Справа № 758/2600/24
/заочне/
28 березня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судових засідань Карпишиної К. С.,
учасники справи не з'явились,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором від 25.12.2015 № 200420197 у розмірі 70842,22 грн, з яких: 16048,37 грн - заборгованість за тілом кредиту, 30104,94 грн - заборгованість за відсотками, 4157,36 грн - три відсотки річних за період з 22 січня 2021 року по 22 січня 2024 року, 20531,55 грн - інфляційні втрати за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 25.12.2015 № 200420197. Відповідно до договору відповідачу надано кредитні кошти, зі сплатою відсотків за користування такими, передбачених умовам кредитного договору. Відповідачем умови договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість. У відповідності до ст. ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України та умов договору, просить позов задовольнити повністю. Разом із тим, за невиконання грошового зобов'язання просить застосувати положення ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за вказаний період. У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 141 ЦПК України просить вирішити питання судових витрат.
Відповідачем не подано відзив на позов, який містив би заперечення на нього.
06 березня 2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, а відтак, враховуючи що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
Суд установив, 25 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладеного договір № 200420197. Сума кредиту 1500,00 грн. Строком на 36 місяців. Процентна ставка за кредитом 0,0001 %, яка нараховується на залишок заборгованості за кредитом.
20 липня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № 7_БМ.
Відповідно до умов даного договору банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває право вимоги банку до позичальників, зазначених у додатку № 1 до договору, зокрема за кредитним договором від 25.12.2015 № 200420197 (п. 1 договору).
Таким чином, між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 (кредит) глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, кредитодавець взяті на себе зобов'язання за спірним кредитним договором виконав та надав грошові кошти відповідачу у вигляді кредитного ліміту. Тобто виконав зі своєї сторони умови договору, у відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який у силу ч.4 ст.264 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Щодо виконання зобов'язань за кредитним договором із сторони відповідача, то останній ухиляється від їх виконання.
Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору під номером за порядком 47584 вказано ім'я боржника ОСОБА_1 , кредитний догові № 200420197, дата відкриття рахунку 25.12.2015, дата закінчення кредитного договору 11.07.2018, сума видачі кредиту 18831,47 грн, цілі кредиту - споживчі, заборгованість за тілом кредиту - 16048,37 грн, заборгованість за відсотками - 30104,94 грн.
Відтак, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні у обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав у відповідності до ст. 514 ЦУК України.
Відповідно до розрахунку наведено у позовній заяві трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд установив, що розмір інфляційних втрат становить 20531,55 грн за період з лютого 2021 року по грудень 2023 року, розмір трьох відсотків річних становить 4157,36 грн за період з 22 січня 2021 року по 22 січня 2024 року.
Будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості відповідачем не надано, такий не оскаржувався, а відтак є чинним, а тому приймається судом до уваги.
Разом із тим щодо періоду застосування положень ст. 625 ЦК України та розміру трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд прийшов до наступного
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» ведено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.
Отже, у період з 24 лютого 2022 року по 22 січня 2024 року в Україні діє воєнний стан, а відтак відповідач звільнений від сплати 3% річних від прострочення грошового зобов'язання у відповідності до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а тому суд прийшов до переконання про те, що у такій позовній вимогі необхідно відмовити.
У зв'язку із установленим, суд прийшов до переконання про те, що позивач має право на застосування положень ст. 625 ЦПК України до спірних правовідносин за період з 01 лютого 2021 року по 23 лютого 2022 року щодо стягнення інфляційних втрат, що становить у розмірі 5434,82 грн та за період з 22 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року щодо стягнення трьох відсотків річних у розмірі 1509,78 грн.
Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та становлять у розмірі 46153,31 грн. Разом зі тим, з відповідач на користь позивача необхідно стягнути грошові кошти за невиконання грошового зобов'язання у відповідності до ст. 625 ЦК України, а саме: інфляційні втрати у розмірі 5434,82 грн та три відсотки річних у сумі 1509,78 грн.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджено платіжним документом, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1815,59 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 25.12.2015 № 200420197 у розмірі 46153,31 грн, три відсотки річних у сумі 1509,78 грн, інфляційні втрати у сумі 5434,82 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у сумі 1815,59 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок № 8, код ЄДРПОУ 42649746;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 28 березня 2024 року.
Суддя О. І. Якимець