25 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 683/1993/23
Провадження № 22-ц/4820/520/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Заворотна А. В.,
з участю: прокурора Веселовської О. П.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
представника відповідачки ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2023 року (суддя Сагайдак І. М., повне судове рішення складено 18.12.2023) у справі за позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Стар 2006» про витребування земельної ділянки.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У червні 2023 року заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради із вказаним позовом, зазначав, що рішенням 35 сесії 7 скликання Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району № 27 від 17.02.2020 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району. Рішенням 37 сесії 7 скликання Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району № 20 від 11.06.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення та передачу їх у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населених пунктів Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району, та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8044 га кадастровий номер 6824289100:05:025:0357 для ведення особистого селянського господарства.
17.06.2020 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку і на підставі договору оренди від 16.07.2020 передала її в оренду ТОВ «Агро Стар 2006» до 31.12.2030.
В ході розслідування кримінального провадження № 42021242210000015 установлено, що рішення № 27 від 17.02.2020 і № 20 від 11.06.2020 сесією Губчанської сільської ради фактично не прийняті, оскільки за ці рішення більшість депутатів від загального складу ради не проголосували. Загальний склад Губчанської сільської ради 12 депутатів, більшість від загального складу 7 депутатів. Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні підписи від імені депутатів в поіменних голосуваннях депутатів сільської ради виконані не ними, а іншими особами. За рішення № 27 від 17.02.2020 фактично проголосував 1 депутат, а за рішення № 20 від 11.06.2020 - 4 депутати.
Тому спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею володільця, а ОСОБА_1 отримала її у власність незаконно та не мала права передавати в оренду ТОВ «Агро Стар 2006». Отже, відповідачі не є добросовісними набувачами земельної ділянки площею 1,8044 га кадастровий номер 6824289100:05:025:0357, а ділянка повинна бути повернута у комунальну власність Старокостянтинівської міської ради шляхом її витребування.
Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури просив витребувати у ОСОБА_1 і ТОВ «Агро Стар 2006» у комунальну власність Старокостянтинівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області земельну ділянку кадастровий номер 6824289100:05:025:0357 площею 1,8044 га.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2023 року позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області земельну ділянку площею 1,8044 га кадастровий номер 6824289100:05:025:0357 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (колишня територія Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області); витребувано у ТОВ «Агро Стар 2006» на користь територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області земельну ділянку площею 1,8044 га кадастровий номер 6824289100:05:025:0357 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (колишня територія Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області). Вирішено питання про судовий збір.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Суд не врахував її доводи та безпідставно відмовив у всіх заявлених клопотаннях, чим порушив принцип рівності сторін. При вирішенні спору суд взяв до уваги виключно аргументи позивача, не дослідив питання добросовісності відповідача та втручання у право на мирне володіння майном. Старокостянтинівська міська рада має повноваження самостійно подавати позови, оскільки є органом місцевого самоврядування та має юридичний відділ. Крім того, рішення Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району є чинним та не скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили. Позивач пропустив строк позовної давності щодо рішення сільської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 17.02.2020, звернувшись з позовом 06.06.2023. У матеріалах справи відсутній вирок, яким встановлено протиправність дій посадових осіб органу місцевого самоврядування щодо надання спірної земельної ділянки у власність. Оскаржуване рішення ґрунтується виключно на висновку почеркознавчої експертизи, виконаної в межах кримінального провадження, в якому відсутній вирок, що набрав законної сили. Висновок містить неточності. Такий доказ не може бути взятий до уваги при вирішенні спору. Також суд не взяв до уваги те, що при розробці та затвердженні технічної документації, передачі ділянки у власність та проведенні державної реєстрації в уповноважених органів не виникало жодних зауважень щодо законності набуття нею земельної ділянки у власність.
У відзиві Хмельницька окружна прокуратура просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з огляду на необґрунтованість її доводів. Не погоджується з твердженням ОСОБА_1 про безпідставність представництва інтересів держави прокуратурою, оскільки позивач належним чином обґрунтував бездіяльність Старокостянтинівської міської ради з питання витребування спірної земельної ділянки на користь територіальної громади. Суд першої інстанції правильно установив, що рішення про передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки не приймалось, тому наявні підстави для її витребування з чужого незаконного володіння. Заяву про застосування строку позовної давності ОСОБА_1 до суду першої інстанції не подавала.
