Справа № 569/13152/16-ц
25 березня 2024 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді Бердія М.А.,
при секретарі Хлуд І.П.,
з участю позивача-відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача-позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості частки в спільному майні подружжя, суд -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду Рівненської областіз позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового приміщення особистою приватною власністю, а саме просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 03 листопада 2006 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 від якого вони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2012 року її шлюб з відповідачем було розірвано, син ОСОБА_4 залишений на проживання з нею. За договором купівлі-продажу від 06 лютого 2008 року вона за подаровані її матір'ю кошти придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ціною близько 40 000 доларів США. На той час вона була вагітною і її батьки, які все життя пропрацювали на Рівненській АЕС та мали достатні заощадження, подарували їй кошти на придбання квартири для майбутнього онука. Зазначає, що на час придбання квартири АДРЕСА_1 відповідач не працював і, крім того, мав фінансові зобов'язання в доларах США за кредитним договором, який уклав ще до їх шлюбу на придбання квартири у місті Кузнецовську, а тому не мав і не міг мати коштів на придбання квартири у місті Рівному.
28 квітня 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області ухвалено заочне рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового приміщення особистою приватною власністю. Визнано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2347,18 грн. судових витрат по справі, що складаються з судового збору.
31 травня 2018 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення.
20 червня 2018 року Рівненським міським судом Рівненської області постановлено ухвалу по даній справі, якою заочне рішення від 28 квітня 2017 року скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.
17 січня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання майна подружжя об'єктом права спільної сумісної власності та компенсації половини вартості цього майна. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що з 03 листопада 2006 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , від якого вони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2012 року їх шлюб було розірвано. Під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2008 року сторонами спільно було придбано спірну квартиру, яку нотаріально оформлено на ім'я другого з подружжя ОСОБА_1 . Зазначає, що він періодично навідувався в квартиру, неодноразово мав розмову з наймачами, та з їх слів в кінці квітня 2017 року дізнався, що його колишня дружина має намір продавати квартиру. З цього приводу ОСОБА_5 звертався до Варашського ВП ГУНП в Рівненській області та в місцеву прокуратуру. У березні 2018 року отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 26.03.2018 року з якої слідувало, що спірна квартира належить іншій особі. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію вартості належної йому частки в квартирі АДРЕСА_1 , в розмірі 216 000 грн.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач-відповідач ОСОБА_1 суду показала, що за договором купівлі-продажу від 06 лютого 2008 року вона за подаровані її матір'ю кошти придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ціною близько 40000 доларів США. На той час вона була вагітною і її батьки, які все життя пропрацювали на Рівненській АЕС та мали достатні заощадження, подарували їй кошти на придбання квартири для майбутнього онука. Вказала, що відповідач-позивач ОСОБА_2 на час купівлі нею квартири не працював, коштів на придбання квартири у нього не було. 26 жовтня 2007 року та 24 січня 2008 року її мати зняла кошти з її банківських рахунків, які надала для неї для купівлі спірної квартири. Договору про дарування коштів на придбання квартири між нею та її матір'ю не укладався. Зазначає, що вказана квартира була придбана хоча і під час шлюбу з відповідачем-позивачем, але за кошти, які належали їй особисто, тому квартира була оформлена на неї. ОСОБА_2 , як її чоловік, перебував у нотаріуса під час посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири та надав відповідну згоду на посвідчення такого договору. Про намір продати квартиру колишнього чоловіка вона не повідомляла. Просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю. Позовні вимоги відповідача-позивача не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, просила суд в задоволені зустрічного позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Представник відповідача-позивач ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача-відповідача не визнала з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву, просила суд відмовити в задоволенні позову. Зустрічну позовну заяву підтримала повністю з підстав викладених у ній, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості належної йому частки в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 216 000 грн. та судові витрати по справі. Зазначила, що позовні вимоги первісного позову не доведені належними доказами, позивач-відповідач ОСОБА_1 не спростувала презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру. Вказала, що спірна квартира набута під час шлюбу, а тому подружжя нею володіло на праві спільної сумісної власності, що обґрунтовано наданими письмовими доказами.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що в лютому 2008 року вона подарувала своїй дочці ОСОБА_1 , яка на той час була вагітна, кошти на придбання квартири для майбутнього онука більше 40000 доларів США. Договору дарування коштів не укладали, оскільки з донькою були довірливі відносини. Вказала, що вона та її чоловік працювати на Рівненській АЕС, мали добрі заробітки та заощадження, а тому подарували своїй дочці ОСОБА_1 кошти на придбання квартири. Окрім того вона придбала в 2010 році квартиру в м.Кузнецовську Рівненської області за 20 тис. доларів США та в 2011 році автомобіль за 16 тис. доларів США. Зазначила, що відповідач-позивач ОСОБА_2 своїх особистих коштів на придбання спірної квартири для ОСОБА_1 не давав, був присутній в нотаріуса при укладенні договору 06 лютого 2008 року. Зазначила, що відповідач-позивач ОСОБА_2 надавав свою згоду на продаж квартири.
