21 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 678/1042/23
Провадження № 22-ц/4820/285/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю представника позивача,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області в складі судді Цибульського Д.В. від 07 листопада 2023 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У липні 2023 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача вказувала, що ОСОБА_2 14.09.2022 року близько 10.35 год. у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки «Peugeot Вірреr», р.н. НОМЕР_1 , в порушення п.12.6. (ґ) Правил дорожнього руху, рухався за межами населеного пункту, в крайній лівій смузі проїзної частини автодороги М-30 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка-Луганськ-Ізварине» в напрямку від м. Хмельницький до м. Вінниця, в межах Летичівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, із швидкістю 102,3 км/год, чим перевищив максимально дозволену швидкість руху транспортних засобів на вказаній автомобільній ділянці дороги, яка становить не більше 90 км/год. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований на 331 км +074 м вказаної автодороги та позначений дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» і горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.3. «зебра» ОСОБА_2 , в порушення вимог п.2.3. (б) Правил був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, в порушення п.18.1. Правил не зменшив швидкості руху автомобіля, не зупинив його перед вказаним пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину зазначеної автодороги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля марки «Peugeot Вірреr», по пішохідному переходу і допустив наїзд передньою частиною автомобіля марки «Peugeot Вірреr», р.н. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_3 на дорожній розмітці 1.14.3. «зебра», вказаного пішохідного переходу. Внаслідок здійснення ОСОБА_2 наїзду автомобілем марки «Peugeot Вірреr», р.н. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_3 , останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння і перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_3 . Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 на місці дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок поєднаної травми голови, хребта, грудної клітки, органів черевної порожнини, правої верхньої та обох нижніх кінцівок, що супроводжувалось травматичним шоком, який і є безпосередньою причиною його смерті.
Вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.03.2023 року (справа №678/214/23) ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.
В зв'язку зі смертю ОСОБА_3 в цій дорожньо-транспортній пригоді, його непрацездатній дружині ОСОБА_1 завдано шкоду внаслідок втрати годувальника, моральну шкоду, а також вона понесла витрати на його поховання.
Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля марки «Peugeot Вірреr», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ «СК «Альфа Гарант» згідно полісу №206461781. Розмір страхової суми за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого складає 260000 грн. Вказана дорожньо-транспортна пригода містить ознаки страхового випадку, тому завдана в зв'язку з смертю ОСОБА_3 шкода в цій ДТП підлягає відшкодуванню відповідачем на умовах та в порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Позивачка ОСОБА_1 є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування згідно п. 27.2 вказаного Закону, оскільки є пенсіонеркою за віком та непрацездатною. Вона тяжко хворіє та потребує матеріальної допомоги, оскільки розмір її пенсії не покриває фактичний розмір прожиткового мінімуму доходів громадян.
У зв'язку з цим страховим випадком позивачці підлягає відшкодуванню за рахунок страхової виплати завдана втратою годувальника шкода у розмірі не менше ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених Законом на день настання страхового випадку, що складає 234000 грн. (6500 х 36). В обґрунтування стягнення цієї суми шкоди одноразовою виплатою слід врахувати скрутний матеріальний стан позивачки та її тяжкий психоемоційний стан після смерті чоловіка.
У зв'язку з цим страховим випадком згідно ст.27.3 Закону позивачці підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 78000 грн. (6500х12).
На поховання потерпілого позивачкою витрачено 26140 грн. Ці витрати на поховання потерпілого не перевищують 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на день настання страхового випадку (78000), тому витрати позивачки на поховання потерпілого у розмірі 26140 грн., підлягають відшкодуванню відповідачем за рахунок регламентної виплати у повному обсязі.
Враховуючи те, що нарахована сума відшкодування 338140 грн. (234000 + 78000+ 26140) перевищує ліміт відповідальності відповідача (260000 грн.), позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 260000 грн. страхового відшкодування.
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , страхове відшкодування відповідно до полісу №206461781 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у розмірі 260000 гривень.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 19945 грн.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь держави судовий збір у сумі 2600 грн.
В апеляційній скарзі ТзДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» просить скасувати рішення суду як незаконне, задовольнити позов в частині відшкодування витрат на поховання в розмірі 26140 грн., в решті позову відмовити. Вказує, що матеріали справи не містять доказів, що позивачка втратила годувальника, чи перебувала на утриманні загиблого чоловіка. Позивачка отримувала пенсію в розмірі 2100 грн., дані щодо пенсії померлого ОСОБА_3 у справі відсутні, тому не доведена його спроможність забезпечувати утримання своєї дружини. При цьому для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. Суд стягнув на користь позивачки 78000 грн. моральної шкоди, проте матеріали справи не містять довідки про склад сім'ї померлого. Позивачка не довела, що вона є єдиною особою, яка відповідно до ст. 27 Закону має право на відшкодування моральної шкоди. Судом не враховано, що відповідно до вироку Летичівського районного суду від 03.03.2023 року у справі №678/214/23 винуватець ОСОБА_2 відшкодував повністю завдані моральні збитки позивачці.
У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити як безпідставну. Вказує, що є пенсіонеркою за віком та непрацездатною особою, тяжко хворіє, розмір її пенсії не покриває фактичний розмір прожиткового мінімуму доходів громадян та не забезпечує належний рівень життя. Фактичний прожитковий мінімум на вересень 2022 року склав 4604 грн., при цьому розмір пенсії позивачки складає лише 2100 грн. Тому вимога про відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника у розмірі 234000 грн. за рахунок страхової виплати є обґрунтованою. Посилання позивача на можливе існування інших осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування, є безпідставним.
В засіданні апеляційного суду представник позивачки просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Представник апелянта письмовою заявою підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів та просив розглянути справу за його відсутності.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.03.2023 року (справа № 678/214/23), який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 14.09.2022 року близько 10 год. 35 хв. у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки «Peugeot Вірреr», р.н. НОМЕР_1 , в порушення г п.12.6. (ґ) Правил дорожнього руху, рухався за межами населеного пункту, в крайній лівій смузі проїзної частини автодороги М-30 в напрямку від м.Хмельницький до м.Вінниця, в межах Летичівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області, із швидкістю 102,3 км/год, чим перевищував максимально дозволену швидкість руху транспортних засобів на вказаній автомобільній ділянці дороги, яка становить не більше 90 км/год. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований на 331 км +074 м вказаної автодороги та позначений дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» і горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.3. «зебра» ОСОБА_2 , в порушення вимог п.2.3. (б) Правил був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, - вихід на пішохідний перехід ліворуч відносно напрямку його руху пішохода ОСОБА_3 , якого він мав об'єктивну можливість завчасно виявити. Далі ОСОБА_2 , в порушення п.18.1. Правил, не зменшив швидкості руху керованого ним автомобіля, не зупинив його перед пішохідним переходом, і допустив наїзд передньою частиною автомобіля марки «Peugeot Вірреr», р.н. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_3 на дорожній розмітці 1.14.3. «зебра» цього пішохідного переходу. Внаслідок наїзду автомобілем марки «Peugeot Вірреr», р.н. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_3 , останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння і перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на місці ДТП.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, 14.09.2022 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу №206461781 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивачка ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 на час його смерті відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 07.03.1976 року. На час загибелі чоловіка позивачка була непрацездатною і отримувала пенсію за віком.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 68 років.
Згідно довідки виконавчого комітету Літинської селищної ради Вінницької області №388 від 01.11.2022 року за адресою АДРЕСА_1 , був зареєстрований та проживав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також за даною адресою проживає дружина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачкою здійснено витрати на поховання потерпілого на загальну суму 26140 грн.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка як непрацездатна особа (пенсіонерка за віком) мала право на одержання утримання від свого чоловіка ОСОБА_3 на день його смерті, відтак має право на отримання від страховика страхового відшкодування згідно ст. 27 Закону України №1961-IV шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника, моральної шкоди та витрат на поховання.
Рішення в частині стягнення витрат на поховання не оскаржується апелянтом, а отже, не є предметом апеляційного оскарження.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду в частині стягнення шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника, є безпідставними.
Так, відповідно до ч.ч.1-3 cт.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Згідно з п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За змістом статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ч.1 ст. 21 Закону).
Відповідно до ст.23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено статтею 27 цього Закону.
Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.27.1 ст.27 Закону №1961-IV).
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2 ст. 27 Закону).
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.4 ст. 27 Закону).
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.27.5 ст. 27 Закону).
Згідно з ч.1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
За змістом ч.ч.1-3 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Суд першої інстанції правильно констатував, що позивачка ОСОБА_1 на час загибелі чоловіка ОСОБА_3 досягла пенсійного віку, отримувала пенсію за віком, а отже, була непрацездатною особою, потребувала матеріальної допомоги і мала на день смерті свого чоловіка право на одержання від нього утримання.
Так, згідно з повідомленням Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 14.03.2023 року № 0200-0501-7/26849 ОСОБА_3 знаходився на обліку в цьому органі ПФУ і отримував пенсію за віком 2100 грн. щомісячно.
Водночас згідно з довідками ФГ «Щербич» ОСОБА_3 як орендодавець земельної ділянки отримував орендну плату від ФГ «Щербич» у 2021 -2022 роках в сумі 6211,18 грн. щорічно, що свідчить про спроможність ОСОБА_3 з врахуванням цього доходу надавати матеріальну допомогу позивачці.
Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування позивачці шкоди, заподіяної смертю потерпілого, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 року у справі № 272/463/22.
Згідно з пунктом 27.3 ст.27 Закону №1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
В матеріалах справи відсутні дані, що інші особи згідно пункту 27.3 ст.27 Закону №1961-IV (діти чи батьки загиблого ОСОБА_3 ), окрім позивачки як його дружини, заявили вимоги до страховика щодо страхового відшкодування моральної шкоди.
Зі змісту вироку Летичівського районного суду від 03.03.2023 року у справі №678/214/23 не вбачається, що позивачка була визнана потерпілою в цьому кримінальному провадженні, а отже, безпідставним є твердження апелянта про відшкодування винуватцем ДТП ОСОБА_2 моральної шкоди позивачці.
Апелянтом не надано докази суду першої інстанції щодо наявності інших осіб, які заявляли про право на таке відшкодування, а отже, не спростовано правильність висновків суду про наявність підстав для стягнення на користь позивачки страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 12 мінімальних заробітних плат, що становить 78000 грн. (з розрахунку 6500 грн. розміру мінімальної заробітної плати на 14.10.2022 року).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» залишити без задоволення.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 березня 2024 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк