Житомирський апеляційний суд
Справа №286/4896/23 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.
Категорія 70 Доповідач Трояновська Г. С.
28 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 286/4896/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Вачко В.І. у м. Овручі,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив припинити стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, які стягуються на підставі заочного рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 31.08.2023 по справі № 286/1757/23 (з дати звернення до суду).
В обґрунтування позовних вимог вказав, що не може надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як на його утриманні перебуває малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і дружина ОСОБА_5 , а також він несе витрати по оренді житла у м. Переяслав Бориспільського району Київської області. Зазначив, що його повнолітня дочка ОСОБА_3 навчається на державній формі навчання у Житомирській політехніці, а тому кошти на навчання нею не витрачаються. Крім того, дочка перебуває у місті Баумхольдер, Німеччина, і отримує там щомісячну матеріальну допомогу як біженка, навчається дистанційно, працевлаштувалася та отримує дохід, який перевищує дохід позивача, що підтверджується перепискою за допомогою мобільного додатку месенджер між позивачем і його дочкою.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що повнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання якої стягуються аліменти перебуває як біженка за кордоном в Німеччині, у зв'язку з цим вона навчається дистанційно, що свідчить про те, що коштів на підручники, проїзд до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження вона не витрачає. Окрім того, донька отримує в Німеччині щомісячну матеріальну допомогу як біженка, вона працевлаштувалась помічником вихователя і отримує дохід не менше 350 євро щомісячно, про що вона особисто повідомляла. У зв'язку з цим її дохід в кілька разів перевищує його дохід.
Також зазначає, що з переписки за допомогою мобільного додатку месенджер з деканом факультету «Інформаційно-комп'ютерних технологій Державного університету «Житомирська політехніка» йому стало відомо, що повнолітня донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не виходить на заняття онлайн та має 14 не зданих предметів заліково-екзаменаційної сесії, та у разі їх не здачі підлягає відрахуванню. Дана обставина свідчить про те, що повнолітня дитина не навчається взагалі. Суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення від 31 січня 2024 року не врахував цю обставину й критично поставився до неї, а також в своєму рішенні не мотивував з яких саме підстав він не взяв до уваги дану обставину.
Вважає, що навчання дитини має бути її основним заняттям, а якщо дитина працює та заробляє собі на життя й забезпечує свої потреби, то обов'язку батьків утримувати таку дитину не виникає.
Зазначає, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 Сімейного кодексу України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 навчається в Державному університеті „Житомирська політехніка”, термін закінчення навчання - 30.06.2026 року.
Заочним рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31.08.2023 року у цій справі № 286/1757/23, яке набрало законної сили 02.10.2023 року, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в зв'язку з її навчанням, в розмірі 1/4 заробітку (доходу), починаючи з 10.05.2023 року і до досягнення ОСОБА_3 23-х років, але не більше строку навчання - 30.06.2026 року.
Вказаним рішенням суду встановлено, що батьком ОСОБА_1 не надано доказів, які б свідчили про неспроможність надавати матеріальну допомогу доньці в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 01.12.2019 року уклав шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Як вбачається з довідки про склад сім'ї, виданої ЦНАП Гірської сільської ради Бориспільського району Житомирської області 02.08.2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає разом із сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та чоловіком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в АДРЕСА_1 .
Актом обстеження житлово-побутових умов № 169 від 08.11.2023 року підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Із копії договору оренди житлового приміщення від 01.01.2023 вбачається, що квартира площею 78 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , надана в користування орендарю ОСОБА_1 та членам його родини строком на 5 років. За умовами цього договору плата за оренду квартири становить 7000 грн. на місяць і до її складу включені витрати по оплаті комунальних і інших платежів.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки УПСЗН Переяславської міської ради № 439 від 21.09.2023, ОСОБА_5 знаходиться на обліку в УПСЗН Переяславської міської ради та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини у розмірі 860 грн., що сукупно за період з березня по серпень 2023 року становило 5160 грн.
