вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
06.10.10Справа №2а-12802/09/13/0170
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Ольшанській Т.С., суддів Москаленко С.А., Сидоренко Д.В., при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2,
про спонукання до виконання певних дій
за участю представників сторін:
представника позивача - ОСОБА_3, довіреність № 897 від 11.06.2010;
представника відповідача - Краснової Л.О., довіреність № 03-15/14050 від 02.12.2009;
представника третьої особи - ОСОБА_5, довіреність № 1063 від 21.05.2010;
Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції про спонукання до виконання певних дій.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду АР Крим Трещової О.Р. провадження по справі № 2а-12802/09/1/0170 було відкрито та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до клопотання судді Окружного адміністративного суду АР Крим Трещової О.Р. від 02.04.2010 у судді Трещової О.Р. закінчився строк повноважень, призначений інший склад суду.
Враховуючи те, що закінчення строку повноважень судді Трещової О.Р. зробить неможливим розгляд адміністративної справи, предметом спору якої є визнання недійсними акту ревізії та письмової вимоги, протоколом розподілу справи між суддями від 06.04.2010 адміністративну справу № 2а-12802/09/13/0170 було передано на розгляд колегії суддів Окружного адміністративного суду АР Крим у складі головуючого судді: Ольшанській Т.С., суддів Москаленко С.А., Сидоренко Д.В.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі.
Представник третьої особи у судовому засідання надав пояснення щодо заявленого адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд
Вироком Центрального районного суду м.Сімферополя від 23.03.2009 по справі №1-86/09 вирішено стягнути з цивільного відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 325077,80 грн. Ухвалою судової колегії по кримінальним справам Апеляційного суду АР Крим від 26.05.2009 апеляційна скарга цивільного відповідача ОСОБА_1 залишена без задоволення, вирок Ценрального районного суду м.Сімферопля від 23.03.2009 - без зміни. Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 28.01.2010 касаційна скарга цивільного відповідача ОСОБА_1 залишена без задоволення, вирок Центрального районного суду та ухвала Апеляційного суду АР Крим - без зміни.
Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України “Про виконавче провадження” (далі Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 3 вказаного Закону встановлений перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами. Згідно із п. 1 ст. 18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 Закону.
Судом встановлено, що на підставі вироку від 23.03.2009, яким набув законної сили 26.05.2009 Центральним районним судом м. Сімферополя був виданий виконавчий лист на стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Актюбинстка, Казахстану, що мешкає: АДРЕСА_1, є фізичною особою - підприємцем (ідентифікаційний код №НОМЕР_2) належить стягнути на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 325077,80 грн.
12.06.2009 представником стягувача ОСОБА_7 була подана заява до Київського районного відділу виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 325077,80 грн. за місто знаходженням майна боржника (м.Сімферополь, вул..Садова, 110 (авто мийка з кафетерієм).
Постановою від 17.06.2009 старшим державним виконавцем Київського ВДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-86/09.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто відповідач зобов'язаний діяти в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України на підставі вищезазначених та інших норм права та не порушувати прав позивача.
В силу ст. 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Таким чином, стягував ОСОБА_7 реалізував своє право вибору місця виконання рішення суду між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню судового рішення на території, на яку поширюються їх функції, шляхом подання заяви до відповідного відділу за місто знаходженням майна боржника.
На підставі наведеного суд не вбачає порушень закону з боку відповідача, та не знаходить підстав для задоволення позову в частині передачі виконавчого провадження до Центрального РВ ДВС у Сімферопольському районі.
Відповідно до ст.55 Закону арешт майна боржника може бути накладений державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця, що затверджена начальником відділу державної виконавчої служби Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ від 19.06.2009 був накладений арешт на автомобіль Mersedes-Benz Е220, 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить боржнику. Окремою постановою від 17.06.2009 був накладений арешт на нерухоме майно - авто мийку з кафетерієм загальною площею 132,3 кв.м. за адресою, АДРЕСА_2. Вказані обтяження були зареєстровані 19.06.2009 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та 17.06.2009 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується відповідними витягами, залученими до матеріалів справи.
Заходами примусового виконання рішень, згідно зі ст. 4 Закону, є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
У зв'язку з наведеним суд вказує, що відповідачем були здійснені забезпечувальні заходи з метою належного виконання судового рішення, яки не можуть бути розглянути як заходи примусового виконання рішення.
Судом встановлено, що добровільно рішення суду відповідачем не виконано, грошові кошті на користь стягувача не перераховані.
Відповідно до статті 64 Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На зазначене майно накладається арешт. Згідно до частини 4 статті 55 Закону про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Таким чином, арешт (опис) майна - це сукупність дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення. Отже, акт опису (арешту) майна - це службовий документ, який містить в собі письмовий опис заходу примусового виконання рішення та майна, на яке може бути звернено стягнення, тобто події.
Судом робиться висновок, що акт опису й арешту майна не є актом індивідуальної дії у розумінні частини другої статті 2 КАС України, а тому не може бути предметом окремого судового оскарження. Разом з тим суд зазначає, що згідно до частини четвертої статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Застосовуючи принципи адміністративної процедури, наведені у статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України незалежно від підстав, наведених у позовній заяві
Судом встановлено, що 29.10.2009 відповідачем був складений акт опису й арешту майна (АА №130253). Про проведення вказаних виконавчих дій позивач був повідомлений належним чином, але у визначений час за зазначеною адресою проведення виконавчих дій не з'явився. Відповідно до п. 5.6.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 15.12.1999 №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за №865/4158, відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна.
Судом з'ясовано, що виконавчі дії з проведення опису та арешту майна 29.10.2009 були проведені у порядку реалізації заходів виконавчого провадження за відкритим виконавчим провадження на підставі виконавчого листа у спосіб та у межах передбаченим відповідним Законом.
Щодо посилання позивача на порушення відповідачем статті 56 закону, суд зазначає наступне. Вказаною статтею передбачено, що під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.
16.07.2009 божник звернувся до відділу державної виконавчої служби з проханням накласти арешт, у першу чергу, на корпоративні права у розмірі 50% в фірмі «Едікт» вартістю 287000,00 грн. Листом від 31.07.2009 відповідач роз'яснив, що відповідно до статті 366 Цивільного кодексу України, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.
Частиною 8 статті 50 Закону визначено, що у випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Таким чином суд погоджується з думкою відповідача про те, що зазначений боржником спосіб звернення стягнення на частку його майна, що є спільною частковою власністю, ускладнює виконання рішення, а тому правомірно не було прийнятий до уваги.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 06.10.2010.
У повному обсязі постанову складено та підписано 11.10.2010.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 122, 158,160, 162,163, 167 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.