вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
25.10.10Справа №2а-12749/10/1/0170
(11:25) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю
представника позивача - Макарової О.Ю.,
представника відповідача - Бойченко О.К.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ника-опт" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання незаконними дії та спонукання до виконання певних дій.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ника-опт” звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправною бездіяльності ДПІ в м. Сімферополі щодо невизнання податковою звітністю декларації ТОВ «Ника-опт» за серпень 2010 року з податку на додану вартість; зобов'язати ДПІ в м. Сіфмерополі відобразити показники декларації ТОВ «Ника-опт» за серпень 2010 року в картці особового рахунку з податку на додану вартість.
До початку розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі щодо невизнання податковою звітністю декларації ТОВ «Ника-опт» за серпень 2010 року з податку на додану вартість; зобов'язати ДПІ в м. Сіфмерополі відобразити показники декларації ТОВ «Ника-опт» за серпень 2010 року в картці особового рахунку з податку на додану вартість.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.10.2010 року відкрите провадження по адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подана ТОВ «Ника-опт» є платником податку на додану вартість та в вересні 2010 року надіслало поштою відповідачу декларацію з ПДВ за серпень 2010 року. Але відповідач надіслав повідомлення про відмову визнати декларацію податковою звітність.
Позивач зазначає, що податкова звітність -декларація з ПДВ за серпень 2010 року відповідає вимогам п.п. 1.11 ст. 1, п.п. 4.1.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також п. 4.5 Методичних рекомендацій стосовно централізованого прийому та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до органів ДПС України, затверджених наказом ДПА України 31.12.2008р. №827. Разом з тим, позивач зазначає, що обов'язок прийняття декларації податковими органами встановлений п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Проте, як зазначив позивач у позовній заяві, декларація з ПДВ за серпень 2010 року не була прийнята інспектором ДПІ в м. Сімферополі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, наведених у письмових запереченнях. Так, відповідач, зокрема, зазначив, що відповідно до положень п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, заповнена ним всупереч правилам, вказаним в затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з мотивів, викладених у заяві.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що податкова декларація ТОВ «Ника-опт» за серпень 2010 року не визнана як податкова декларація у зв'язку з тим, що у рядку “17” цієї декларації була штрихом виправлена цифра, та в переліку додатків до декларації замість позначки «х» був зазначений «-».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ника-опт» (далі - ТОВ «Ника-опт») зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.09.2006 року (ідентифікаційний код 34582394).
Згідно відомостей з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України ТОВ «Ника-опт» з 09.08.2007 року зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Судом встановлено, що 22.09.2010 року ТОВ «Ника-опт» на адресу відповідача курєрскою поштою направлено декларацію з ПДВ із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) за серпень 2010 року, підтвердженням чого є копія поштового повідомлення, яка зареєстрована відповідачем 22.09.10, про що свідчить відтиск штампу реєстрації вхідної кореспонденції на бланку декларації позивача з ПДВ за серпень 2010 року.
Листом вих. №42368/10/08-4 від 27.09.2010р. ДПІ в м. Сімферополі повідомила ТОВ «Ника-опт», що надана поштою після строку податкова декларація з ПДВ не визнана податковою декларацією відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”у зв'язку з тим, що при заповненні та подачі податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року був порушений порядок її заповнення, встановлений п.п. 3.3 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, оскільки в декларації є виправлення.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що уточнені вимоги ТОВ «Ника-опт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, привласнюючи поданій позивачем декларації за серпень 2010 року статус такої, що невизнана визнаний як податковий звіт, керувався п.п.3.3 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 та п.п. 4.1.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що привласнення статусу “не визнаний як податковий звіт” призвело до невідображення показників податкової декларації у картці особового рахунку позивача, що підтверджується даними картки особового рахунку позивача та не заперечується відповідачем по суті.
Оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено Законом України "Про податок на додану вартість". З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ДПА України було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.97 р. за N 250/2054.
В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166, передбачено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Таким чином, в разі неподання до органу державної податкової служби додатків до податкової декларації з податку на додану вартість така податкова декларація вважається невизнаною як податкова декларація, про що повідомляється платника податків із зазначенням підстав її неприйняття. Отже, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.
В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вимоги Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу", з метою покращення контролю при справлянні податку на додану вартість, досягнення прозорості у податковій звітності, виявлення на стадії подання звітності тих платників податків, які уникають від належної та повної сплати податку на додану вартість, підвищення ефективності та скорочення термінів перевірки та забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ з бюджету з дотриманням повноважень, наданих п. 3 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державною податковою адміністрацією України було розроблено та внесено наказом N 159 зміни до форми податкової декларації з ПДВ та Порядку її подання, затверджених наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166.
