Справа № 569/22114/23
28 березня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі судді Левчука О.В.,
за участі секретаря судового засідання Янка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат,
учасники справи у судове засідання не з'явились,
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2013 року на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми на 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також стягнути з відповідача понесені додаткові витрати на утримання дитини, а саме - 50 % вартості навчанням сина в Комп'ютерній академії ШАГ за два роки та вартість дипломного проектування згідно з договором № 041017983 від 03.06.2023 в розмірі 55 745 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони по справі 12 травня 2006 року розірвали шлюб, у шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою і перебуває на її утриманні. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2013 року з відповідача вирішено стягнути на користь позивачки аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 324 (триста двадцять чотири) гривні щомісячно, починаючи з 19.04.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Після вказаного рішення суду про стягнення аліментів на утримання спільної дитини відповідач ніяким чином не брав участі в утриманні та вихованні сина. Цих коштів не вистачало на усі потреби дитини, фактично спільна дитина перебувала на повному утриманні позивачки. Останнім часом матеріальне становище відповідача покращилось, оскільки зі слів спільних знайомих стало відомо, що відповідач офіційно працевлаштований і отримує заробіток у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . З 09.03.2023 почали надходити кошти на користь позивачки в сумі 1416,50 грн. (50 % прожиткового мінімуму на даний час), проте їх катастрофічно не вистачає. На даний час розмір аліментів, який був визначений за рішенням суду, значно менший ніж прожитковий мінімум для дити відповідного віку. Аліменти, які стягуються з відповідача на даний час, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання дитини, що ставить позивачку у скрутне матеріальне становище.
Також, позивачка просить стягнути додаткові витрати на дитину з відповідача, оскільки їхній спільний з відповідачем син навчається на платном формі в ТзОВ «Комп'ютерна академія ШАГ Рівне Спеціаліст", що також дуже впливає на матеріальне становище позивачки. Підсумовуючи вище вказане, позивачкою понесено додаткових витрат на навчання та розвиток здібностей спільної із відповідачем дитини у розмірі 111 490,00 грн., де 50 % суми становитиме 55 745 грн.
Ухвалою суду від 26.12.2023 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, від неї 28.03.2024 надійшла заява про розгляд справи без її участі, у разі неявки відповідача проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. На підставі ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи вказані факти, згоду позивачки, суд вважає за можливе відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи позицію позивачки та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 18.10.2007, актовий запис №2396, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані сторони по справі.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 2-2018/2006 від 14.04.2006, шлюб між сторонами розірвано, дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено з матір'ю.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2013 року стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 324 (триста двадцять чотири) гривні щомісячно, починаючи з 19.04.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно довідки № 158 від 18.10.2023, виданої Рівненським ліцеєм № 19 Рівненської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 10-Б класі, зі слів класного керівника, батько дитини участі у шкільному житті сина не брав, на батьківських зборах ніколи не був присутнім.
Згідно додатку № 1 від 03.06.2023 до договору № 041017983 від 03.06.2023, укладеним між ТзОВ «Комп'ютерна академія ШАГ Рівне Спеціаліст" та позивачкою, витрати на навчання сина в даному закладі становитиме - 95 740 грн., а також вартість дипломного проєктування становитиме 15 750 грн.
Щодо зміни способу стягнення аліментів на дитину, суд звертає увагу, що за змістом ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Так, ст.192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.181,192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13.
Як встановлено судом, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання спільної з позивачкою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визначено в твердій грошовій сумі в розмірі 324 (триста двадцять чотири) гривні щомісячнота до досягнення дитиною повноліття.
Вирішуючи питання про зміну способу стягнення та розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивачки, суд враховує, що право обрання того чи іншого способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені початково судовим рішенням, належить одержувачу аліментів.
Суд погоджується із мотивами, зазначеними у позовній заяві, враховуючи пріоритетність прав дитини, що аліменти, визначені попереднім рішенням суду на дитину є недостатніми та не відповідають нормам чинного законодавства.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Суд звертає увагу, що положенням Цивільно-процесуального кодексу визначено, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів можуть бути стягнуті судом у порядку наказного (безспірного) провадження, що є фактичним законодавчим визначенням оптимального і звичайно прийнятого розміру аліментів на одну дитину.
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з принципу справедливості та розумності, враховує необхідність забезпечення дитині належного рівня утримання, а також бере до уваги, що обов'язок утримувати неповнолітню дитину є обов'язком як батька, так і матері, та вважає необхідним змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з відповідача на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2013 року на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми на 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Щодо вимоги позивачки про стягнення додаткових витрат на дитину, суд зазначає таке.
У зв'язку з понесеними позивачкою додаткових витрат на навчання сина в Комп'ютерній академії ШАГ за два роки та вартість дипломного проектування згідно з договором № 041017983 від 03.06.2023 у розмірі 111 490,00 грн., вона просить стягнути з відповідача 50 % суми в розмірі 55 745 грн.
Слід вказати, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами.
За частиною другою статті 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Суд враховує, що відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров'я, інших дітей не має, аліменти не сплачує нікому, тільки на користь спільної з позивачкою дитини, отже, відповідач має можливість оплатити половину додаткових витрат на дитину. Окрім того, виходячи із вимог закону, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Таким чином, встановивши наявність у позивачки, з якою проживає малолітній син, особливих обставин у додаткових витратах, суд з урахуванням обставин, що мають істотне значення (розвиток здібностей дітей; матеріального стану позивача та відповідача (який має офіційне працевлаштування та постійний дохід, має задовільний стан здоров'я) дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки половини понесених позивачкою додаткових витрат за навчання сина в розмірі 55 745 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за дві позовні вимоги про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 2 147 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат задовольнити повністю.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2013 року на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми на 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - 50 % вартості навчанням сина в Комп'ютерній академії ШАГ за два роки та вартість дипломного проектування згідно з договором № 041017983 від 03.06.2023 в розмірі 55 745 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 2 147, 20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складене та підписане 29.03.2024.
Суддя Левчук О. В.