Довідкою про доходи від 02.11.2023 року № 003776/СФ, виданою ТОВ „Сільпо-Фуд” (код ЗКПО 40720198, м.Київ, вул.Бутлерова, 1), стверджується, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з 17.11.2016 року працює водієм навантажувача (штабелеукладач) в Розподільчому центрі № 1 ТОВ „Сільпо-Фуд”, у період з 01.08.2023 року по 31.10.2023 року йому було нараховано сукупний дохід в сумі 96330,38 грн., з яких сплачено 9402,08 грн. аліментів, після утримань дохід до видачі становив 77545,98 грн.
Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказав, що неспроможний надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці ОСОБА_3 та сплачувати аліменти на її утримання на користь ОСОБА_2 , оскільки на його утриманні перебувають дружина та малолітня дитини, має додаткові витрати на оренду житла для своєї сім'ї, та з урахуванням того, що його донька виїхала з України, знаходиться у Німеччині, в місті Баумхольдер, отримала статус біженки, працює та має дохід, просить припинити стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки та задовольнити позов.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що обставини перебування на утриманні позивача інших осіб (дружини та малолітньої дитини) і здійснення ним витрат на проживання та потреби членів сім'ї, при тому, що позивач є працездатним, не хворіє на тяжку хворобу, є працевлаштованим і отримує дохід, котрий в кілька разів перевищує встановлені законодавством прожитковий мінімум для працездатних осіб та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, не свідчать про неможливість надання утримання його повнолітній дочці, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, у виді сплати періодичних аліментних платежів за судовим рішенням. Вказані обставини не може бути покладено в основу рішення про припинення стягнення аліментів, оскільки ці обставини не впливають на припинення аліментних платежів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, а саме, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 188 СК України передбачено, що батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
У позовній заяві, що розглядається у даній справі, позивач просить припинити стягнення з нього на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, які стягуються на підставі заочного рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 31.08.2023 по справі № 286/1757/23 у зв'язку з відсутності можливості надавати матеріальну допомогу.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на цей час у нього, суттєво змінилися життєві обставини, внаслідок чого його матеріальний і фінансовий стан не дозволяє більше надавати підтримку доньці ОСОБА_3 шляхом сплати аліментів на її утримання; зараз він має нову сім'ю і вони з його дружиною мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого він, як батько, утримує матеріально, оскільки мати дитини не працює в зв'язку з доглядом за їх сином. Крім того наголошує, що власного житла не має, а тому змушений орендувати житло для своєї сім'ї, що спричиняє додаткові фінансові витрати.
На підтвердження вказаних доводів позивачем надано суду відповідні докази.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект. Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини (далі - Суд) вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції.
Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме у рішеннях від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів у вигляді пред'явлення позову про припинення стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки по судовому рішенню, який не відповідає та не передбачений положенням ст. 16 ЦК України, оскільки при наявності наведених ним підстав та обставин щодо зміни його матеріального або сімейного стану як платника аліментів він вправі звернутися до суду з позовом про зміну встановленого розміру аліментів або звільнення його від їх сплати, а не з вимогами про припинення їх стягнення.
Крім того, обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказав, що його повнолітня донька неофіційно працює та отримує дохід, що значно перевищує його заробіток, додатково отримує соціальну допомогу як біженка в Німеччині.
Колегія суддів зазначає, що за нормами ст. 188 глави 15 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Норми ст. 188 СК України регулюють правовідносини, передбачені главою 15 СК України щодо обв'язку батька, матері утримувати дитину до досягнення нею повноліття, в той час як правовідносини, що визначають обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання врегульовано Главою 16 Сімейного кодексу України .
Таким чином з системного аналізу вищевказаних норм права слід дійти висновку, що ст. 188 СК України на спірні правовідносини не поширюється, про що обгрунтовано зазначено судом першої інстанції.
За наведених в позові обставин, позивач вправі ставити питання про зменшення розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України.
З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові.
В апеляційній скарзі вказано, що суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 Сімейного Кодексу за наявності інших обставин, що мають істотне значення та вказано, що ст.273 Сімейного Кодексу України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Посилання на зазначені норми матеріального права є помилковими, оскільки главою 22, яка охоплюється статтями 265-274 Сімейного Кодексу України регулюється обов'язок по утриманню інших членів сім'ї та родичів (діда, баби, братів, сестер, мачухи, вітчима), а не батьків.
Інші доводи апеляційної скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення вимог про припинення стягнення аліментів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: