійснено розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 149, п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві; забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22.12.2006 роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 у справі № 755/5333/20, Верховний суд зазначив, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Викладені правові висновки суд ураховує під час розгляду заяви позивачки.
У заяві позивачка просить накласти арешт на земельну ділянку, що належить відповідачу, із забороною іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.
До заяви позивачка долучила інформаційну довідку № 371325558 від 25.03.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, згідно з даними якої ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 0522481600:01:000:0199, площею 1,7617 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка на підставі Договору оренди землі використовується ТОВ "МП-Альфа" з 2016 року строком на 15 років.
З огляду на викладене, забезпечення позову, про яке просить позивачка, може перешкодити господарській діяльності юридичної особи.
Крім того, заява позивачки про забезпечення позову містить лише припущення щодо можливого відчуження земельної ділянки відповідачем. На підтвердження вказаних обставин заявник не надала жодних доказів. Таким чином, у заяві про забезпечення позову не зазначено обставин, які б свідчили про існування реальної загрози істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
На підставі викладених мотивів суд дійшов висновку, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні і в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суддя
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя