Справа №755/8854/21
2/760/377/24
14 березня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Щепановій І.І.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача-1 - Шатковської І.С. ,
третьої особи - ОСОБА_4 ,
представник третьої особи - ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», ОСОБА_5 , треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олена Олександрівна, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним договору купівлі-продажу заставної,-
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» (далі - ТОВ «КНД», відповідач-1), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 , відповідач-2), треті особи: Державний реєстратор Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олена Олександрівна (далі - Державний реєстратор Рисак О.О., третя особа-1), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 , третя особа-2), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 , третя особа-3), ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_7 , третя особа-4), Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Служба у справах дітей, третя особа-5), у якому просила суд визнати недійсним Договір купівлі продажу заставної № 1906003/000-КФІ/14/КЗ від 02 березня 2017 року, укладений між ТОВ «КНД» та ОСОБА_5 (далі - Договір купівлі продажу заставної).
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 була власником двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира) на підставі Договору купівлі-продажу від 27 червня 1997 року, посвідченого 27.06.1997 державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Бондаренко Г.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 8-1790, а 15 червня 2006 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Рябикіною А. А. позивачу було видано дублікат договору купівлі-продажу квартири.
Вказує, що 19 червня 2014 року позивач уклала Кредитний договір № 1906003/000-КФІ/14 з ТОВ «КНД», згідно якого отримала грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.), строком повернення до 19 червня 2015 року, за умови сплати процентів за користування Кредитом з розрахунку 48% річних (далі - Кредитний договір).
Зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та ТОВ «КНД» 19 червня 2014 року було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В. 19.06.2014 за реєстровим № 805, згідно якого позивач передав ТОВ «КНД» в іпотеку спірну квартиру (далі - Договір іпотеки).
В рамках цього Договору іпотеки позивач оформив та видав ТОВ «КНД» Заставну серії АА № 000290 від 19.06.2014.
Посилається, що 19 листопада 2015 року між позивачем та ТОВ «КНД» було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5948 (далі - Договір про внесення змін № 1 до Договору іпотеки).
Згідно до Договору про внесення змін № 1 до Договору іпотеки строк виконання основного зобов'язання продовжено до 19 червня 2016 року, а також передбачено, що Заставна серії АА №000290 від 19.06.2014 анулюється ТОВ «КНД», а ОСОБА_1 оформляє та видає ТОВ «КНД» Заставну серії АА № 000427 від 19 листопада 2015 року.
Стверджує, що 19 травня 2017 року, поки позивач була відсутня, спірною квартирою незаконно заволоділи невідомі особи, у зв'язку з чим позивач з відповідною заявою звернулась до Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві.
У подальшому позивачу стало відомо про те, що 02 березня 2017 року між ТОВ «КНД» та ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі -продажу заставної.
Крім того, позивачу стало відомо про наявність Свідоцтва від 26.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І., зареєстрованого в реєстрі за № 217 (далі - Свідоцтво від 26.04.2017).
Вказує, що у Свідоцтві від 26.04.2017, зазначено, що 03.03.2017 приватним нотаріусом КМНО Гембарською С.І. було передано позивачу заяву ОСОБА_5 , в якій серед іншого було зазначено наступну інформацію: про укладення між ОСОБА_5 та ТОВ «КНД» 02.03.2017 Договору купівлі-продажу заставної, за що було сплачено 104 671,97 грн. та щодо переходу до нього права вимоги за Кредитним договором; викладено вимогу до позивача про сплату ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 104 671,97 грн. протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги, а також зазначено, що: «Заява була передана ОСОБА_1 06.03.2017 через представника ТОВ «Нова пошта» послугою «Доставка особисто в руки» згідно Експрес-накладної № 59000241709305. Відповідь у встановлений в заяві строк, від ОСОБА_1 не надійшла.».
Зазначає, що вона вказану заяву не отримувала, що підтверджується відсутністю відміток про одержання на Експрес-накладній № 59000241709305, крім того, у листі ТОВ «Нова пошта» від 09.08.2017 за вих. № 1106вих.-17 зазначено «згідно експрес-накладною № 59000241709305 було замовлено тип послуги «Відділення - Адреса», що передбачає приймання відправлення від Відправника у відділенні ТОВ «Нова пошта» в місті Відправника та його доставка до адреси Одержувача.».
Тому стверджує, що таким чином у Свідоцтві від 26.04.2017 зазначено недостовірну інформацію про належне повідомлення позивача, та ще раз наголошує, що вона заяву ОСОБА_5 від 03.03.2017 не отримувала, не знала про її наявність, оскільки не була повідомлена про неї належним чином, а отже позивач не мала можливості надати відповідь.
Посилається, що жодних інших повідомлень, листів, вимог від ОСОБА_5 позивач не отримувала.
Вказує, що у подальшому 04 травня 2017 року ОСОБА_5 зареєстрував право власності на спірну квартиру на себе та реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 , здійснювала державний реєстратор ОСОБА_8 , яка прийняла рішення за індексним № 35039685 від 04.05.2017 об 11:58:41 та здійснила реєстрацію на підставі наступних документів: Договір іпотеки, серія та номер: 805, виданий 19.06.2014, видавник: Кисильова Н.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору іпотеки, посвідченого Кисельовою Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 червня 2014 року за реєстровим № 805, серія та номер: 5948, виданий 19.11.2015, Видавник: Верповська О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Договір купівлі-продажу заставної серія та номер: № 1906003/000-КФІ/14/КЗ, виданий 02.03.2017, видавник: продавець ТОВ «КНД», покупець ОСОБА_5 ; Заставна, серія та номер б/н, виданий 19.11.2015, видавник: ТОВ «КНД»; Свідоцтво, серія та номер: 217, виданий 26.04.2017, видавник: Гембарська С.І, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Застереження, серія та номер 81, виданий 03.03.2017, видавник Гембарська С.І, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Зазначає, що 11 серпня 2017 року право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 11.08.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І, за реєстром № 494.
Позивач вважає, що Договір купівлі-продажу заставної є недійсним, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_5 необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також недотримання відповідачами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.
Вказує, що такий Договір купівлі-продажу заставної фактично є договором факторингу та міг бути укладений лише із фінансовою установою, а не фізичною особою.
З урахуванням викладеного вище, просила суд позов задовольнити.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва 03.06.2021 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження.
06.07.2021 представником відповідача ТОВ «КНД» було подано до суду відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував.
Свої заперечення проти позову мотивував тим, що позивач не є стороною оспорюваного договору та остання не довела, що оспорюваним договором були порушені її права та інтереси.
Вказує, що заставна є цінним папером та може передаватися у власність фізичній особі.
Також відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву було зроблено заяву про застосування строку позовної давності.
07.07.2021 представником відповідача ТОВ «КНД» було подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху, про залишення позовної заяв без розгляду та про передачу справи за підсудністю.
07.07.2021 представником третьої особи ОСОБА_6 було подано до суду клопотання про передачу справи за підсудністю.
09.11.2021 представником відповідача-1 було подано до суду клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.12.2021 було залишено без задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, а матеріали справи були передані за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
21.01.2022 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2022 матеріали справи було повернуто до Дніпровського районного суду м. Києва для належного оформлення.
20.06.2022 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.06.2022 справу було прийнято до провадження суду та призначено до розгляду у підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.06.2023 було відмовлено у задоволені клопотань представника відповідача про залишення позовної заяви без руху, про залишення позовної заяв без розгляду та витребування доказів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.06.2023 було закрито підготовче провадження та прихвачено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
06.09.2023 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.09.2023 заяву про забезпечення позову було повернуто позивачу.
29.09.2023 третьою особою ОСОБА_4 були подані пояснення на позовну заяву та клопотання про поновлення строку на подання таких пояснень.
08.12.2023 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.12.2023 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено.
13.03.2024 представником позивача було подано до суду додаткові пояснення на позовну заяву у яких останній вказав, що позивач не була належним чином повідомлена про укладення договору купівлі-продажу заставної.
Позивач та її представник, третя особа-3, який також діє в інтересах третьої особи-4, представник третьої особи-3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.
Відповідач-2, третя особа-1, третя особа-2, представник третьої особи-5 у судове засідання не з'явилися, про дату час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, причини неявки у судове засідання не повідомили.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача-2, третьої особи-1, третьої особи-2, представника третьої особи-5, оскільки останні належним чином повідомленні про дату час та місце проведення судового засідання, не повідомили причини неявки у судове засідання, а їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 була власником двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21 т. 1).
Як вказує позивач у позовні та не заперечують сторони, 19 червня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «КНД» Кредитний договір № 1906003/000-КФІ/14 з ТОВ «КНД», згідно якого отримала грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.), строком повернення до 19 червня 2015 року, за умови сплати процентів за користування Кредитом з розрахунку 48% річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_1 та ТОВ «КНД» 19 червня 2014 року було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В. 19.06.2014 за реєстровим № 805, згідно якого позивач передав ТОВ «КНД» в іпотеку спірну квартиру (а.с. 22-25 т. 1).
В рамках цього Договору іпотеки позивач оформив та видав ТОВ «КНД» Заставну серії АА № 000290 від 19.06.2014 (а.с. 27 т. 1).
19 листопада 2015 року між позивачем та ТОВ «КНД» було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Верповською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5948 (а.с. 26 т. 1).
Згідно до Договору про внесення змін № 1 до Договору іпотеки строк виконання основного зобов'язання продовжено до 19 червня 2016 року, а також передбачено, що Заставна серії АА №000290 від 19.06.2014 анулюється ТОВ «КНД», а ОСОБА_1 оформляє та видає ТОВ «КНД» Заставну серії АА № 000427 від 19 листопада 2015 року.
02 березня 2017 року між ТОВ «КНД» та ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі- продажу заставної серії АА № 000427 від 19 листопада 2015 року (а.с. 28 т. 1).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).
Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов'язки в учасників цивільних правовідносин.
До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору, вчинення передавального напису (індосаменту). При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб'єкта; вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов'язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).
Залежно від впливу підстави правочину на його дійсність, правочини поділяються на каузальні та абстрактні. Каузальними є правочини, для дійсності яких необхідна наявність певної підстави. Каузальними є більшість правочинів, урегульованих цивільним законодавством, зокрема купівлі-продажу, дарування, найму, комісії та ін. У випадку відсутності або незаконності підстави можливо визнання відповідного правочину недійсним. Абстрактними є правочини, дійсність яких не залежить від їх підстави. До абстрактних правочинів відноситься, зокрема, видача векселя, гарантії, вчинення передавального напису (індосаменту). Абстрактні правочини є досить «привабливими» для цивільного обороту, внаслідок незалежності дійсності правочинів від їх підстав. Цим правочинам не властивий правовий зв'язок поміж підставами їх вчинення та їх дійсністю, хоча не можливо стверджувати й про відсутність такого зв'язку взагалі. Втім він не має такого значення, як в каузальних правочинах. Фактично підстава абстрактного правочину залишається «прихованою» для того, щоб її вади не ускладнювали виконання такого правочину, оскільки це може вплинути на стабільність цивільного обороту через порушення тих функцій, які виконують в ньому абстрактні правочини.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою.
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні. Права на цінний папір та права за цінним папером, що існують у документарній формі, належать: 1) пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника); 2) особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір); 3) особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір) (частина друга статті 197 ЦК України).
Заставна - це іпотечний цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором. Після державної реєстрації іпотеки оригінал заставної передається іпотекодержателю, якщо інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором. Заставна не є емісійним цінним папером. Першим власником заставної є особа, яка на момент видачі заставної відповідно до умов іпотечного договору має статус іпотекодержателя. Якщо інше не передбачено іпотечним договором, оригінал заставної передається такому іпотекодержателю (частина перша статті 20 Закону України «Про іпотеку»).
Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всі права іпотекодержателя (нового кредитора) за договором, яким обумовлене основне зобов'язання, та за іпотечним договором, на підставі якого була видана заставна, а права попереднього власника заставної як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються. Попередній власник заставної на вимогу нового власника зобов'язаний передати новому власнику документи та інформацію, які є важливими для здійснення прав, що випливають із заставної (частина друга статті 20 Закону України «Про іпотеку»).
Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку (частина четверта статті 24 Закону України «Про іпотеку»).
Передача заставної здійснюється шляхом виконання на ній особою, якій належить заставна (індосантом), передавального напису (індосаменту) на користь іншої особи (індосата) та передачі оригіналу заставної. Передача заставної не потребує згоди іпотекодавця або боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця (частина перша статті 25 Закону України «Про іпотеку»).
Передача заставної шляхом вчинення індосаменту надає індосату всі права іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням. Індосат набуває прав іпотекодержателя з моменту державної реєстрації відомостей про передачу заставної в установленому законом порядку (частина перша статті 26 Закону України «Про іпотеку»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
-заставна по своїй суті є ордерним цінним папером;
-цивільний оборот заставної, як цінного паперу, відбувається тільки внаслідок передачі заставної шляхом виконання на ній особою, якій належить заставна (індосантом), передавального напису (індосаменту) на користь іншої особи (індосата) та передачі оригіналу заставної. При цьому індосатом може бути будь-який учасник цивільних відносин. Тобто вчинення індосаменту - це: безпосередньо підписання індосаменту в розумінні передавального напису; передання (вручення) ордерного цінного папера із вчиненим на ньому індосантом вказаній в індосаменті особі;
-договір купівлі-продажу заставної, який по своїй сутності регулює внутрішні відносини між індосантом та індосатом, не може бути кваліфікований як договір факторингу, оскільки перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної;
-недійсність договору купівлі-продажу заставної, з урахуванням того, що вчинення передавального напису (індосаменту) є одностороннім абстрактним правочином, не впливає на дійсність вчинення передавального напису (індосаменту).
Такі правові висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховний Суд від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц (провадження № 61-5251св21) та враховуються при розгляді даної справи.
Наведене свідчить про те, що посилання позивача на тотожність договору купівлі-продажу заставної з договором факторингу є необґрунтованими, а тому така заставна могла бути передана і фізичній особі.
Окрім цього, закон не вимагає нотаріального посвідчення факту передачі заставної (індосаменту), а тому і посилання в цій частині є необґрунтованими.
Також частиною першою статті 25 Закону України «Про іпотеку» визначено, що передача заставної не потребує згоди іпотекодавця або боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, а тому посилання позивача на отримання нею повідомлення про передачу заставної не може бути підставою для визнання такого договору недійсним.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати у даному випадку покладаються на позивача, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі та керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 15, 16, 197, 202, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу заставної, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний тест рішення складено 28.03.2024.
Суддя: О.М. Букіна