28 березня 2024 року
м. Київ
справа № 541/1405/23
провадження № 61-4087ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання нікчемним умов договору кредиту та страхування, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк»), у якому просив суд визнати нікчемними пункти 1.5 договору кредиту та страхування
від 11 вересня 2020 року № А03.21281.006996458, укладеного між АТ «Ідея Банк» і ОСОБА_1 , пункт 3.3 угоди про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування від 11 вересня 2020 року
№ С-001-092816-20-980, а також положення про оплату обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 80 262,12 грн указаної у таблиці обчислення загальної вартості кредиту, та указаної у паспорті споживчого кредиту, яким визначена плата за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 80 262,12 грн, зобов'язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування від 11 вересня 2020 року № А03.21281.006996458, укладеного між АТ «Ідея Банк» і ОСОБА_1 , з огляду на нікчемність пункту 1.5 цього договору та нікчемність складових договору: пункт 3.3 Угоди про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування
від 11 вересня 2020 року № С-001-092816-20-980, таблиці обчислення загальної вартості кредиту в частині вказівки на оплату обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 80 262,12 грн, паспорта споживчого кредиту в частині, якою визначена плата за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 80 262,12 грн.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області
від 06 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування від 11 вересня
2020 року № А03.21281.006996458, укладеного між АТ «Ідея Банк» і ОСОБА_1 , з огляду на нікчемність пункту 1.5 цього договору та нікчемність складових договору: пункту 3.3 угоди про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування від 11 вересня
2020 року № С-001 -092816-20-980, таблиці обчислення загальної вартості кредиту в частині вказівки на оплату обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 80 262,12 грн, паспорта споживчого кредиту в частині, якою визначена плата за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 80 262,12 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 липня
2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
18 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене в справі
про визнання нікчемним умов договору кредиту та страхування, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості в частині вказівки на оплату обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 80 262,12 грн
Отже, справа № 541/1405/23 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення в малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня
1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення, які не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання нікчемним умов договору кредиту та страхування, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська