Номер провадження 3/754/6190/23
Справа №754/15904/23
Іменем України
28 березня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гринчак О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 27 березня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 січня 2024 року, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850,00 грн); стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536,80 грн.
26 березня 2024 року від ОСОБА_1 на електронну пошту суду надійшла заява (вх. ЕП-2819), яка по суті не містила прохальної частини, однак зі змісту вбачалося, що заявник просив суд виправити допущену описку та вважав, що у постанові судом неправильно відображено його пояснення, надані в судовому засіданні 01.12.2023, а саме зазначено «оскільки ДТП сталося в 10 м від місця, яке зображено на схемі».
Постановою від 27 березня 2024 року у задоволенні заяви(вх. № ЕП-2819). ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Деснянського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року відмовлено.
27 березня 2024 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява (вх. № 14277), яка ідентична заяві від 26 березня 2024 року вх. ЕП-2819.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (14-31цс21) вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Враховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З огляду на те, що заява про виправлення описки вже вирішена по суті постановою суду від 27 березня 2024 року, тому подання ОСОБА_1 повторно ідентичної заяви є зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим заява від 27 березня 2024 року (вх. № 14277) підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 283-285, 294, 304 КУпАП та ст. 45 КАС України,
ЗаявуОСОБА_1 від 27 березня 2024 року (вх. № 14277) залишити без розгляду.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Деснянського районного
суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК