Справа № 761/14557/21
Провадження № 2/761/646/2024
11 січня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Дем'янчук С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
У квітні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21 грудня 2018 року між ТДВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_2 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/8867395 з лімітом відповідальності 100 000,00 грн за шкоду, заподіяну майну, франшиза 0,00 грн, на транспортний засіб «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що ОСОБА_1 29.04.2019 о 17:30 хв. керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Орловській біля будинку № 16 в місті Києві, під час заїзду в гараж не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем SKODA Octavia, д.н. НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказане підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.07.2019 по справі №761/18582/19.
13 травня 2019 року до ТДВ «Експрес Страхування» звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування власник автомобіля SKODA Octavia, д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 . На підставі вказаної заяви ТДВ «Експрес Страхування» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5 485,92 грн.
Також, відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.07.2019 по справі № 761/18582/19, 29 квітня 2019 року о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 , рухаючись по вулиці Орловській біля будинку № 16 в місті Києві, керував транспортним засобом марки «ВАЗ», модель «2105», номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9«а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно з ч.1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, позивач зазначає, що ні страхувальник - ОСОБА_2 , ні відповідач - ОСОБА_1 не звернулися до позивача з повідомленням про настання страхового випадку, жодних документів та пояснень щодо події не надали.
Вказані обставини, відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для виникнення у позивача права вимоги до відповідача в порядку регресу.
ТДВ «Експрес Страхування» звернулось до відповідача із Претензією № 560/07-4.19.300 від 21.01.2021 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Проте, претензія повернута з відміткою - «за закінченням строку зберігання».
Оскільки відповідач в добровільному порядку заподіяну шкоду не відшкодував, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Відповідно до вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України судом направлений запит щодо відомостей про місце реєстрації відповідача.
Згідно відповіді на запит від 23.04.2021, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.05.2021 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву у якій просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, тому суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
У постановах від 14.08.2020 від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, вирішив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 грудня 2018 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» та ОСОБА_2 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/008867395 з лімітом відповідальності 100 000,00 грн за шкоду, заподіяну майну, франшиза 0,00 грн, на транспортний засіб «ВАЗ 2105», д.н.з. НОМЕР_1 , № шасі (кузов, рама) НОМЕР_4 .
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.07.2019 по справі № 761/18582/19, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, і застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що 29 квітня 2019 року о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ», модель «2105», номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись по вулиці Орловській біля будинку № 16 в місті Києві, під час заїзду в гараж не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим транспортним засобом марки «Skoda», модель «Octavia», номерний знак НОМЕР_5 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно зі ст. 124 КУпАП. Разом з тим, 29 квітня 2019 року о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 , рухаючись по вулиці Орловській біля будинку № 16 в місті Києві, керував транспортним засобом марки «ВАЗ», модель «2105», номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9«а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно з ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили є обов'язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.
Крім того, обставини вказаної дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються Довідкою управління патрульної поліції у м. Києві № 3019123600846485.
13 травня 2019 року до ТДВ «Експрес Страхування» звернувся ОСОБА_3 , власник автомобіля SKODA Octavia, д.н. НОМЕР_2 , із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до заяви про страхове відшкодування від 13 травня 2019 року власника автомобіля SKODA Octavia, д.н. НОМЕР_2 , ТДВ «Експрес Страхування» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5 485,92 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ЦО02401 від 21.05.2019.
ТДВ «Експрес Страхування» звернулось до відповідача, ОСОБА_1 із Претензією № 560/07-4.19.300 від 21.01.2021 про відшкодування шкоди в порядку регресу на підставі п.а ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка була повернута позивачу з відміткою - «за закінченням строку зберігання».
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно із ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами ч. 1 ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Стаття 27 Закону України "Про страхування", регламентує, що Страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Так, відповідно до 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: 38.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Отже, судом установлено, що ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.04.2019 в місті Києві по вул. Орловській керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, в матеріалах справи відсутні дані, що водій, ОСОБА_1 чи власник транспортного засобу повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону про дорожньо-транспортну пригоду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема пункту 38.1, підпункту 38.1.1, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення страхове відшкодування в розмірі 5485,92 грн.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак, їх задоволення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд відповідно до п. 6 ч. 1 статті 264 ЦПК України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2270,00 за подання позову до суду.
Керуючись ст. ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (код ЄДРПОУ 36086124, адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2) страхове відшкодування в сумі 5485 (п"ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 92 коп., судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп., а всього 7755 (сім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн 92 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: