Справа № 752/22214/16-ц
Провадження № 4-с/752/65/24
Іменем України
28.03.2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ольшевська І.О.,
за участю секретаря Крекотень О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця під час виконання судового рішення, заінтересовані особи Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , -
присутні:
заявник: не з'явилась
представник заявника: Мозолевська В.В. - адвокат (ордер серія АА №1413944 від 28.02.2024р.)
заінтересовані особи:
представник ДВС: Танащук О.М.
стягувач: ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із скаргою на дії та рішення державного виконавця під час виконання судового рішення, заінтересовані особи Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , за якою просить визнати неправомірними дії заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною від 22.12.2023р.; визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною від 22.12.2023р. у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
В обгрунтування скарги зазначає про те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2018р., яке змінено постановою Апеляційного суду міста Києва від 12.07.2018р., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 постановлено усунути ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення
способів участі батька у спілкуванні та вихованні доньки шляхом систематичних побачень. На виконання судового рішення видано виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1. 18.12.2020р. державним виконавцем Галас Г.І. було винесено постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною, визначивши місцем побачення адресу АДРЕСА_1 , де проживала ОСОБА_1 з донькою до повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну. У зв'язку із введенням на всій території України воєнного стану 24.02.2022р. через повномасштабну збройну військову агресію російської федерації, ОСОБА_1 разом з донькою 05.03.2022р. виїхала з України закордон та отримала прихисток у Республіці Австрії. Заявою про визначення місця побачення (яка була подана в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Бахуринською В.С.) від 04.07.2023р. заявник повторно повідомила державного виконавця ОСОБА_4 про перебування закордоном та просила в порядку ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначити місце побачення батька з дитиною за адресою фактичного місця проживання боржника у Республіці Австрії, а саме: АДРЕСА_2 , у зв'язку зі зміною обставин, які існували на момент прийняття постанови державного виконавця від 18.12.2020р. Державним виконавцем було відомо про електронну адресу ОСОБА_1 та перебування боржниці з донькою закордоном, однак заступником начальника відділу ОСОБА_4 проігноровано вказану заяву від 04.07.2023р. з проханням визначити місце побачення батька з дитиною за адресою фактичного місця проживання боржника з донькою. Натомість, 22.12.2023р. заступником начальника ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 від 20.12.2023р. було прийнято постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною, за якою вона постановила змінити місце виконання рішення суду та визначила участь у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом відео конференцій засобами зв'язку Zoom та/або WhatsApp згідно графіку, вказаного в рішенні, без присутності матері на період воєнного стану та перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України. На думку заявника, оскаржуваною постановою від 22.12.2023р. заступник начальника відділу Танащук О.М. фактично змінила спосіб і порядок виконання судового рішення у справі №752/22214/16-ц, тим самим підмінивши дискреційні повноваження виключно суду на зміну способу і порядку виконання судового рішення відповідно до ст. 435 ЦПК України. Державний виконавець постановою змінила порядок та спосіб виконання рішення суду, визначивши самовільно зміну участі стягувача у вихованні та спілкуванні доньки, протиправно змінивши та розширивши тим самим резолютивну частину судового рішення. Державний виконавець не змінювала місце виконання рішення. При цьому не було враховано та не було встановлено наявність технічної можливості організації спілкування відповідним способом. Крім того, в оскаржуваній постанові не наведено відповідних обгрунтувань, чому не враховано заяви ОСОБА_1 від 04.07.2023р. Також оскаржувана постанова була винесена без врахування інтересів дитини. Разом з тим, ОСОБА_5 виповнилось 10 років, тому вона є досить зрілою для висловлення власної думки з питань участі батька в її вихованні, що, на думку заявниці, відповідає в першу чергу інтересам дитини. Оскаржувана постанова
прийнята з порушенням ч. 2 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012р., оскільки державний виконавець не направила виклику скаржниці до моменту прийняття даної постанови з метою визначення часу та (або) місця такого побачення, що призвело до порушення права ОСОБА_1 на надання останньою своєї позиції з даного питання з урахуванням інтересів дитини. Також державний виконавець порушила строки надсилання боржнику оскаржуваної постанови. Постанова не відповідає вимогам до форми електронного документа згідно з Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012р., оскільки надіслана на електронну пошту ОСОБА_1 у вигляді сканованого паперового документу без накладення кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
ОСОБА_2 надав письмові пояснення щодо скарги та просить відмовити в її задоволенні. На думку стягувача у виконавчому провадженні, державний виконавець діяв виключно відповідно до закону та в межах повноважень відповідно до п. 5 Розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень та частин 1, 2, 3, 4 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 13.12.2023р. на адресу представника боржника ОСОБА_6 державним виконавцем направлено рекомендованою кореспонденцією виклик, яким зобов'язано її з'явитись до державного виконавця на 18.12.2023р. На виклик державного виконавця адвокат не з'явилась, пояснення на адресу відділу не надходили. Постанова від 22.12.2023р. повністю відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень та призначена для забезпечення примусового виконання остаточного рішення суду в повному обсязі. При цьому, починаючи з 2018 року по теперішній час, рішення суду не виконується, боржник ухиляється від виконання рішення суду, перешкоджає контактам батька з дитиною, відчужує дитину від рідного батька.
Від державної виконавчої служби надійшли копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1 (починаючи із винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 21.04.2023р.).
У судовому засіданні представник заявника підтримала скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі, просила її задовольнити.
Представник державної виконавчої служби просила відмовити в задоволенні скарги, вказуючи на відсутність порушень з боку виконавчого служби при винесенні постанови від 22.12.2023р.
Стягувач вказав на законність постанови про зміну місця виконання рішення суду та просив відмовити в задоволенні скарги.
Вивчивши матеріали скарги та справи, заслухавши думку учасників справи, суд приходить до наступного висновку.
За змістом ст. 129-1 Конституції України та у відповідності до ст. 18 ЦПК України судове рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів
державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2018р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , третя особа Служба у справах дітей Голосіївського районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, усунуто ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні доньки шляхом систематичних побачень, визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: кожної середи з 16 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., кожної суботи з 10 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв., протягом перших двох місяців зустрічі проводити в присутності матері та фахівця із соціальної роботи в
рекреаційних зонах та місцях дитячого дозвілля та, протягом зазначеного періоду ОСОБА_2 відвідувати консультації психолога Голосіївського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; у подальшому без присутності матері та фахівця; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею відмовлено; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 551,20 грн. судового збору.
Постановою Апеляційного суду від 12.07.2018р. рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21.04.2018р. у частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 змінено, зобов'язано ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 наступним чином: перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. без присутності матері ОСОБА_8 ; з другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п'ятниця з 17 год 00 хв. до 19 год. 30 хв.; 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. суботи; з 1-го по 15-те липня щороку; на день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини; рішення Голосіївського районного суду міста Києва в частині стягнення із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат по сплаті судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат 1 102,40 грн.; у решті рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21.01.2018р. залишено без змін.
На виконання вказаних судових рішень 23.07.2018р. видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні в Голосіївському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ВП НОМЕР_1).
З матеріалів скарги вбачається, що 18.12.2020р. в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 була винесена постанова про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною, за якою місцем виконання рішення встановлено погоджене сторонами місце проживання стягувача з дитиною, а саме: АДРЕСА_1 , згідно графіку побачень стягувача, встановленого рішення Голосіївського районного суду міста Києва.
Також, як вбачається, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бахуринську В.С. зверталась до ДВС із заявою про визначення місця побачення на виконання рішення (заява отримана ДВС 04.07.2023р.), за якою у зв'язку із зміною обставин, які існували на момент прийняття постанови державного виконавця від 18.12.2020р. щодо місця перевірки виконання рішення суду, та які існують на даний час через збройну агресію російської федерації проти України (систематичні обстріли Києва та інших українських міст, що становить загрозу для життя та здоров'я малолітньої ОСОБА_5 ), просила в порядку ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначити місце спілкування та побачення батька з дитиною за адресою фактичного місця проживання боржника ОСОБА_1 з
донькою ОСОБА_9 в Республіці Австрії за адресою: АДРЕСА_2 .
У свою чергу, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 звернувся до виконавчої служби із заявою від 20.12.2023р., за якою просив винести постанову про визначення місця виконання рішення суду, а саме визначити участь у вихованні та спілкуванні стягувача з донькою шляхом відеоконференції засобом зв'язку Zoom та/або Whats App згідно графіку, вказаному в рішенні суду та виконавчому документів, без присутності матері.
22.12.2023р. заступником начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. винесено постанову про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною, за якою постановлено змінити місце виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/22214/16-ц про зобов'язання ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначене постановою державного виконавця від 18.12.2020р., та визначити участь у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом відео конференцій засобами зв'язку Zoom та/або Whats App згідно графіку, вказаного в рішенні суду, без присутності матері на період воєнного стану та перебування дитини за межами України до повернення боржника та/або дитини на територію України.
Заявник ОСОБА_1 вважає вказану постанову протиправною, а дії державного виконавця щодо її винесення неправомірними, оскільки вказаною постановою, на її думку, змінено не місце виконання рішення, а спосіб і порядок його виконання. Крім того, при вирішенні питання зміни місця виконання рішення суду не було надіслано виклику боржнику для врахування її думки, також для врахування інтересів ОСОБА_10 . Крім того, як вказує заявниця, постанова надіслана на електронну адресу ОСОБА_1 без належного засвідчення.
Представник державної виконавчої служби не погоджується з думкою заявниці, вважаючи дії ДВС законними, а постанову правомірною.
На думку стягувача у виконавчому провадженні, дії представників ДВС з винесення постанови є законними і сама постанова відповідає нормам чинного законодавства.
Так, відповідно до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Приписами пунктів 5, 8 Розділу ІХ Інструкції з примусового виконання рішень, передбачено, що якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з'явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною. Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з'явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
Отже, в разі, якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено, зокрема, місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
Суд відмічає, що судовим рішенням у справі №752/22214/16-ц було визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні доньки, а саме: перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. без присутності матері ОСОБА_8 ; з другого місяця: 1-й та 3-й тиждень місяця: понеділок, п'ятниця з 17 год 00 хв. до 19 год. 30 хв.; 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п'ятниці до 18 год. 00 хв. суботи; з 1-го по 15-те липня щороку; на день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини.
При цьому, як вбачається із резолютивної частини оскаржуваної постанови, визначений судом у справі №752/22214/16-ц та наведений вище спосіб участі батька у вихованні доньки державним виконавцем не змінювався. Натомість, оскільки заявниця та її донька перебувають за межами України і забезпечувати участь батька у спосіб, встановлений судом, та в місці, яке було визначене державним виконавцем 18.12.2020р., а саме: АДРЕСА_1 , не вбачається за можливим, державним виконавцем було змінено місце виконання рішення постановою від 22.12.2023р. Жодних змін щодо способу виконання рішення в постанові не значиться.
Щодо виклику сторони боржника для розгляду питання про визначення місця виконання рішення суду слід зазначити наступне.
Так, в оскаржуваній постанові зазначено про те, що 13.12.2023р. на адресу
представника боржника ОСОБА_6 державним виконавцем направлено рекомендованою кореспонденцією виклик, яким зобов'язано її з'явитись до державного виконавця 28.12.2023р. о 10:00. На виклик державного виконавця представник боржника не з'явилась, пояснення на адресу Відділу не надходили.
Представник ДВС у судовому засіданні вказала, що виклик сторони боржника для вирішення питання щодо місця виконання рішення суду відбувався у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Копії матеріалів виконавчого провадження не містять повідомлення сторони боржника про неможливість з'явитися на призначений виконавцем час.
Також суд враховує, що в матеріалах виконавчого провадження позиція боржника виконавчого провадження щодо місця виконання рішення викладена в її заяві про визначення місця побачення від 04.07.2023р., де вона просить визначити місце побачення та спілкування дитини з батьком в Республіці Австрії в АДРЕСА_2 .
При цьому суд відмічає, що прохання боржника, висловлене в заяві від 04.07.2023р. про визначення місця виконання рішення, очевидно не спрямоване на подальше реальне виконання рішення у справі №752/22214/16-ц, враховуючи неможливість чоловіків призивного віку під час дії в Україні воєнного стану перетинати державний кордон України на виїзд з України.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі
принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 447, 450-451 ЦПК України, суд, -
1. Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця під час виконання судового рішення, заінтересовані особи Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 353-356 ЦПК України.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 28.03.2024р.
Суддя І.О. Ольшевська