№1-кп760\257\24
29 березня 2024 року Солом'янський районний суд м.Києва
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України, освіта вища, працює в
Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.Амосова АМН
України,завідуючим відділенням хірургії набутих вад серця, проживає
та зареєстрований в АДРЕСА_1 , не судимого,-
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.140 ч.1 КК України, відомості про злочин внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030180000859 від 19.03.2013 року,-
за участю прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
представника цивільного
відповідача - ОСОБА_7
потерпілої - ОСОБА_8
представника потерпілої - ОСОБА_9
ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення в тому,що ОСОБА_10 , 03.10.2011 року був госпіталізований в Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова АМН України з діагнозом «комбінована аортальна вада з перевагою стенозу 4 ступеню та з вираженим його звапненням».
Завідуючим відділенням хірургії набутих вад серця (розділ наука) ОСОБА_5 , даний діагноз був підтверджений. Таким чином мали місце показання для оперативного втручання - протезування аортального клапану.
Також,при каронарографічному дослідженні 05.10.2011 року було виявлено супутню патологію коронарних артерій (гемо динамічно значуща субоклюзія - 90% звуження просвіту судини,за рахунок атеросклеротичної цятки в усті правої коронарної артерії). Був визначений домінуючий лівий тип кровопостачання міокарду,також мала місце гіпоплазія правої коронарної артерії, тобто вона була нешунтабільна.
10.10.2011 року ОСОБА_10 була проведена операція - протезування аортального клапану,однак стан хворого погіршився, а ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 02.00. була констатована смерть ОСОБА_10 .
Однак, ОСОБА_5 згідно з п.6.7 «Положення про Клініку Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова національної академії медичних наук України», завідувач наукових підрозділів Інституту здійснює безпосереднє керівництво над завідувачами клінічних відділень,керують консультативною і лікувальною роботою,разом з головним лікарем несуть відповідальність за рівень і якість діагностики та лікування,також відповідно до п.4.2 Посадової інструкції завідувача відділення хірургічного лікування набутих вад серця,відповідальність, за якість лікування процесу у відділенні відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів,що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію медико-санітарної допомоги населенню несе завідувач відділення.
При цьому, ОСОБА_5 неналежно виконав свої професійні обов'язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, адже згідно висновку експерта № 162-2014\0 від 10.07.2015 в даному випадку мав місце дефект надання медичної допомоги (бездіяльність лікаря), а саме: під час проведення операції 10.10.2011 року одночасно з протезуванням аортального клапану повинно було бути проведено шунтування правої коронарної артерії для запобігання одного з можливих ускладнень цього оперативного втручання - інфаркту міокарду.
Не проведення шунтування правої коронарної артерії призвело до передбачуваного ускладнення у вигляді міокарда правого шлуночка серця, який призвів до настання смерті ОСОБА_10 .
Всупереч вимог п.а ст.78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я»,в якому вказано,що медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей,запобігати і лікувати захворювання, подавати своєчасну і кваліфіковану медичну і лікарську допомогу та внаслідок неналежного виконання своїх професійних обов'язків, ОСОБА_5 , недбалого, несумлінного ставлення до них, що виразилось в поганому, байдужому,без належної старанності,неуважному,неакуратному,
халатному їх виконанні, допустив спричинення тяжких наслідків для хворого ОСОБА_10 , у виді смерті, яка відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 162-2014\о від 10.07.2015 настала від не проведення оперативного втручання - шунтування правої коронарної артерії.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.1ст.140 КК України, як вчинення умисних дій,що виразились в неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення,що спричинило тяжкі наслідки для хворого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не визнав себе винуватим та пояснив суду, що працює в Національному Інституті серцево-судинної хірургії імені М.М .Амосова АМН України з 1978 року на різних посадах, а з 2005 року був призначеним завідуючим відділенням хірургії набутих вад серця, він є доктором медичних наук,серцево-судинний хірург вищої категорії.
Вважає,що пред'явлене йому обвинувачення не базується на доказах і вважає, що ним було виконано всі необхідні та можливі дії при проведенні операції хворому ОСОБА_10 .
При надходженні пацієнта ОСОБА_10 до інституту у відділенні ендоваскулярної діагностики було проведено коронарографія лікарем ОСОБА_12 ,про що було відмічено в історії хвороби пацієнта. Однак, ця оцінка не є остаточною для прийняття рішення про ураження артерій і плану операцій.
Між, тим обвинувачений стверджував,що він не має права виконувати аорто - коронарне шунтування відповідно до регламенту роботи Інституту і більш того, він ніколи в своїй практиці не виконував таке шунтування.
В разі необхідності виконання аорто-коронарного шунтування (АКШ) при ураженні клапанів,цю процедуру виконує призначений хірург з відділення хірургічного лікування коронарної недостатності , а процедуру корекції клапана виконує інший хірург.
Це правило було введено наказом по інституту і не порушується з 1973 року по сьогоднішній день.
За кожним хірургічним відділенням призначений куратор з відділення хірургічного лікування коронарної недостатності. Таким куратором з 2000 року за відділенням, в якому він працює був призначений професор ОСОБА_13 ,який мав великий досвід роботи по хірургічному лікуванні коронарних артерій ( більше 40 років).
Тому при проведенні операції пацієнту ОСОБА_10 запрошувався професор ОСОБА_13 ,який провів огляд диску коронорографії та власноручно в історії хвороби зробив запис, що АКШ не показано.
Також, обвинувачений вказав,що до проведення операції ОСОБА_10 , історія хвороби останнього обговорювалась на ранкових зборах, на яких були всі співробітники відділення (завідувач, асистенти - хірурги, анестезіолог) . При обговоренні було звернено увагу на те, що на 70-90% наявне звуження правої коронарної артерії,а також що у ОСОБА_10 було наявним хронічне захворювання сечо-сольовий діатез, що свідчить про патологію зі сторони нирок. Між тим, аналізи по функції нирок у пацієнта ОСОБА_10 до операції були в межах допустимих його вікової норми.Тому заперечень щодо проведення операції в об'ємі протезування аортального клапана, ні у кого не було, в тому числі і від лікаря кардіолога ОСОБА_14 , яка вела пацієнта.
Операція проводилась в стандартному режимі,він виконав протезування аортального клапана,серце працювало добре. Оскільки в області правої коронарної артерії на відстані 5-7 сантиметрів утворився невеликий витік крові (гематома), то він попросив запросити професора ОСОБА_13 на консультацію.
Вони зупинили апарат штучного кровообігу,серце адекватно працювало без ознак серцевої недостатності. Після приходу ОСОБА_13 , останній безпосередньо став оцінювати обстановку, проінспектував ділянку, на яку він йому вказав та чітко заявив,що втручання на правій коронарній артерії не потрібно. Про ці обставини професор надав свідчення в ході досудового розслідування, але оскільки останній помер у 2016 році, суд позбавлений можливості безпосередньо це почути від нього.
Після закінчення операції,пацієнт ОСОБА_10 був доставлений у відділення інтенсивної терапії. Однак, через деякий час у ОСОБА_10 сталось загострення патології зі сторони нирок на фоні проведеного штучного кровообігу. Гостра ниркова недостатність проходила з критичним збільшенням рівня калію в крові,що привело до неодноразового застосування штучної нирки для видалення калію - токсинів у зв'язку з низькою функцією нирок.
Однак, швидкий рівень збільшення калію в крові пацієнта призвів до брадикардії та зупинки серцевої діяльності і як наслідок смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Отже, обвинувачений стверджував,що інфаркт пацієнта ОСОБА_10 не був основним фактором його смерті,тому що не кожний інфаркт є смертельним,а безпосередньою причиною смерті він вважає саме гостру ниркову недостатність, яку не змогли ліквідувати два сеансу діалізу.Отже, такої індивідуальної реакції організму пацієнта на застосування штучного кровообігу, наркозу, велику кількість препаратів, ніхто не зміг передбачити.
Не погодився обвинувачений ОСОБА_5 із висновком комісійної судово - медичної експертизи, яку надала сторона обвинувачення.
Вказує,що оскільки експерт при його допиті в суді повідомив,що прийшов до висновку про причину смерті ОСОБА_10 після консультації із спеціалістом, а саме доктором медичним наук, головним лікарем однієї із клінік,не уточнюючи при цьому якого. Однак, оскільки ці консультації носили характер приватного спілкування, бо офіційно ця особа не запрошувалась в якості спеціаліста, то цей доказ вважає не належним та не допустимим.
Отже, обвинувачений ОСОБА_5 просив суд його виправдати за відсутністю будь-яких доказів його вини та відсутністю належних та допустимих доказів сторони обвинувачення та закрити кримінальне провадження.
Також представник цивільного відповідача Національного Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова Національної Академії медичних наук України не визнав заявлений потерпілою ОСОБА_8 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди та солідарно з ОСОБА_5 моральної шкоди,оскільки вважає що відсутня вина відповідача у їх спричиненні, а крім того ці вимоги не доведені доказами. Просив відмовити в задоволенні позову.
В якості доказів стороною обвинувачення суду були надані наступні документи,які були судом досліджені в судовому засіданні.
Протокол прийняття заяви від ОСОБА_8 , яка 27.02.2013 року звернулась до ГУМВС у Луганській області про те,що ІНФОРМАЦІЯ_3 р. в інституті ім.М.Амосова після проведеної операції 10.10.2011 р. її чоловіку ОСОБА_10 , останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року і вважає,що смерть настала внаслідок неналежних дій лікаря ОСОБА_5 і тому просила провести досудове розслідування по даному факту. (а.п. 98,т.1)
Витяг із ЄРДР № 12013110090003727, відповідно до якого 19.03.2013 були внесені за заявою ОСОБА_8 відомості та визначений органом досудового розслідування Солом'янське районне управління ГУ МВС України в м.Києві.(а.п. 92, т.1)
Витяг із ЄРДР № 12013030180000859, відповідно до якого 28.02.2013 на підставі заяви ОСОБА_8 внесені відомості за ст.140 ч.1 КК України про неналежне виконання своїх професійних обов'язків медичними працівниками Національного інституту серцево-судинної хірургії ім.М.Амосова.(а.п. 93, т.1)
Постанова старшого прокурора прокуратури Солом'янського району м.Києва від 05.05.2014 року ОСОБА_15 про об'єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12013110090003727 від 19.03.2013 та № 12013030180000859 від 28.02.2013 в одне провадження,яке зареєструвати в ЄРДР під № 12013030180000859. (а.п. 95,96 т.1).
Акт судово-медичного дослідження № 5-к від 09.04.2015 експерта ОСОБА_16 , відповідно до якого при дослідженні гістологічних препаратів з трупу ОСОБА_10 ,1952 р.н. встановлено гострий інфаркт міокарду. Періваскулярний та перімускулярний кардіосклероз з гіпертрофією та фрагментацією кардіомицитів. Фокуси некротичного нефрозу. (а.п. 105, т.1)
Висновок судово-медичної (комісійної) експертизи № 162-2014\о від 10.07.2015 року, згідно з яким смерть ОСОБА_10 ,1952 р.н. настала від гострого інфаркту міокарду правого шлуночка серця,який у своїй течії ускладнився набряком легень та гострої серцевої недостатності.
10.10.2011 року ОСОБА_10 була проведена операція - протезування аортального клапану (модель St. Jude 23 mm). Під час цієї операції (виходячи з даних коронарографії),одночасно з протезуванням аортального клапану повинно було бути проведене шунтування правої коронарної артерії для запобігання одного з можливих ускладнень цього оперативного втручання - інфаркту міокарду. Не проведення шунтування правої коронарної артерії призвело до передбачуваного ускладнення у вигляді інфаркту міокарду правого шлуночка серця,який призвів до настання смерті ОСОБА_10 .
Таким чином, враховуючи наведене, комісія прийшла до висновку,що в даному випадку мав місце дефект надання медичної допомоги (бездіяльність лікаря): не проведення оперативного втручання-шунтування правої коронарної артерії.
Між вказаним дефектом в наданні медичної допомоги та наслідками у вигляді настання смерті ОСОБА_10 існує причинно-наслідковий зв'язок.
Даний дефект, який став причиною гострого інфаркту міокарду з розвитком гострої серцевої недостатності (у відповідності до пункту 1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року,узгоджених з Міністерством внутрішніх справ України,Генеральною прокуратурою України,Верховним Судом України, Службою безпеки України) можна віднести до тяжкого
тілесного ушкодження (згідно п.2.1.3.о даних Правил…) (а.п. 106-117, т.1)
За клопотанням сторони обвинувачення був допитаний експерт ОСОБА_17 в судовому засіданні, який підтримав висновок від 10.07.2015 року.
Він повідомив суд,що комісія прийшла до висновку про наявність дефекту надання медичної допомоги при проведенні операції хворому ОСОБА_10 ,оскільки в даному випадку необхідно було проведення шунтування правої коронарної артерії.
Комісія прийшла до висновку,що смерть настала від гострого інфаркту міокарду. Крім того, експерт повідомив суду,що консультувався з одним із докторів наук щодо проставлених питань перед комісією і останній також вказав, що вважає була необхідність в проведенні шунтування.
Протокол огляду предмету від 02.02.2016 року,відповідно до якого слідчий Солом'янського управління поліції ГУ НП у м. Києві ОСОБА_18 оглянула медичну карту № 4965, протокол патологоанатомічного розтину, рентген знімок, 5 штук скельців.(а.п. 123, т.1)
Текст протоколу (протокол операції від 10.10.2011) наданий лікарем ОСОБА_5 в електронному варіанті. (а.п. 129, т.1)
Протокол патологоанатомічного розтину № 095 померлого ОСОБА_10 ,відповідно до якого прозектор ОСОБА_19 вказав, що у пацієнта було декілька конкурентних по значенню захворювань.Оскільки стеноз аортального клапана з кальцинозом в любий момент міг призвести до смерті хворого,була необхідна та проведена операція протезування аортального клапана серця.Після операції із застосуванням штучного кровообігу загострилась хронічна ниркова недостатність (збільшення креатинина,мочевини,калія), що стало причиною вираженої інтоксикації та призвело до смерті хворого,не дивлячись на інтенсивне лікування за допомогою гемодіалізу). Інфаркт міокарду правого шлуночка серця посилив тяжкість стану хворого,але не став причиною смерті. Виявлений інфаркт міокарду правого шлуночка серця попередити його шляхом шунтування правої коронарної артерії було технічно неможливо через тонкий просвіт дистального відділу правої коронарної артерії. Таким чином безпосередньою причиною смерті стала інтоксикація за рахунок нирково-печінкової недостатності. (а.п. 132, т.1)
Копія Статуту Державної установи «Національний Інститут серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова Національної академії медичних наук України». (а.п. 133-146, т.1).
Копія Положення про Клініку державної установи «Національний Інститут серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова Національної академії медичних наук України». (а.п. 147-159, т.1).
Копія Наказу № 35-к від 01.04.2005 року про переведення ОСОБА_5 зав. відділенням хірургії набутих вад серця(розділ наука).(а.п. 159, т.1)
Копія посадової інструкції завідуючого відділення хірургічного лікування набутих вад серця ОСОБА_5 (а.п. 161- 164.т.1)
Довідки головного лікаря установи «Національний Інститут серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова Національної академії медичних наук України» про кількість операцій проведених в інституті ОСОБА_5 за період 2012 -2014 рік. (а.п. 177, т.1).
Довідка за № 04-34\2047 від 14.06.2013 про список лікарів,які здійснювали нагляд та лікування за хворим ОСОБА_10 (історія хвороби № 4965) (а.п. 166, т.1).
Копія лікарського висновку про смерть №95 від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 ,1952 р.н., де причиною смерті вказано гостра серцева недостатність.(а.п. 31, т.2)
Крім того, під час судового розгляду були допитані потерпіла та свідки обвинувачення.
