Справа № 752/6414/24
Провадження № 2/752/4208/24
Іменем України
29 березня 2024 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
До провадження Голосіївського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Суд, вивчивши матеріали позовної заяви дійшов висновку, що зазначена позовна заява підлягає передачі на розгляд іншому суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ЦПК України існує загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України) та альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Згідно із ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Як вбачається, в даному випадку, пред'являючи вказаний позов до суду, позивач скористався наданим правом стосовно підсудності справи за вибором позивача, обравши альтернативну підсудність, у відповідності до положень ч. 12 ст. 28 ЦПК України за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
Так, згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону, серед іншого, примусовому виконанню підлягають рішення, на підставі виконавчих написів нотаріусів.
За змістом ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», яка має назву «Місце виконання рішення», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, враховуючи зазначену норму статті, законодавець пов'язує місце виконання рішення не з місцем знаходження кабінету/офісу приватного виконавця, а з місцем вчинення виконавчих дій.
В той же час, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 зауважив, що виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
У вказаній постанові Верховного Суду, зазначено про те, що місце проведення виконавчих дій та місце виконання рішення не є тотожними поняттями, а тому суд не погодився з наведеними обставинами сторони про те, що належною підсудністю позову особи є суд за місцем виконання виконавчого напису у відповідному виконавчому окрузі, у якому відкрито виконавче провадження, у зв'язку з чим визнав помилковим тлумаченням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частини дванадцятої статті 28 ЦПК України.
Таким чином, з врахуванням наведених норм закону та позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19, вбачається, що посилання позивача на те, що місцем виконання виконавчого напису, є саме місцезнаходження приватного виконавця, на виконанні якого перебуває такий виконавчий напис є помилковим.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, останні не містять відомостей, які б дозволили встановити місце виконання виконавчого напису, у відповідності до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», саме на території Дніпровського району міста Києва.
А отже, з урахуванням зазначеного, дана позовна заява не може бути пред'явлена до Голосіївського районного суду м. Києва, у відповідності до правил ч. 12 ст. 28 ЦПК України та підлягає розгляду за загальними правилами територіальної підсудності, визначеними ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
Так, ч. 2 ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як встановлено судом, місцезнаходження відповідача у даній справі ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» є: вул. Велика Васильківська, 77-А м. Київ, що територіально відноситься до Печерського району м. Києва.
Отже, з наданих суду документів та позову вбачається, що, останній подано з порушенням правил підсудності.
Частиною 9 статті 187 ЦПК України встановлено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно із ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Таким чином, враховуючи те, що дана категорія спору передбачає альтернативність територіальної підсудності, за якою можливо пред'явити наведений позов, зважаючи на те, що судом не встановлено відомостей, які б згідно вимог закону, надавали можливість визначити підсудність даного позову, за правилами ч. 12 ст. 28 ЦПК України, при цьому, враховуючи, що місце місцезнаходження відповідача, як юридичної особи та місце виконання оспорюваного виконавчого напису територіально не відносяться до Голосіївського району м. Києва, вбачається, що в даному випадку відсутні законом передбачені підстави для слухання даної справи Голосіївським районним судом м. Києва, а тому суд приходить до висновку про направлення матеріалів позовної заяви за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва, за місцезнаходженням відповідача, у відповідності до ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 187 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню передати на розгляд до Печерського районного суду міста Києва (вулиця Володимирська, 15, Київ, 01601), за підсудністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя А.В. Слободянюк