вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19 жовтня 2010 р.Справа №2а-8746/10/13/0170
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіОльшанській Т.С. , при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Аудиторської фірми "Ярош"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сімферопольський міський центр зайнятості
про стягнення заборгованості у сумі 13318,00 грн.
представник позивача - не з'явилась; представника відповідача - Ярош В.М., наказ № 01-К від 15.08.2000;
представника третьої особи - Карєва О.В., довіреність № 09-122 від 13.01.2010;
Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим до Аудиторської фірми "Ярош" про стягнення адміністративно-господарських санкцій на незайняті інвалідами робочі місця у 2009 році у сумі 13318,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем несплачені штрафні санкції за нестворене одне робоче місце для інвалідів у 2009 році.
Представник позивача у судове засідання явку свого представника не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав проти позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
За змістом статті 20 Закону, саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Зазначений норматив для відповідача на 2009 рік дорівнює 1особу, ця обставина не є спірною між сторонами.
Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Згідно п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до ст. 19 Закону підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Крім того, п.п. 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
З метою дотримання вказаних вимог закону, Аудиторською фірмою "Ярош" у штатному розкладі на 2009 рік було виділено та створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда за спеціальністю "аудитор".
У зв'язку із створенням робочого місця для працевлаштування інваліда за вищевказаною спеціальністю та з метою його працевлаштування відповідач, з січня 2009 по грудень 2009 надавав до Сімферопольського міського центру зайнятості Звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, яка стверджена Наказом № 420 від 19.12.2005 Міністерства праці та соціальної політики України.
Однак, протягом 2009 року жодний інвалід з метою його працевлаштування до Аудиторської фірми "Ярош" не звертався, Сімферопольський міський центр зайнятості також жодного інваліда з метою працевлаштування по спеціальності "аудитор" не направив.
Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.
Позивач не надав суду належних доказів порушення відповідачем вимог Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 19.10.2010.
У повному обсязі постанову складено та підписано 22.10.2010.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 122, 158,160, 162,163, 167 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.