Справа №752/1057/24
Провадження №2-а/752/113/24
18 березня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
Адвокат Рябко Сергій Олександрович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 04.12.2023 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації Державної служби України з питань безпеки на транспорті Дорошенко О.В. було прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА №00015468, згідно з якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Вважає зазначену постанову незаконною через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно з постановою серії АА №00015468 від 04.12.2023 відповідно до відомостей, зафіксованих в автоматичному режимі, за адресою М-21, км 192+000 о 12-38 год. 01.12.2023 відповідальною особою допущено рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів, зазначених в п.22.5 Правил дорожнього руху: загальної маси транспортного засобу на 7,663% (3,065 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т.
На момент прийняття оскаржуваної постанови відповідачу було відомо, що тягач рухався з напівпричепом, адже у постанові зафіксовано параметри транспортного засобу - 6 осей, навантаження на вісь 1 - 6750 кг, 2 - 5800 кг, 3 - 8800 кг, 4 - 8750 кг, 5 - 8600 кг, 6 - 9050 кг, загальна маса - 47850 кг. Зазначене свідчить про те, що в момент руху було зафіксовано ще один транспортний засіб, крім тягача, оскільки у тягача DAF FT XF105 тільки 3 осі, напівпричіп, який також має 3 осі.
Проте відповідач не з'ясував повну інформацію про напівпричіп - не встановив його тип, марку, модель, гранично допустиму загальну масу навантаження.
Напівпричіп BENALU SYY3, н.з. НОМЕР_1 , є контейнеровозом, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , проте відповідач цю обставину не встановив.
Таким чином, транспортному засобу позивача забороняється рух автомобільними дорогами з фактичною масою понад 44 т, оскільки транспортний засіб є контейнеровозом.
Також відповідач зробив неправильний розрахунок допустимої загальної ваги контейнеровоза, при правильному розрахунку відсутнє перенавантаження.
Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що тип причепу - спеціалізований напівпричіп Е, отже відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху допустима загальна вага перевезення для контейнеровозів 44000 кг.
Оскаржувану постанову позивач отримав 28.12.2023, тобто останнім днем строку для звернення до суду є 08.01.2024, що свідчить про те, що позивач не пропустив строк для оскарження постанови.
Після п'яти днів після ухвалення рішення будуть подані докази, що підтверджують конкретний розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Просив суд:
визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА №00015468 від 04.12.2023;
закрити справу про адміністративне правопорушення;
стягнути з відповідача судові витрати.
22.02.2024 судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.03.2024 представник відповідача ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, в якому не погодилася з позовними вимогами та вважала їх необґрунтованими.
Зазначила, що ч. 2 ст. 19 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено параметри транспортних засобів та їх составів за умови дотримання яких допускається їх рух. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків (ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
За порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами передбачена адміністративна відповідальність згідно зі ст. 132-1 КУпАП.
Механізм фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком, затвердженим постановою КМУ від 27.12.2019 №1174.
Оскаржувана постанова відповідає усім вимогам та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП, в ній зазначено виміряні, з урахуванням похибки, вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
У постанові серії АА №00015468 від 04.12.2023 зафіксовано параметри транспортного засобу - 6 осей, навантаження на вісь 1 - 6750 кг, 2 - 5800 кг, 3 - 8800 кг, 4 - 8750 кг, 5 - 8600 кг, 6 - 9050 кг, загальна маса - 47850 кг. Зазначене свідчить про те, що в момент руху було зафіксовано ще один транспортний засіб, крім тягача, оскільки у тягача DAF FT XF105 тільки 3 осі, напівпричіп, який також має 3 осі.
Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених п. 22.5 Правил дорожнього руху, було встановлено із врахуванням допустимої похибки.
Згідно з інформаційною картою габаритно-вагового контролю загальна маса транспортного засобу склала 47850 кг, тобто з перевищенням загальної маси на 7,663%.
Позивач здійснював перевезення спеціальним сідловим тягачем на платформі для контейнерів, проте перевозився не контейнер.
Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, відсутність контейнеру підтверджується відповідними фотознімками.
Саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажів за допомогою контейнерів. Отже позивач здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом та не використовувався в момент зафіксованого порушення як такий, тому фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 т.
25.01.2024 представником позивача адвокатом Рябком С.О. надано документи на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
04.12.2023 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації Державної служби України з питань безпеки на транспорті Дорошенко О.В. була винесена постанова серії АА №00015468 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 01.12.2023 о 12-38 год. на посту М-21, км 192+000 Житомирська область зафіксовано рух транспортного засобу DAF FT XF105, д.н.з. НОМЕР_3 , він, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху, перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,663% (3,065 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Зафіксовано параметри транспортного засобу - 6 осей, навантаження на вісь 1 - 6750 кг, 2 - 5800 кг, 3 - 8800 кг, 4 - 8750 кг, 5 - 8600 кг, 6 - 9050 кг, загальна маса - 47850 кг.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу DAF FT XF105, д.н.з. НОМЕР_3 , спеціалізованого вантажного сідлового тягача, та спеціалізованого напівпричепу - спеціалізованого н/пр контейнеровозу BENALU SYY, н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 №103 зі змінами, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено параметри транспортних засобів та їх составів за умови дотримання яких допускається їх рух. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Суд зауважує, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).
Відповідно до приписів п. 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Відповідно до приписів ст. 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п'ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).
Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
1) на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п'ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135);
2) на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) - керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п'ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий та восьмий статті 135).
Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд відзначає, що оскаржувана постанова містить відомості про перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,663% (3,065 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Зафіксовано параметри транспортного засобу - 6 осей, навантаження на вісь 1 - 6750 кг, 2 - 5800 кг, 3 - 8800 кг, 4 - 8750 кг, 5 - 8600 кг, 6 - 9050 кг, загальна маса - 47850 кг.
При цьому максимально допустима вага перевезення для контейнеровозів 44000 кг визначена як умова не лише здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів.
Так, у наказі Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (в редакції, чинній на час здійснення перевезень позивачем) міститься визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Згідно п.17.6. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).
Відповідно до п.17.2-17.5 цих Правил забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п.17.15. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).
Разом з тим, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, а також доказів щодо характеристик та маси вантажу, що перевозився.
Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправною постанови, її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення.
За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2,9-11, 14, 72-77, 139, 229, 241-247, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в Шостому апеляційному адміністративному суді шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Представник позивача: адвокат Рябко Сергій Олександрович, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Державна служба України з питань безпеки на транспорті, місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845.
Представник відповідача: Гаврилюк Наталія Олегівна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9.
Суддя Ж. І. Кордюкова