Потерпіла ОСОБА_8 в суді пояснила,що її чоловік ОСОБА_10 вів здоровий спосіб життя, не палив та не вживав спиртні напої і тому не скаржився на стан свого здоров'я.
Тільки в 2011 році у нього з'явились скарги і після звернення до лікарів, йому був поставлений діагноз «стеноз аортального клапана» та повідомлено про необхідність проведення операції в спеціалізованому закладі. Вони з чоловіком вирішили звернутись до інституту ім.М.Амосова в м. Києві, де їх направили до кардіохірурга ОСОБА_5 ..
ОСОБА_5 повідомив їх про необхідність проведення операції та запевнив, що результати будуть позитивними, бо хвороба не є запущеною.
Після проведення всіх аналізів, які виявились добрими, також провели і коронараграфію.
Лікуючий лікар ОСОБА_20 повідомила їх, що потрібно не тільки провести заміну клапана,але й робити шунтування. Однак, через декілька годин, лікар повідомила,що після огляду диску, лікарі прийшли до висновку про відсутність показань для шунтування.
Операція її чоловіку була проведена 10.10.2011 року, яка тривала з 10 г.00. до 20.00.,але одразу після цього чоловіка перевели до реанімації. Вона дізналась, що чоловіку стало погано, йому декілька разів робили гемодіаліз і ІНФОРМАЦІЯ_3 року він помер.
Вона вважає,що лікарем ОСОБА_5 було допущено несумлінне ставлення до своїх професійних обов'язків, оскільки проведені експертизи вказують на те,що необхідно було проведення шунтування і тоді б її чоловік не помер.
Потерпілою ОСОБА_8 також в суді заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Отже,потерпіла вважала,що оскільки ОСОБА_5 знаходився в трудових відносинах з Національним інститутом серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова і працював на посаді завідуючого відділу хірургічного лікування набутих вад серця, то кошти на відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди,повинен відшкодувати роботодавець і вона оцінює цю шкоду у 73 537 гривень. До вказаної суми входять витрати на проведення операції (ліки,страхування життя,коронарографія,електрокардіограма,клапан,відлуння,послуги донорів,проведення операції,на потреби реанімації,гемодіаліз), а також витрати на поховання (транспортування тіла до м.Луганська,труна та розтин тіла).
Також потерпіла вважала, що і ОСОБА_5 разом з Інститутом солідарно повинен відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 3 000 000 гривень, оскільки вона втратила найріднішу особу через його недбалість і перенесла сильний душевний біль.
Свідок ОСОБА_19 в суді пояснив,що як прозектор проводив патологоанатомічний розтин трупу ОСОБА_10 в жовтні 2011 року. В ході розтину було виявлено,що у померлого була набута вада серця, порок аортального клапана .
Не проводилось шунтування аортального клапана і він вважає,що хірург ОСОБА_5 діяв у відповідності до наявної інструкції в Інституті. Йому відомо,що спеціаліст в даному питанні професор ОСОБА_13 не рекомендував проведення шунтування. Тільки спеціалісти його відділення мали право робити шунтування. По аортальному протезу,який був поставлений ОСОБА_5 , в ході розтину проблем встановлено не було.
Він вважає, що пацієнт мав хронічну хворобу - ниркову недостатність, мав місце високий рівень калію, а також сукупність інших хвороб, таких наприклад,як вада серця і смерть пацієнта настала від сукупності всіх цих обставин , а не тільки від інфаркту.
Свідок ОСОБА_21 повідомив суду,що працював в 2011 році кардіохірургом в Державній установі «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова» .
Він приймав участь в операції пацієнта ОСОБА_22 ,яка проводилась 10.10.2011 року, а саме протезування аортального клапану, як асистент хірурга ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 формував бригаду на дану операцію. Оскільки в ході операції у пацієнта почала формуватись гематома,то хірург ОСОБА_5 вирішив викликати на консультацію професора ОСОБА_13 з метою вирішення питання щодо необхідності проведення шунтування коронарної артерії. Такі операції проводять інші хірурги і ОСОБА_5 ніколи їх не проводив і це не входило в його обов'язки. Для таких випадків викликається хірург з іншого відділення. Отже,оскільки професор ОСОБА_13 оглянув пацієнта та документи, то повідомив,що не бачить підстав для проведення шунтування.
Операція була закінчена,але в подальшому у ОСОБА_10 виникла ниркова недостатність,від чого останній і помер. Всі летальні випадки розбираються в інституті та при обговорюванні професор ОСОБА_13 знову повідомляв, що не вбачав підстав для шунтування для пацієнта ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_12 пояснив суду,що працював в Інституті серцево-судинної хірургії ім.М.Амосова лікарем-хірургом. Він працював у відділенні, яке займається діагностикою пацієнтів перед операціями. Вся інформація записується на диски, які проглядають оперуючи лікарі - хірурги. Він робив передопераційне дослідження хворого ОСОБА_10 в 2011 році та писав висновок. Особисто він не приймав участі в операції.
Також свідок вказав,що професор ОСОБА_13 був спеціалістом по ішемічній хворобі серця та саме він міг зробити висновок про необхідність проведення шунтування пацієнтові.
Також свідок вказав, що ОСОБА_5 працював у відділенні,яке займається протезуванням клапанів, а спеціалісти, які робили шунтування працювали у відділенні № 5 хірургії .
Свідок ОСОБА_20 в суді пояснила,що працювала на момент 2011 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Завідуючим відділенням, в якому вона працювала, був ОСОБА_5 .
Вона була лікуючим лікарем пацієнта ОСОБА_10 , завела історію хвороби пацієнта,зібрала анамнез ,призначила аналізи. Після проведення аналізів, в зв'язку з тим,що хворому більше 40 років, проведено також коронарографія.
Вона,як лікар висловлювала думку про необхідність проведення шунтування,оскільки уражені судини на 70-80%. Тому взяла диск та пішла до 5-го відділення та показала його професору ОСОБА_13 , проглянувши його, останній сказав, що не бачить показань до шунтування. Ці твердження були внесені до медичної карти пацієнта ОСОБА_10 . Цю ж інформацію вона повідомила пацієнту та його дружині.
Також свідок підтвердила, в разі потреби проведення шунтування, операційний хірург викликає спеціаліста з відділення коронарної хірургії, оскільки, зокрема ОСОБА_5 , не має повноважень на проведення таких дій.
Після проведення операції, ОСОБА_10 перебував в реанімації, у останнього виникли проблеми з нирками,можливо через вплив йоду, який використовується для коронарографії.
Аналізуючи досліджені судом докази стороною обвинувачення суд визнав недоведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ст.140 ч.1 КК України.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілу, свідків, дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази,керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17,22,23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини,змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості,забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків,спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження,надавши сторонам кримінального провадження можливість надання ними суду доказів,самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій,провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК України лише стосовно особи,якій висунуте обвинувачення,і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту,суд приходить до висновку про виправдування обвинуваченого ОСОБА_5 за висунутим йому обвинуваченням за наступних обставин.
Додержуючись закріпленої в ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та у відповідності до ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості,всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого суд тлумачить на його користь.
Також суд керується ч.3 ст.373 КПК України,за якою обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 дій, щодо неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки.
Суд вважає,що стороною обвинувачення на підтвердження свого обвинувачення щодо неналежного виконання саме ОСОБА_5 свої обов'язків при проведенні операції хворому ОСОБА_10 , а саме не проведення шунтування правої коронарної аорти, що потягло за собою тяжкі наслідки у виді смерті потерпілого, не надано належних та допустимих доказів.
Сторона обвинувачення не зазначила та не надала суду нормативні акти, якими регулюється професійна діяльність ОСОБА_5 та якими саме обставини створювали у обвинуваченої особи зобов'язання діяти відповідно до конкретних положень цих нормативних актів, і які саме положення нею не були дотримані і перебувають у прямому причинному зв'язку із наслідками,які настали.
Навпаки, всі допитані в суді свідки сторони обвинувачення, а саме ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ОСОБА_12 , ОСОБА_19 стверджували,що їм відомо про те,що в обов'язки ОСОБА_5 не входило, а більш того було заборонено проведення такої процедури як шунтування.
Таким чином, вказані свідки підтвердили позицію обвинуваченого ОСОБА_5 та надали свідчення на його користь.
На підтвердження цього стороною захисту було надано докази - розпорядження головного лікаря НІССХ імені М.М.Амосова від 29.12.2009 року про оцінку стану вінцевих артерій та подальшої тактики лікування пацієнтів з клапанною патологією та супутньою ішемічною хворобою серця, в якому зокрема вказано, що в разі необхідності при корекції клапанної патології водночас виконується аорто - коронарне шунтування фахівцем відділення хірургії вінцевої недостатності,який додається до основної хірургічної бригади. (а.п. 125,т.2)
А із довідки Адміністрації Національного Інституту серцево - судинної хірургії імені М.М.Амосова за № 04-34\778 від 01.03.2018 р. вбачається, що завідуючи відділенням хірургічного лікування набутих вад серця ОСОБА_5 ніколи в своїй практиці не виконував аорто - коронарного шунтування. (а.п. 124,т.2)
Ці докази стороною обвинувачення нічим не були спростовані,як і позицію обвинуваченого ОСОБА_5 і тому розцінюються судом як належні та допустимі і такі,що сприймаються судом на користь обвинуваченого.
Отже, єдиним доказом сторони обвинувачення який є належним, але недопустимим суд визнає висновок судово-медичної (комісійної) експертизи № 162-2014\о від 10.07.2015 року, згідно з яким смерть ОСОБА_10 ,1952 р.н. настала від гострого інфаркту міокарду правого шлуночка серця,який у своїй течії ускладнився набряком легень та гострої серцевої недостатності. А також те,що комісія прийшла до висновку,що в даному випадку мав місце дефект надання медичної допомоги (бездіяльність лікаря): не проведення оперативного втручання-шунтування правої коронарної артерії.
Однак, вказаний доказ не свідчить про те,що саме обвинувачений ОСОБА_5 був зобов'язаний проводити оперативне втручання - шунтування правої коронарної артерії і що наявний причинно-наслідковий зв'язок з його діями та настанням тяжких наслідків у вигляді смерті пацієнта.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до переконання,що стороною обвинувачення не надано суду доказів причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.140 ч.1 КК України і наявності зв'язку з цими обставинами обвинуваченого .
У достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає ,що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
За правилами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає,зокрема,подія кримінального правопорушення (час,місце,спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення),а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст.92 КПК України обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Тобто,дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок,обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних,допустимих і достовірних доказів,що існує єдина версія,якою розумна та безстороння людина може пояснити факти,встановлені в суді,а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення,щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає,що сукупність обставин справи,встановлена під час судового розгляду,виключає будь-яке інше розуміння пояснення події,що є предметом судового розгляду,крім того,що інкримінований злочин було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Отже, сторона обвинувачення не довела винуватість ОСОБА_5 поза розумним сумнівом і тому він підлягає виправданню у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Оскільки суд прийшов до висновку про виправдання обвинуваченого ОСОБА_5 , то в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_5 та Національного інституту серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова Національної академії медичних наук України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд відмовляє.
. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370,374 КПК України,-
Ухвалив:
ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.140 ч.1 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Речові докази - медичну карту № 4965, протокол розтину,рентген знімок, архівний блок(скельця) - залишити на зберігання в Інституті серцево-судинної хірургії ім. М.Амосова.(а.п. 126,т.1)
Витрати по провадженню за проведення експертиз віднести за рахунок держави.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до до ОСОБА_5 та Національного інституту серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова Національної академії медичних наук України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його оголошення вручається обвинуваченому та прокурору; інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді; копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження,який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: