Справа № 697/2083/20
Провадження № 2-др/697/7/24
28.03.2024
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Колісник Л.О.,
за участю помічника судді, який виконує обов'язки секретаря судового засідання -
Мусієнко К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів Черкаської області заяву представника заявника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача - ПрАТ СК «Колоннейд Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача - ПрАТ СК «Колоннейд Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
11.03.2024 Канівським міськрайонним судом Черкаської області винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
15.03.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала заяву про ухвалення додаткового рішення, з посиланням на те, що при ухваленні рішення судом не було вирішено питання про судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, позов задоволено частково. В обґрунтування заяви посилалася на те, що відповідач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30321,10 грн. Зазначалось також про те, що документи, які свідчать про понесення ним витрат подаються у п'ятиденний строк з дати винесення рішення по справі, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надала квитанції про переказ коштів на загальну суму 20000,00 грн, копії додаткових угод до договору про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданої правової допомоги. На підставі вищевикладеного, представник позивача просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30321,10 грн.
В судове засідання відповідач та його представник не з'явилися, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи щодо ухвалення додаткового рішення без сторони відповідача, просить вимоги задовольнити.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Клопотання обґрунтовано тим, що копію договору № 88 від 14.12.2020, на який робить посилання представник відповідача, не додано ні разом з відзивом, ні разом із заявою про ухвалення додаткового рішення. Отже з'ясувати, за яку роботу і на яких умовах домовились відповідати ОСОБА_1 зі своїм представником не є можливим. В попередньому розрахунку судових витрат вказано підготування апеляційної скарги на постанову Голосіївського районного суду міста Києва, що не відноситься до цієї справи. На клопотання про зупинення провадження у справі та призначення автотехнічної, автотоварознавчої експертизи, про залучення третьої особи не може бути потрачено по дві години за кожне, оскільки вони складаються з одного аркуша. Отже заявлений розмір витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката. В підтвердження оплати витрат на правову допомогу представник відповідача надає квитанцію про сплату 10000 грн та дві квитанції по 5000 грн. Доказів про отримання коштів в сумі 10321,10 грн не надано. В додаткових поясненнях представника позивача від 16.01.2024 змінені позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди 186379,82 грн, що прийнято судом як заяву про зменшення позовних вимог. В зв'язку з цим позивач вважає правильним застосування ч.1 ст.141 ЦПК України, а саме інші судові витрати пов'язані з розглядом справ покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Оскільки відсутня можливість встановити договірні відносини адвоката з відповідачем та реально витрачений час, дійсність оплати відповідачем адвокату, заявлені витрати на правову допомогу є недоведеними і не підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, суд вважає за необхідне провести розгляд клопотання без участі сторін.
Суд, вивчивши матеріали справи, вивчивши заяви представника відповідача про винесення додаткового рішення, клопотання представника позивача про відмову у задоволенні розподілу витрат відповідача на правову допомогу, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, вважає, що заява представника відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що представником відповідача на підтвердження понесення витрат відповідача на правову допомогу надано такі документи: копія додаткової угоди від 01.01.2021 № 1 до договору про надання правової допомоги № 88 від 14.12.2020, копія додаткової угоди від 01.01.2023 № 2 до договору про надання правової допомоги № 88 від 14.12.2020, копія додаткової угоди від 01.01.2024 № 3, акт прийому -передачі наданої правової допомоги від 14.03.2024 та копії платіжних інструкцій від 12.12.2020 на суму 10000,00 грн, від 27.12.2021 на суму 5000,00 грн та від 28.12.2021 на суму 5000,00 грн.
Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, сторона повинна документально довести, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
До матеріалів справи не додано договору про правничу допомогу, на який посилається представник відповідача, а тому суд не може встановити дійсні умови надання послуг відповідачу у цій справі, порядок та строки їх оплати. Копії додаткових угод від 01.01.2021 № 1, від 01.01.2023 № 2 та від 01.01.2024 № 3 до договору про надання правової допомоги № 88 від 14.12.2020 містять лише порядок оплати гонорару, проте не містять доказів, що такі визначалися саме та виключно у справі № 697/2083/20. Копії платіжних інструкцій від 12.12.2020 на суму 10000,00 грн, від 27.12.2021 на суму 5000,00 грн та від 28.12.2021 на суму 5000,00 грн не містять відомостей про те, що такі кошти були внесені відповідачем на рахунок представника відповідача - саме як адвоката на підставі договору про надання правової допомоги у справі № 697/2083/20. Крім того, переказ на карту ПриватБанка за платіжною інструкцією від 12.12.2020 коштів на суму 10000,00 грн здійснено до дати, вказаної представником відповідача як дата укладення договору про правничу допомогу - 14.12.2020. Один лише акт прийому -передачі наданої правової допомоги від 14.03.2024 не може бути прийнятий судом як достатній доказ для підтвердження витрат на правничу допомогу відповідача. Крім того, у акті зазначено, що клієнтом проведено оплату послуг у розмірі 20000,00 на розрахунковий рахунок адвоката та готівкою у розмірі 10000,00 грн, проте доказів сплати коштів за договором у готівковій формі також не надано.
Враховуючи те, що належних та допустимих та достатніх доказів на підтвердження укладення договору про правничу допомогу, його умов та оплату гонорару за укладеним договором суду не надано, через що неможливо визначити точну вартість реальних та дійсних витрат відповідача, пов'язаних із розглядом справи, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хорошун Оксани Володимирівни про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача - ПрАТ СК «Колоннейд Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Л . О . Колісник