У засіданні апеляційного суду відповідачка та її представник апеляційну скаргу підтримали, прокурор визнала її необґрунтованою в повному обсязі.
Інші учасники судового процесу не з'явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що 12.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до Губчанської сільської ради із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, що розташована за межами Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (а.с. 27, т. 1).
Рішенням 35 сесії 7 скликання Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району № 27 від 17.02.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташована на території Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (а.с. 35, т. 1).
Рішенням 37 сесії 7 скликання Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району № 20 від 11.06.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населених пунктів Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 6824289100:05:025:0357 площею 1,8044 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 44-45, т. 1).
17.06.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6824289100:05:025:0357 (а.с. 32, т. 1).
16.07.2020 між ОСОБА_1 і ТОВ «Агро Стар 2006» був укладений договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала ТОВ «Агро Стар 2006» земельну ділянку кадастровий номер 6824289100:05:025:0357 в оренду до 31.12.2030. Право оренди зареєстровано 26.08.2020 (а.с. 32-33, т. 1).
Загальний склад Губчанської сільської ради 7 скликання на момент прийняття рішень щодо передачі ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки 12 депутатів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і більшість від загального складу сільської ради складає 7 депутатів.
Згідно з протоколом і поіменним голосування депутатів Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району 35 сесії 7 скликання за прийняття рішення № 27 від 17.02.2020 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою проголосувало 7 депутатів - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (а.с. 36-43, т. 1).
Зі змісту протоколу та поіменного голосування депутатів Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району вбачається, що за прийняття рішення 37 сесії від 11.06.2020 «Про затвердження проектів відведення та передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» згідно з Додатком № 1 до вказаного рішення, в тому числі ОСОБА_1 , проголосувало 5 депутатів - ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , депутати ОСОБА_6 і ОСОБА_5 утрималися від голосування (а.с. 46-54, т. 1).
Відповідно до копії висновку експерта № СЕ-19/123-21/7955-ПЧ від 25.11.2021 за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 420201242210000015 від 17.06.2021, підписи від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 у стовбці «підпис» у поіменних голосуваннях депутатів сільської ради щодо рішень сесії від 17 лютого 2020 року виконані не зазначеними особами, а іншими особами. Підпис від імені ОСОБА_8 у стовбці «підпис» у поіменних голосуваннях депутатів сільської ради щодо рішення сесії від 11.06.2020 виконані не ОСОБА_8 , а іншою особою (а.с. 55-64, т. 1).
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що рішення сесії Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району № 27 від 17.02.2020 та № 20 від 11.06.2020 є такими, що не прийняті відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», внаслідок чого із комунальної власності незаконно вибула спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення. З огляду на те, що ОСОБА_1 отримала у приватну власність цю земельну ділянку за відсутності рішення уповноваженого органу і незаконно передала її в оренду, тому земельна ділянка підлягає витребуванню від відповідачів на користь територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради, що з огляду на обставини справи та з врахуванням суспільних інтересів, які переважають над приватними, є легітимним втручанням у право власності відповідачки.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
На підставі статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З дня набрання чинності пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (з 27.05.2021) передано сільським, селищним, міським радам повноваження з розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишаються у державній власності.
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Положеннями статей 79-1, 84 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
З огляду на положення частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України у редакції, чинній на час набуття права власності на земельну ділянку, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (пункт «в» частини 3, частина 5 статті 116 ЗК України).
Пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України закріплено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України в редакції, чинній на час набуття права власності на земельну ділянку.
З огляду на положення частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).
Згідно з частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
В силу положень статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань.
Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Установивши за результатами оцінки доказів, що за прийняття рішення 35 сесії 7 скликання Губчанської сільської ради № 27 від 17.02.2020 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» щодо ОСОБА_1 фактично проголосували двоє депутатів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (більшість - сім голосів «за»), а за прийняття рішення 37 сесії 7 скликання Губчанської сільської ради № 20 від 11.06.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення та передачею їх у власність» щодо ОСОБА_1 проголосувало четверо депутатів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що зазначені рішення територіальної громади є такими, що не прийняті відповідно до вимог діючого законодавства. Відповідно земельна ділянка кадастровий номер 6824289100:05:025:0357 незаконно вибула з комунальної власності, оскільки незаконно передана у приватну власність ОСОБА_1 і нею в оренду ТОВ «Агро Стар 2006».
Частиною 1 статті 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин).
З огляду на зазначені вимоги закону і встановлені фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка вибула із земель комунальної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими та доведеними.
З урахуванням наведеного вище не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що прийняття рішень сесії Губчанської сільської ради Старокостянтинівського району № 27 від 17.02.2020 та № 20 від 11.06.2020 відповідає вимогам статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» і вони є чинними.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції відсутності підстав для звернення до суду з позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Старокостянтинівської міської ради не заслуговують на увагу з таких підстав.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності на господарювання, тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів.
Згідно з частиною 5 статті 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у подібних спірних правовідносинах виклала правовий висновок, відповідно до якого наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 3 статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15.12.2017). Аналогічний припис закріплений у частині 4 статті 56 ЦПК України, чинного з 15.12.2017.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Процедура, передбачена частиною 4 статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 67-70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури обґрунтовує своє звернення до суду тим, що Старокостянтинівська міська рада є правонаступником прав та обов'язків Губчанської сільської ради, процедура реорганізації якої шляхом приєднання останньої до Старокостянтинівської міської ради, розпочата.
Також прокурор вказує, що попередньо до звернення до суду, звертався до Старокостянтинівської міської ради з приводу виявлених порушень Губчанської сільської ради при передачі у власність спірної земельної ділянки, однак Старокостянтинівська міська рада ніяких заходів не вживала, а повідомила прокурора про відсутність можливості подання відповідного позову до суду про витребування земельної ділянки.
Зазначене підтверджується повідомленням заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури про встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді від 24.03.2023, адресованим Старокостянтинівській міській раді, та листом виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 07.04.2023 за №63/05-39-769/2023.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про неналежне виконання Старокостянтинівською міською радою захисту інтересів держави, в тому числі інтересів Старокостянтинівської громади, до компетенції якої віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів у спірних земельних правовідносинах, а тому районний суд, враховуючи характер і суспільну значимість спірних правовідносин, вірно виходив з належного обґрунтування прокурором підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Старокостянтинівської міської ради.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги прокурора базуються виключно на висновку експерта від 25.11.2021 № СЕ-19/123-21/7955-ПЧ, що проведений у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 420201242210000015 від 17.06.2021, вироку в якому немає і який містить неточності.
Оцінивши зазначений висновок експерта, як доказ у сукупності із іншими доказами, наданими сторонами, суд першої інстанції фактично виходив з того, що неточності (описки) у висновку не впливають на суть висновку.
Вільні та експериментальні зразки підписів ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 були відібрані на підставі постанов від 02.09.2021 про відібрання експериментальних зразків підпису для проведення судової почеркознавчої експертизи та протоколів отримання зразків для експертизи від 02.09.2021 та від 05.09.2021, надані експерту і були предметом його дослідження, що відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.
Помилковим є посилання в рішенні суду на те, що висновок експерта відповідає вимогам статті 102 ЦПК України, оскільки він проведений у кримінальному провадженні та є письмовим доказом у цивільній справі. Проте це не призвело до неправильного вирішення справи.
Натомість ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів на спростування письмового доказу - висновку експерта від 25.11.2021 № СЕ-19/123-21/7955-ПЧ.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неможливість позбавлення майна добросовісного набувача та втручання у право на мирне володіння майном.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Право держави вимагати повернення земельної ділянки, яка незаконно вибула із її власності, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи, що регламентують підстави усунення перешкод у користуванні майном, є доступними, чіткими та передбачуваними.
З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини вибуття з комунальної власності земельної ділянки внаслідок отримання відповідачкою у приватну власність цієї земельної ділянки за відсутності рішення уповноваженого органу та застосовані правові норми не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідачки на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.
Посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності щодо рішення сільської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 17.02.2020 є безпідставним, так як перебіг строку позовної давності розпочався не з часу прийняття рішення, а з часу коли прокурор та міська рада дізналися про неправомірне вибуття спірної земельної ділянки і порушення права територіальної громади.
Крім того, у суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляла про застосування позовної давності.
Процесуальних порушень, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідачки про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову повністю.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 березня 2024 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта