Справа № 541/1060/24
Провадження № 1-кс/541/355/2024
28 березня 2024 рокум.Миргород
Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді клопотання слідчого СВ Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170550000329 від 26 березня 2024 року щодо підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чутове Чутівського району Полтавської області, громадянина України, не працює, одружений, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 25 квітня 2001 року Коломацьким районним судом Харківської області за ч.2 ст.140 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік;
2) 23 квітня 2002 року Коломацьким районним судом Харківської області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 24.06.2005 умовно достроково, невідбутий строк 7 місяців 27 днів;
3) 21 червня 2006 року Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.296 КК України до 2 років обмеження волі, звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік;
4) 22 грудня 2006 року Чутівським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.187 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном строком 2 роки 6 місяців;
5) 13 березня 2008 року Краснокутським районним судом Харківської області за ч.2 ст.289, ч.2 ст.296 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області невідбутий строк 2 роки 6 місяців замінений на обмеження волі. 13 вересня 2011 року постановою Комсомольського міського суду Полтавської області звільнений умовно-достроково від відбування покарання, невідбутий строк 1 рік 8 місяців 24 дні;
6) 26 січня 2015 року Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, звільнено від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки;
7) 26 лютого 2015 року Великобагачанським районним судом Полтавської області за ст.395 КК України до 1 місяця арешту. Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 січня 2015 року виконується самостійно. 30 квітня 2015 року звільнений у зв'язку із відбуттям строку покарання;
8) 12 лютого 2016 року Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.125, ч.2 ст.185, ст.395 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
9) 22 березня 2016 року Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 18.09.2018 засудженому ОСОБА_6 невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі було замінено більш м'яким покаранням у вигляді обмеження волі на строк 2 роки 8 місяців 6 днів, звільнений 21.04.2021 за відбуттям строку покарання;
10) 19 травня 2021 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці. Строк рахувати з 20.11.2023, рішенням Полтавського апеляційного суду від 06.04.2023 вирок від 19.05.2021 залишено без змін, звільнений 20.02.2024,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, -
Встановив:
28 березня 2024 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшло клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
З клопотання та наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170550000329 від 26.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи неодноразово судимим за кримінальні правопорушення корисливої спрямованості, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, останній раз за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків про своє протиправне минуле не зробив та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 26.03.2024 близько 14 год. 43 хв. ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 , неподалік магазину-кафетерію «Валентина», у стані алкогольного сп'яніння внаслідок вживання алкоголю правомірно перебував на передньому пасажирському сидінні в автомобілі марки «VOLKSWAGEN» моделі «BORA», типу «Загальний легковий седан», держаний номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року випуску, синього кольору, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 07.05.2021 ТСЦ5341, є ОСОБА_8 та фактичним володільцем відповідно до довіреності від 27.02.2024, виданого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_9 , є ОСОБА_10 , який перебував за кермом вказаного автомобіля, де у ОСОБА_6 виник раптовий протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння даним транспортним засобом з метою подальшого його використання за призначенням для власних цілей. З цією метою ОСОБА_6 , посилаючись на біль в нозі, попросив ОСОБА_10 сходити в магазин та купити хліба, на що останній погодився. Дочекавшись, коли ОСОБА_10 покине салон автомобіля, ОСОБА_6 пересів з переднього пасажирського сидіння на водійське сидіння автомобіля. Після чого, скориставшись ключами від вказаного транспортного засобу, які перебували у замку запалення, ОСОБА_6 , не маючи дозволу ОСОБА_10 на користування вказаним автомобілем, діючи повторно, реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом на незаконне заволодіння транспортним засобом, користуючись тим, що ОСОБА_10
перебуває за межами салону автомобіля, але спостерігав за його діями, тобто діючи відкрито, привів в дію стартер, що спричинило запуск двигуна автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «BORA», типу «Загальний легковий седан», держаний номерний знак НОМЕР_1 . Після чого, використовуючи вказаний транспортний засіб у власних цілях, розпочав рух на даному автомобілі та поїхав з місця розташування транспортного засобу, тим самим довів свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, до кінця. В подальшому, 26.03.2024 близько 15:27 год. ОСОБА_6 на вказаному автомобілі, яким незаконно заволодів, на автодорозі Київ-Харків на 269 км. + 900 м. в сторону м. Харків був виявлений та зупинений працівниками поліції.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, просили його задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, а інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти цим ризикам. Крім того, прокурор зазначив, що за необхідності підозрюваній має можливість отримати медичне лікування у лікарні при застосованому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.
Захисник вважав, що ризики, зазначені прокурором, не доведені, є припущенням. Зазначив, що те, що підозрюваний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності не може свідчить про те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризик - незаконно впливати на свідків можна попередити покладенням на підозрюваного обов'язку не спілкуватися зі свідками. Крім того, підозрюваний не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також він потребує стаціонарного лікування у зв'язку з інфікованою післяопераційною раною стопи. Просив застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначив, що буде з'являтися за викликами, та йому потрібно підлікувати ногу, яку він раніше травмував на виробництві.
Вислухавши думку слідчого, прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.
З клопотання та наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170550000329 від 26.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи неодноразово судимим за кримінальні правопорушення корисливої спрямованості, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, останній раз за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків про своє протиправне минуле не зробив та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 26.03.2024 близько 14 год. 43 хв. ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 , неподалік магазину-кафетерію «Валентина», у стані алкогольного сп'яніння внаслідок вживання алкоголю правомірно перебував на передньому пасажирському сидінні в автомобілі марки «VOLKSWAGEN» моделі «BORA», типу «Загальний легковий седан», держаний номерний знак НОМЕР_1 , 2000 року випуску, синього кольору, власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 07.05.2021 ТСЦ5341, є ОСОБА_8 та фактичним
володільцем відповідно до довіреності від 27.02.2024, виданого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_9 , є ОСОБА_10 , який перебував за кермом вказаного автомобіля, де у ОСОБА_6 виник раптовий протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння даним транспортним засобом з метою подальшого його використання за призначенням для власних цілей. З цією метою ОСОБА_6 , посилаючись на біль в нозі, попросив ОСОБА_10 сходити в магазин та купити хліба, на що останній погодився. Дочекавшись, коли ОСОБА_10 покине салон автомобіля, ОСОБА_6 пересів з переднього пасажирського сидіння на водійське сидіння автомобіля. Після чого, скориставшись ключами від вказаного транспортного засобу, які перебували у замку запалення, ОСОБА_6 , не маючи дозволу ОСОБА_10 на користування вказаним автомобілем, діючи повторно, реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом на незаконне заволодіння транспортним засобом, користуючись тим, що ОСОБА_10 перебуває за межами салону автомобіля, але спостерігав за його діями, тобто діючи відкрито, привів в дію стартер, що спричинило запуск двигуна автомобіля марки «VOLKSWAGEN» моделі «BORA», типу «Загальний легковий седан», держаний номерний знак НОМЕР_1 . Після чого, використовуючи вказаний транспортний засіб у власних цілях, розпочав рух на даному автомобілі та поїхав з місця розташування транспортного засобу, тим самим довів свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, до кінця. В подальшому, 26.03.2024 близько 15:27 год. ОСОБА_6 на вказаному автомобілі, яким незаконно заволодів, на автодорозі Київ-Харків на 269 км. + 900 м. в сторону м. Харків був виявлений та зупинений працівниками поліції.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
26.03.2024р. о 19 год. 27 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
27.03.2024р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність
обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, у скоєнні якого йому повідомлено про підозру.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та обґрунтованість підозри доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 26.03.2024; протоколом огляду автомобіля на автодорозі Київ-Харків-Довжанський від 26.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 26.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 26.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 26.03.2024; протоколом затримання особи ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення від 26.03.2024; повідомленням про підозру ОСОБА_6 від 27.03.2024; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий посилається на наявність ризиків передбачених п.п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, що для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім.
Слідчий суддя приймає до уваги наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальної, в тому числі був засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, проте на шлях виправлення не став, та звільнившись з місць позбавлення волі лише 20.02.2024р. знову підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, не має офіційного місця роботи, постійного доходу, відсутні міцні соціальні зв'язки, тому відчуваючи незворотність покарання у разі визнання його вини, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред'явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік, стан його здоров'я, відсутність стійких соціальних зв'язків.
Слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено існування обставин, що є підставою для застосування саме такого виду запобіжного заходу стосовно підозрюваного.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 внаслідок хвороби в місцях затримання, чи що на його звернення медична допомога надана не була, під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків, отже необхідно клопотання задовольнити та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання від вартою.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у кримінальному провадженні, який передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240грн.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 196, 198, 205, 219 КПК України, слідчий суддя,-
Ухвалив:
Клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 19 год. 27 хв. 26 березня 2024 року до 19 год. 27 хв. 24 травня 2024 року.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Рахунок отримувача НОМЕР_3 , Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ Код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач ТУ ДСА України в Полтавській області.
У разі внесення застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого та/або суду за кожним викликом;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
У разі внесення застави визначити строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 - в межах строку досудового розслідування по кримінальному провадженню за №12024170550000329 від 26.03.2024р., а саме, до 27 травня 2024 включно.
Копію цієї ухвали для виконання негайно направити до Миргородського РВП ГУНП України в Полтавській області.
Копію цієї ухвали для відому вручити прокурору, захиснику, підозрюваному та слідчому, яким ініційовано розгляд відповідного клопотання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, проте відповідно до положень ст. 205 КПК України дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1