Суд, заслухавши допитану в якості свідка позивача-відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_6 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:
Як було встановлено в судовому засіданні, сторони по справі з 03 листопада 2006 року перебували у шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (прізвище дитини змінено на ОСОБА_8 ).
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2012 року у справі №2/1711/285/11 шлюб між сторонами розірвано, син ОСОБА_4 залишений на проживання з матір'ю ОСОБА_9 .
За час перебування у шлюбі позивачем-відповідачем ОСОБА_1 було придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м.
Вказана квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 06 лютого 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , який був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. та зареєстрований в реєстрі за №458.
Згідно п.3 договору купівлі-продажу продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 6970 грн., які отримані продавцем від покупця повністю під час оформлення цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру.
Відповідно до п.8 договору купівлі-продажу покупець свідчить, що квартира, яка відчужується належить їй на праві особистої власності. На час купівлі вказаної квартири в зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних відносинах вона не перебувала. Покупець свідчить, що укладає даний договір за згодою чоловіка. Сторони свідчать, що вказані факти ім. відомі і заперечень не мають.
Із копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області 30 квітня 2013 року вбачається, що ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
30 серпня 2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_11 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., яка на праві власності належала ОСОБА_1 , на підставі дубліката договору купівлі-продажу, посвідченого 06 лютого 2008 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. та зареєстрований в реєстрі за №458.
Частиною 5 статті 719 ЦК України визначено, що договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відтак, показання свідка на підтвердження таких обставин справи є недопустимим доказом (ст.78 ЦПК України).
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_6 , оскільки остання може мати особистий родинний інтерес в даній справі, як мати сторони по справі, ОСОБА_1 . Також показання свідка ОСОБА_6 в частині того, що кошти на придбання спірної квартири у сумі більше 40000 доларів США були подаровані нею для дочки ОСОБА_1 , спростовані іншими доказами.
Інших належних та допустимих доказів у спростування положень п.3 договору купівлі продажу спірної квартири, стороною, яка такі обставини заперечує, до суду не надано.
При тому суд зауважує, що допустимим доказом дарування грошових коштів може бути відповідний письмовий договір, укладений належним чином, а не показання свідків.
Суд відхиляє доводи позивача-відповідача ОСОБА_1 в частині того, що її мати зняла кошти з її банківських рахунків, які надала для неї для купівлі спірної квартири, з підстав того, що нею недоведено причинний зв'язок між знаттям її матір'ю коштів 26 жовтня 2007 року та 24 січня 2008 року та укладення договору купівлі продажу спірної квартири 06 лютого 2008 року та факт самої передачі таких коштів від ОСОБА_6 до ОСОБА_1 . Як слідує з матеріалів справи та показань свідка ОСОБА_6 , що в період після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, батьки ОСОБА_1 придбали транспортний засіб та двохкімнатну квартиру в м.Кузнецовську Рівненської області. Сама по собі обставина наявності доходів у батьків ОСОБА_1 не спростовує факт набуття подружжям у спільну сумісну власність спірної квартири.
Доводи позивача-відповідача ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_2 незадовго до придбання спірної квартири придбав квартиру в місті Вараш Рівненської області, а тому не міг приймати участь в придбанні спірної квартири, суд не бере до уваги з огляду на їх спростування іншими письмовими доказами.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10.10.2007 року в справі №2-242/2007, встановлено, що ОСОБА_2 , мав грошові заощадження у декількох банківських установах, а саме: відповідно до договору №S 160 від 13 жовтня 2006 року в Кузнецовській філії ВАТ Банку «БІГ Енергія» в національній валюті на загальну суму 30500,00 грн.; відповідно до договору №Y 502 від 23 березня 2005 року в Кузнецовській філії ВАТ Банку «БІГ Енергія» в національній валюті на загальну суму 18000,00 грн.; згідно договору №Ч 293 від 28 квітня 2006 року в Кузнецовській філії ВАТ Банку «БІГ Енергія» в національній валюті на загальну суму 3000,00 грн.; відповідно до договору №3-8/19507980 від 29.10.2004 року у філії «Північно-Західного регіонального управління» ВАТ Банку «Фінанси та кредит" в національній валюті на суму 19 000 грн.; відповідно до договору №4-7/19507980 від 13 травня 2005 року у філії «Північно-Західного регіонального управління» ВАТ Банку «Фінанси та кредит" в національній валюті на суму 12 000 грн.; згідно рахунку №4779926193865141 відкритому 22.03.2007 року в філії відділення «Промінвестбанк» в м.Кузнецовську Рівненської області в національній валюті (заробітна плата) 2551,51 грн.
