Справа № 757/27525/23-к
Провадження № 1-кп/761/2278/2024
29 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_4 , ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022080020000039 від 03.03.2022, щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміли, Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111; ч.3 ст.255; ч.1 ст.263; ч.1 ст.263; ч.5 ст.407; ч.4 ст.410; ч.4 ст.410 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 62022080020000039 від 03.03.2022 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111; ч.3 ст.255; ч.1 ст.263; ч.1 ст.263; ч.5 ст.407; ч.4 ст.410; ч.4 ст.410 КК України.
Прокурором подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 , яке мотивоване тим, що обвинуваченому висунуте обвинувачення у вчиненні сукупності кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, ризики, які враховувались раніше при застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вирішенні питання про продовження цього запобіжного заходу продовжують існувати та не зменшились, менш суворіші запобіжні заходи не забезпечать ненастання існуючих ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Сторона захисту в особі захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_10 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначили про те, що висунуте обвинувачення не обґрунтоване, спростовується низкою доказів, зокрема висновком службової перевірки, прокурором не доведено, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам на які послався прокурор та існування яких не доведено.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши матеріли судового провадження наявні у розпорядженні суду, суд дійшов наступних висновків.
Як убачається з обвинувального акту ОСОБА_10 висунуте обвинувачення у сукупності кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111; ч.3 ст.255; ч.1 ст.263; ч.1 ст.263; ч.5 ст.407; ч.4 ст.410; ч.4 ст.410 КК України.
Відповідно до ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, неможливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання визначеним ризикам, перелік яких зазначений у п.п. 1-5 цієї статті, на запобігання яких спрямоване застосування запобіжних заходів.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
До обвинуваченого ОСОБА_10 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався під час досудового розслідування, так і колегію суддів, що здійснює судовий розгляд даного кримінального провадження .
В ході вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу та подовження строку його дії слідчими суддями під час здійснення досудового розслідування перевірялося питання щодо наявності достатніх даних, які поза розумним сумнівом свідчили про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Наразі ОСОБА_10 набув вже статус обвинуваченого та обґрунтованість висунутого обвинувачення перевірятиметься судом в ході судового розгляду.
Зі змісту висунутого обвинувачення убачається, що, ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні сукупності кримінальних правопорушень різного ступеню тяжкості, в тому числі, тяжкі та особливо тяжкі.
При цьому, виходячи зі змісту поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Зважаючи на доводи сторін, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що доводи прокурора про наявність у нього достатніх доказів для доведення висунутого обвинувачення є очевидно необґрунтованими та довільними.
Також, судом при вирішенні питання доцільності продовження строку дії раніше застосованих заходів забезпечення, враховуються наступні дані щодо особи обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_10 , раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, на утриманні батьків пенсійного віку, неодружений, неповнолітніх дітей не має.
Наведене на переконання суду не може бути визнано достатнім стримуючим фактором для запобігання його втечі, враховуючи серйозність висунутого обвинувачення ОСОБА_10 , а тому приводить до висновків, що такі його соціальні зв'язки не є достатньо міцними.
На момент вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зважає на те, що обставини, які враховувалися судом раніше не змінилися, ризики не зменшились та продовжують існувати.
Так, раніше судом, враховувалось існування ризиків можливої неправомірної поведінки ОСОБА_10 , передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування свідчить про їх вагомість, однак ретельнішу оцінку цим доказам, суд надаватиме під час їх дослідження та вивчення змісту.
Також, суд бере до уваги, що згідно санкцій інкримінованих йому кримінальних правопорушень у разі доведення висунутого обвинувачення ОСОБА_10 йому може бути призначено покарання до 15 років позбавлення волі, а також враховується характер висунутого обвинувачення, суспільна небезпека інкримінованих дій, фактичні обставини за яких інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про реальне існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, продовження вчинення кримінального правопорушення, можливість незаконного впливу на свідків, експертів.
На переконання суду ненастання вказаних ризиків зумовлене саме застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Інші ризики, на які послався прокурор, суд визнає недоведеними, оскільки, на даний час всі речові докази та документи, якими обґрунтовуватиметься висунуте обвинувачення, зібрані, а тому ризик сховати або спотворити будь-які речі чи документи, перестав існувати.
Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_10 , наявність постійного місця проживання, перебування на утриманні батьків пенсійного віку, наявність державних нагород та відзнак за час проходження служби в органах Служби безпеки України, наявність захворювань, згідно надано медичної документації, у своїй сукупності, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
Крім того, суд, зважаючи на наявні ризики, враховуючи підвищену суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дійшов до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес у даному випадку, переважає інтереси конкретної особи, а саме обвинуваченого ОСОБА_10 на особисту свободу, та про відсутність, у зв'язку з цим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У зв'язку із наведеним у сукупності, суд вважає, що менш суворіший запобіжний захід не здатен буде забезпечити ненастання існуючих ризиків.
Отже, інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлені тяжкими наслідками, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому, суд не вбачає підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів для обвинуваченого ніж той, який раніше до нього застосований та вважає за необхідне дію запобіжного заходу на час судового розгляду продовжити.
Відповідно до положень ч.4 ст.183; ч.4 ст.199 КПК України, враховуючи фактичні обставини за яких інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави.
А тому, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 слід задовільнити.
Строк дії ухвали слід встановити 60 днів.
Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 180, 183, 201, 202, 206, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 по 19 травня 2024 року включно.
Строк дії ухвали визначити 60 днів по 19 травня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголосити о 16 год. 00 хв. 25.03.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_2
ОСОБА_3