29 березня 2024 року
м. Київ
справа № 523/7085/23
провадження № 51-1673ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Суворовського районного суду м.Одеси від 22 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно нього,
встановив:
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджуються з судовими рішеннями стосовно нього,просить їх скасувати або змінити. Вважає, що судові рішення прийняті з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі. При цьому засуджений не конкретизує в чому полягає суть цих порушень.
Засудженому слід взяти до уваги, що перевірка достовірності того чи іншого доказу та неповнота судового розгляду місцевим судом не є предметом касаційного розгляду.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 427 КПК визначено, що касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Необхідно врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Суд касаційної інстанції не вправі скасовувати судові рішення з інших підстав.
Разом з цим в касаційній скарзі не конкретизовано, які порушення допустили суди першої та апеляційної інстанцій, як ці порушення вплинули на законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень та чому їх слід відносити з огляду на положення статей 370, 412 - 414 КПК, до безумовних підстав для їх скасування або зміни касаційним судом відповідно до ст. 438 КПК.
Також засудженому слід належним чином обґрунтувати свою позицію щодо істотності порушень кримінального процесуального закону, зазначити яку норму або норми закону України про кримінальну відповідальність суд апеляційної інстанцій неправильно застосував, обґрунтувати в чому суть цих порушень, що є підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з ч. 1 ст. 438 КПК.
Крім цього, засуджений не вказує та не конкретизує, які порушення допустив цей суд, яким чином вони могли вплинути на прийняття рішення судом апеляційної інстанції, зважаючи на приписи статей 404, 409, 419 КПК, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та у своїй ухвалі надає вичерпну відповідь на доводи, наведені в ній.
Також, у касаційній скарзі всупереч п. 5 ч. 2 с. 427 КПК засуджений не вказує, які вимоги особа, яка подає касаційну скаргу, ставить перед судом касаційної інстанції відповідно до ст. 436 КПК.
Згідно зі ст. 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Таким чином, з урахуванням викладеного засудженому необхідно конкретно вказати, які порушення допустив суд апеляційної інстанції, в якій частині рішення не відповідає кримінальному або кримінально процесуальному законам, а також, які дані про його особу суд належним чином не врахував або безпідставно врахував при визначенні виду та розміру покарання, конкретизувати в чому не відповідає призначене покарання ступеню тяжкості й особі засудженого, що є підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з ч. 1 ст. 438 КПК, та належно систематизувати та обґрунтувати викладені у касаційній скарзі доводи.
Крім цього, в порушення приписів ч. 4 ст. 427 КПК касаційна скарга не підписана особою, яка її подає.
Також, відповідно до вимог ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги повинно бути долучено копії оскаржуваних судових рішень, однак до касаційної скарги не додано копію ухвали суду апеляційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга засудженого не відповідає приписам, передбаченим
ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити її без руху та встановити строк, необхідний для усунення зазначених в ухвалі недоліків (засуджений повинен підтвердити, що ним не пропущено встановленого за ухвалою суду строку під час повторного звернення до суду).
Керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргузасудженого ОСОБА_4 на вирок Суворовського районного суду м.Одеси від 22 вересня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 березня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно нього, залишити без руху і надати для усунення виявлених недоліків п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3