Також, з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", яким, зокрема, було зобов'язано внести за погодженням з Мінфіном, відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку її заповнення і подання.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", з метою забезпечення своєчасного і повного відшкодування податку на додану вартість, скорочення термінів проведення та кількості документальних перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 28.12.2007р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прийнято наказ Державної податкової адміністрації України "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" від 17.03.2008 р. N 159, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 р. за N224/14915.
Таким чином, ДПА України постійно здійснюється удосконалення форм та порядку подання податкової звітності в тому числі і податкової декларації з ПДВ. Вказані обставини свідчать, що ДПА України є розробником форми декларації по ПДВ, Порядку її заповнення та подання, й, відповідно, безпосередньо має повноваження і для подальшого удосконалення даної форми декларації та порядку її подання.
Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.
Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.
Пунктом 10.6 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.
Проаналізувавши положення Закону України "Про податок на додану вартість", суд встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість не встановлено. Вищевказана норма (пп. 7.2.8 Закону України N168/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з ПДВ, потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.
Разом з тим, суд зауважує, що приписами п.п. 4.1.2. Закону 2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Тобто Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.
Отже суд вважає, що з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям шляхом довільного тлумачення поняття “обов'язкові реквізити”, виходячи з того, що безпосередньо самим законом такі реквізити не визначено.
Разом з тим, слід зауважити, що сама податкова служба обов'язкові реквізити визначила, наприклад, в п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008р. таким чином:
“У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.
Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період”.
Отже, зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ДПА України, визначення органами державної податкової служби переліку обов'язкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства.
Проаналізувавши декларацію ТОВ «Ника-опт» з податку на додані вартість за серпень 2010 року встановлено, що всі обов'язкові реквізити були заповнені та зазначені позивачем вірно, будь-яких зауважень з цього приводу відповідач в повідомленні №42368/10/08-4 від 27.09.2010р. не наводив. Крім того, зазначена декларація підписана керівником товариства Скопутовим М.О. та скріплена печаткою платника податків.
Отже, підстави невизнання декларації податковою звітністю, передбачені п. 4.1.2 статті 4 Закону № 2181, пунктом 4.3. Порядку її заповнення і подання відсутні. При цьому жодним законодавчим актом інші підстави невизнання декларацій податковою звітністю не передбачені.
Стосовно посилань відповідача на виправлення, що були допущені позивачем в строчці 17 декларації, а саме заштрихована остання цифра суми податкового кредиту, суд зазначає наступне.
В судовому засіданні був досліджений оригінал декларації, що надавалася позивачем до ДПІ в м. Сімферополі, будь-яких виправлень в ньому встановлено не було. Більш того, виправлення в декларації не мають бути підставою для відмови в визнанні її податкової звітністю, оскільки це не передбачено п. 4.1.2 статті 4 Закону № 2181, пунктом 4.3. Порядку, а є підставою для проведення камеральної перевірки.
З'ясовуючи обґрунтованість доводів відповідача в частині невизнання декларації податкової звітністю у зв'язку з тим, що в переліку додатків до декларації замість позначки «х», позивачем зроблена позначка «-», суд також зазначає, що це не може бути підставою застосування п. 4.1.2 статті 4 Закону № 2181, пункту 4.3. Порядку.
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.
Суд зазначає, що наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обов'язковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобов'язань, задекларованих у поданій звітності.
Як вже зазначено судом приписами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначено обов'язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію.
Отже позовні вимоги в частині зобов'язання ДПІ в м. Сіфмерополі відобразити показники декларації ТОВ «Ника-опт» за серпень 2010 року в картці особового рахунку з податку на додану вартість також підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.
У судовому засіданні, що відбулося 25.10.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 26.10.2010 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Уточнені позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним дії ДПІ в м. Сімферополі щодо відмови у визнанні податковою звітністю декларації ТОВ «Ника-опт» за серпень 2010 року з податку на додану вартість.
3. Зобов'язати ДПІ в м. Сімферополі відобразити показники декларації ТОВ «Ника-опт» за серпень 2010 року в картці особового рахунку з податку на додану вартість.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ника-опт» (ідентифікаційний код 34582394) 3,40 гривень судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Трещова О.Р.