Також суд приймає до уваги те, що в силу положень п.8 договору купівлі-продажу спірної квартири від 06 лютого 2008 року, покупець свідчить, що укладає даний договір за згодою чоловіка. Сторони свідчать, що вказані факти їм відомі і заперечень не мають. Вказані положення договору не спростовані стороною, яка їх заперечує.
Наведені факти та обставини підтверджують необґрунтованість позовних вимог за первісним позовом та підставність й обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Зі змісту ст.368 Цивільного кодексу України слідує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Статтею 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Даною нормою права, ст.60 СК України, встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Цю презумпцію може бути спростовано тим з подружжя, який таке заперечує і тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того, хто її спростовує.
Вказані висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі №339/116/16-ц (провадження №61-15462св18). Аналогічні висновки висловлені ВС в постанові від 09.07.2021 року в справі № 161/8116/19 (провадження № 61-22259св19 та в постанові від 12.01.2022 року (провадження № 646/7463/16-ц).
Як зазначено в ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Статтею 69 цього ж Кодексу передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
З урахуванням норм чинного законодавства, набута під час шлюбу спірна квартира підлягає поділу між подружжям в рівних частках, так як є їх спільною сумісною власністю. Однак, враховуючи те, що така квартира була продана одним з подружжя без згоди другого з подружжя, то належним способом захисту прав другого з подружжя є стягнення грошової компенсації половини вартості такого майна.
На виконання вимог ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 23 липня 2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Цвіркун Л.В. 16 жовтня 2020 року надано суду копію договору купівлі-продажу спірної квартири від 30.08.2017 року, зареєстрований в реєстрі за №419. Відповідно до даного договору спірна квартира була продана позивачем-відповідачем ОСОБА_1 для третьої особи без згоди другого з подружжя, відповідача-позивача ОСОБА_2 на підставі заочного рішення Рівненського міського суду від 28 квітня 2017 року в даній справі про визнання квартири особистою власністю ОСОБА_1 , яке в подальшому було скасоване.
Зі змісту вказаного договору від 30 серпня 2017 року слідує, що ціна квартири за домовленістю сторін встановлена в розмірі 49 970,00 грн. (п.2.1. договору).
Водночас суд погоджується з доводами представника відповідача-позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в тому, що дана ціна квартири не є ринковою вартістю квартири на час розгляду цієї справи, а лише є ціною майна, визначеною за домовленістю сторін.
Тому суд приймає до уваги оціночну (ринкову) вартість спірної квартири, яка станом на 13.04.2021 року складає суму в розмірі 589 453,00 грн., що підтверджено висновком про ринкову вартість квартири, який складений на час розгляду справи суб'єктом оціночної діяльності СОД ТОВ «ГРОСАЛЬ». Проте в зустрічній позовній заяві та в судових дебатах представник відповідача-позивача ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості належної йому частки в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 216 000 грн. виходячи з вартості майна визначеної відповідно до інформаційного інтернет-ресурсу. Суд визнає обставину того, що назва вулиці Струтинська перейменовано на Гайдамацька, що є загальновідомою обставиною, тому інформація у висновку про ринкову вартість квартири стосується спірної квартири. При тому суд відхиляє доводи щодо вартості спірної квартири, які наведені у висновку про вартість майна-квартири, який складений ФОП ОСОБА_12 , оскільки дата оцінки - 31.08.2016 року, термін її дії - 6 місяців, а продаж вчинено на підставі договору від 30 серпня 2017 року, тобто після закінчення дії такого висновку про вартість спірної квартири.
Відповідно до пункту 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Як роз'яснено у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоленні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю позовних вимог, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 слід задоволити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості належної йому частки в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 216 000 грн.
Згідно ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові, а тому з позивача-відповідача ОСОБА_1 на користь відповідача-позивача ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати по справі понесені відповідачем-позивачем по сплаті судового збору в розмірі 2160 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 158, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю, відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості частки в спільному майні подружжя, задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості належної йому частки в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 216 000 (двісті шістнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі понесені відповідачем-позивачем по сплаті судового збору в розмірі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського міського суду Бердій М.А.