Справа № 752/1322/24
Провадження №: 1-кп/752/1430/24
29 березня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100000000767 від 21 липня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Києві, має незакінчену вищу освіту, неодруженого, студента, працюючого менеджером у ТОВ «Розмай Агро», особи з інвалідністю ІІ-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
установив:
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він 21 липня 2023 року, приблизно о 13:40, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mazda MX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в межах лівої (другої) смуги руху проїзної частини вул. Ак. Заболотного зі сторони вул. Ак. Лебедєва у напрямку Дніпровського шосе у м. Києві зі швидкістю 180.9 +/- 7.24 км/год, яка значно перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год.
У цей час у зустрічному напрямку в межах правої (першої смуги) проїзної частини вул. Ак. Заболотного у напрямку вул. Ак. Лебедєва рухався автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 .
Під час руху ОСОБА_3 в порушення вимог п. 1.5, 2.3 «б», 12.1, 12.4 ПДР України, рухаючись зі швидкістю не менше 173.66 км/год, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, ігноруючи вимоги ПДР України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, маючи об'єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати швидкість руху в межах дозволеної, відволікся від керування транспортним засобом, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку, обрати безпечні прийоми керування, щод мати постійну змогу контролювати напрямок і траєкторію руху автомобіля в межах своєї смуги, внаслідок чого поблизу будинку АДРЕСА_2 не впорався з керуванням транспортного засобу, допустив його виїзд на зустрічний напрямок руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota RAV4», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної травми тіла: закрита черепно-мозкова травма, пара орбітальна гематома зліва; субарахноїдальний крововилив зліва у скроневій частці; вогнища крововиливів у лівій скроневій частці; закрита травма лівого стегна: осколковий перелом дистального епіметафізу лівої стегнової кістки (зі зміщенням уламків); закрита травма лівого передпліччя: перелом лівої ліктьової кістки в верхній третині (зі зміщенням уламків); закрита травма лівого плеча: перелом голівки лівої плечової кістки; закрита травма грудної клітки: переломи 3, 4, 5 ребер справа (зі зміщенням) по передній пахвинній лінії, яка супроводжувалась розвитком правобічного пневмотораксу, ателектазу нижньої частки правої легені; переломи 8-9 ребер зліва, які у своїй сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження.
15 січня 2024 року між прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.
За умовами угоди ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та зобов'язався сприяти розслідуванню.
Сторони дійшли згоди про визнання обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення та добровільне відшкодування потерпілій завданого збитку.
Сторони узгодили покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, захисник та обвинувачений просили затвердити угоду про визнання винуватості та встановити обвинуваченому мінімальний іспитовий строк в межах ст. 75 КК України.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву про проведення судового засідання без її участі, вказала, що не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд дійшов висновку про затвердження угоди з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
ОСОБА_3 , якому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, надав згоду на призначення узгодженого сторонами покарання.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Відповідно до вимог ст. 468, ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до змісту обвинувального акта та угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Потерпіла надала згоду на укладення угоди у кримінальному провадженні.
За своїм змістом укладена сторонами угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Міра покарання сторонами визначена в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України підстав для відмови у затверджені угоди судом не встановлено.
Таким чином, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження, та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням, визначаються виключно судом.
При прийнятті рішення у цій частині суд враховує конкретні обставини вчинененого кримінального правопорушення та його наслідки, а саме швидкість руху транспортного засобу під керуванням обвинуваченого і кількість заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень, дані про особу обвинуваченого котрий до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місце навчання та місцем роботи характеризується позитивно, повністю визнав вину, розкаявся у вчиненому, сприяв слідству, відшкодував потерпілій запобіяну шкоду, при цьому протягом року двічі притягувався до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.
Зважаючи на вказані обставини, суд вважає за необхідне встановити обвинуваченому іспитовий строк тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, який буде достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
Цивільні позови у кримінальному провадженні не пред'явлено.
Процесуальні витрати на залучення експертів відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 314, 368, 374, 468, 469, 474, 475, 615 КПК, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 15 січня 2024 року, укладену між прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому за ч. 2 ст. 286 КК України узгоджене стронами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 2 роки, та покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів:
у сумі 6013 грн за проведення судово-медичної експертизи № 042-1552-2023 від 24.11.2023;
у сумі 6013 грн за проведення судово-медичної експертизи № 042-1479-2023 від 26.11.2023;
у сумі 2390 грн за проведення судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/111-23/38257-ІТ від 14.08.2023;
у сумі 2390 грн за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-23/38247-ІТ від 05.09.2023;
у сумі 1434 грн за проведення судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/111-23/39215-ФП від 17.08.2023;
у сумі 2868 грн за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-23/44162-ІТ від 11.09.2023.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року на автомобіль «Mazda MX-5», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить обвинуваченому ОСОБА_3 , та повернути вказаний автомобіль, який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, власнику.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2023 року на автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з НОМЕР_2 , який належить потерпілій ОСОБА_6 , та повернути вказаний автомобіль, який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, власнику.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1