про залишення позовної заяви без руху
29 березня 2024 року справа № 542/569/24
провадження № 2/542/258/24
Суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області Кашуба М.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,-
Представник позивача - адвокат Семеха Д.С. звернувся до суду від імені та інтересах позивачки ОСОБА_1 із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна, у якому просив:
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,09 га в натурі для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину об'єкта нерухомого майна - споруди (ангар), який юридично не оформлений та знаходиться на земельній ділянці площею 0,09 га в натурі для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки, загальною площею 0,2 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Однак, дослідивши матеріали справи, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана без додержання вимог положень вищевказаних норм.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява, зокрема, повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Частиною 4 статті 177 ЦПК визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього ж Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Встановлено, що предмет позову містить чотири матеріально-правові вимоги майнового характеру.
Разом з цим представником позивача не було здійснено розрахунку ціни позову та помилково, всупереч п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, зазначено про те, що поданий ним позов не містить вимог майнового характеру.
При підготовці позовної заяви представником позивача не враховано також положень статті 181 Цивільного кодексу України, якою визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності на частину земельної ділянки, житлового будинку, нерухомого майна- ангару, у розумінні змісту вищевказаних норм є майновими вимогами, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.
Аналогічні за змістом висновки зроблено і у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де вказано, що у позовах про визнання права власності на майно або витребування майна відповідно до вимог ЦПК України передбачено визначення ціни позову. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача.
Підпунктом «а» пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до пункту 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.
За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
З системного аналізу змісту всіх видів вартості майна, передбачених чинним законодавством, слід дійти висновку про те, що наявне в судовій практиці поняття «дійсна вартість» є тотожним за своїм значенням до закріпленого в законодавстві поняття «ринкова вартість», під яким розуміється «вартість майна», за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки.
Тобто представник позивача повинен був визначити ціну позову за дійсною ринковою вартістю майна на час розгляду спору.
Водночас, вказаних вимог закону представником позивача при подачі позовної заяви не було дотримано.
Частиною 2 статті 176 ЦПК України та частиною 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Законом України «Про судовий збір» передбачені розміри ставок судового збору.
Так, за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру передбачена сплата судового збору у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, враховуючи положення вищевказаних норм, загальна сума судового збору за чотири вимоги майнового характеру у даній справі, яку визначив суд на підставі частини 2 статті 176 ЦПК України та частини 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір», становить - 12 112,00 грн (з подальшим поверненням суми переплаченого судового збору, за необхідності), або сума судового збору, сплачена у порядку, визначеному пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та обрахована виходячи із ринкової вартості спірного нерухомого майна, визначеної в результаті проведення відповідної оцінки майна у порядку, визначеному законом.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштівГУК у Полт. обл/тг смт Н.Санж/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37959255
Банк отримувачаКазначейство України (ел. адм. подат.)
Рахунок отримувачаUA788999980313141206000016620
Код банку отримувача (МФО)899998
Код класифікації доходів бюджету22030101
Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)
При цьому, суд не може врахувати надану до позовної заяви квитанцію № 7012-6863-8420-5447 від 18.03.2024 про сплату судового збору у розмірі 1211, 20 грн з таких підстав.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
На виконання вказаної норми закону реалізовано перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (далі - Казначейство України) та розроблено функціонал відображення підтверджень зарахування оплати судового збору. Дані щодо підтвердження сплати судового збору надходять до КП "Д-3" в автоматичному режимі. Під час надходження таких записів виконується автоматичне поєднання записів про сплату судового збору, які зазначаються в обліково-статистичних картках із записами підтверджень про сплату судового збору, які надійшли з Казначейства. Під час надходження з Казначейства підтверджень оплати судового збору, КП «Д-3» виконує в автоматичному режимі поєднання записів судового збору для фізичних та юридичних осіб з відповідними записами підтверджень про їх сплату. В даному режимі виконується перевірка повного збігу наступних параметрів: РНОКПП (ЄДРПОУ) платника, суми сплаченого судового збору та дати документа (дати отримання документа Банком розпорядника).
Разом з тим, згідно з актом від 25 березня 2024 року, складеним секретарем суду та керівником апарату суду, відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду, квитанцію про сплату судового збору № 7012-6863-8420-5447 від 18.03.2024 було враховано раніше та приєднано до справи № 542/534/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
Вказана обставина, унеможливлює здійснити поєднання квитанції про сплату судового збору з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України по справі № 542/569/24.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до п. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Так, у наданому до позовної заяви описі вкладення до цінного листа, надісланого на адресу відповідача, наявний перелік документів, які вказані у додатках до позовної заяви. Водночас, у описі вкладення відсутні відомості щодо направлення відповідачу копії самої позовної заяви про поділ спільного майна.
Таким чином, представником позивача не виконано вимоги закону щодо направлення відповідачу копії позовної заяви.
Звертається увага позивача на те, що якісна підготовка справи до розгляду, спрямована в першу чергу на захист інтересів самих учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, дану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачці та її представнику строк для усунення зазначених недоліків.
Судом при постановленні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 187 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - залишити без руху.
Надати позивачці та її представнику строк для усунення вищевказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити, що в разі невиконання ухвали суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута особі, яка її подала.
Копію ухвали направити позивачці та її представнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М. І.