25 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/13286/22
Провадження № 22-ц/4820/128/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації спільної часткової власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року (суддя Козак О.В.).
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права спільної часткової власності.
В обґрунтування позову зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , яку отримав в порядку приватизації. У підвалі вказаного будинку розташовані допоміжні приміщення.
Підвальне приміщення будинку, загальною площею 221 кв.м., перебувало у власності і володінні ОСОБА_4 , до площі цього підвального приміщення були неправомірно включені допоміжні приміщення, які належать на праві власності мешканцям будинку, а саме: частина коридору VI площею 4,8 кв.м., офісне приміщення 1-4 площею 10,9 кв.м., коридор 1-6 площею 18,9 кв.м., офісне приміщення 1-7 площею 11,9 кв.м., приміщення 1-12 площею 41,1 кв.м., коридор 1-15 площею 5,5 кв.м., вбиральня 1-16 площею 1,3 кв.м.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14.07.2020 року у справі №686/24187/17 витребувано у ОСОБА_4 : частину коридору VI площею 4,8 квадратних метра, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 квадратних метра, коридор 1-6 площею 18,9 квадратних метра, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 квадратних метра, приміщення 1-12 площею 41,1 квадратних метра, коридор 1-15 площею 5,5 квадратних метра, вбиральню 1-16 площею 1,3 квадратних метра, - які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_2 , та входять до складу нежитлового приміщення - офісу з влаштованим окремим входом загальною площею 221,0 квадратних метра (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1343480868101). Зобов'язано ОСОБА_4 звільнити: коридор VI площею 23,0 квадратних метра, сходову клітину XIX площею 10,9 квадратних метра, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 квадратних метра, коридор 1-6 площею 18,9 квадратних метра, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 квадратних метра, приміщення 1-12 площею 41,1 квадратних метра, коридор 1-15 площею 5,5 квадратних метра, вбиральню 1-16 площею 1,3 квадратних метра, - які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_2 .
Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 20.07.2020 у справі №686/24187/17 зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перешкод у користуванні коридором VI площею 18,2 квадратних метра та сходовою клітиною XIX площею 10,9 квадратних метра, - які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 , не виконавши постанови Хмельницького апеляційного суду від 14.07.2020 та від 20.07.2020 у справі №686/24187/17, скориставшись незаконним скасуванням арешту на нежитлове приміщення, площею 221 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1343480868101) відчужив 12.01.2022 це приміщення, площею 221 кв.м., яке йому не належало, ОСОБА_6 (згідно договору дарування, серія та номер: 67, посвідченим приватним нотаріусом Романішиним Я.О., Хмельницького міського нотаріального округу, Хмельницької області, індексний номер рішення: 62822204).
Згодом ОСОБА_6 13.01.2022 подарувала на підставі договору серія та номер: 68, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О., індексний номер рішення: 62827519, підвальне приміщення площею 221 кв.м. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному.
Оскільки в 221 кв.м. (площа об'єкта нерухомого майна номер 1343480868101) включено площу приміщень, які ОСОБА_4 не належали, то, не зважаючи на реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , має бути скасована реєстрація всього приміщення.
Вказував, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за договором дарування набули частину підвального приміщення житлового будинку, загальною площею 221,0 кв.м., до складу якого входять належні мешканцям цього будинку на праві спільної сумісної власності допоміжні приміщення: частина коридору VI площею 4,8 кв.м, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 кв.м, коридор 1-6 площею 18,9 кв.м, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 кв.м, приміщення 1-12 площею 41,1 кв.м, коридор 1-15 площею 5,5 кв.м, вбиральня 1-16 площею 1,3 кв.м.
З врахуванням вищевикладеного, позивач просив суд витребувати у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 : частину коридору VI площею 4,8 квадратних метра, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 квадратних метра, коридор 1-6 площею 18,9 квадратних метра, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 квадратних метра, приміщення 1-12 площею 41,1 квадратних метра, коридор 1-15 площею 5,5 квадратних метра, вбиральню 1-16 площею 1,3 квадратних метра, - які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_2 , та входять до складу нежитлового приміщення - офісу з влаштованим окремим входом загальною площею 221,0 квадратних метра (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1343480868101); скасувати державну реєстрацію права спільної часткової власності на офіс з влаштованим окремим входом загальною площею 221,0 квадратних метра (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1343480868101) на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (по 1/2 офісу відповідно).
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.01.2023 позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.03.2023 заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в справі №686/13286/22 від 23.01.2023 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування спільної часткової власності скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 : частину коридору VІ площею 4,8 квадратних метра, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 квадратних метра, коридор 1-6 площею 18,9 квадратних метра, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 квадратних метра, приміщення 1-12 площею 41,1 квадратних метра, коридор 1-15 площею 5,5 квадратних метра, вбиральню 1-16 площею 1,3 квадратних метра, - які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_2 , та входять до складу нежитлового приміщення офісу з влаштованим окремим входом загальною площею 221,0 квадратних метра (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1343480868101).
Скасовано державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на офіс з влаштованим окремим входом загальною площею 221 квадратних метра (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1343480868101) по офісу за кожним відповідно.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 6202 грн 50 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 не надав суду жодних належних доказів на підтвердження порушення його прав чи інтересів саме відповідачкою ОСОБА_2 в процесі користування нею своїм майном, а саме 1/2 підвального приміщення площею 221 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 , а тому вимоги позивача є безпідставними. Вказує, що у своєму рішенні суд першої інстанції неправомірно зазначає, що ОСОБА_4 не мав права відчужувати спірне майно, так як не був його законним власником, однак судом не взято до уваги, що згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно станом на 12.01.2022 саме ОСОБА_4 був повноправним власником вказаного приміщення і жодних заборон на його відчуження не було.
Крім того, посилаючись на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14.07.2020 у справі №686/24187/17, суд зазначає, що вона є невиконаною і ОСОБА_4 , скориставшись даною обставиною незаконно відчужив спірне приміщення, однак місцевим судом проігноровано той факт, що 29.06.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з повним фактичним виконанням вказаного рішення суду. Крім того, вказує, що неправомірно зазначено у оскаржуваному рішенні є і те, що відповідачі порушують права позивача та перешкоджають користуватися йому підвальним приміщенням - однак жодних письмових доказів чи інших підтверджуючих документів в яких були б зафіксовані такі перешкоджання суду надано не було. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження порушення, невизнання або оспорювання відповідачем прав позивача на спірне приміщення, як підстави для звернення особи до суду за захистом цих прав із застосуванням обраного способу захисту позивачем ОСОБА_1 суду надано не було та в судовому засіданні не встановлено. Зазначає, що сама по собі констатація позивачем вказаного факту без належного доказового підґрунтя не є достатнім мотивом для вказаного помилкового висновку, який зробив суд першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомленні у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства. До апеляційного суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він перебуває на лікуванні за межами країни. Враховуючи, що вимогами цивільного процесуального законодавства встановлені строки розгляду справи в апеляційній інстанції і клопотання відповідача про відкладення розгляду справи надійшло поза межами цього строку, неодноразове вже заявлення ним клопотань про відкладення розгляду справи, відсутність належних та допустимих доказів об'єктивної неможливості його участі в судовому засіданні відповідно до встановленого у виписці з амбулаторної картки діагнозу, а також можливість відповідача заявити клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, колегія суддів поважності причин його неявки в судове засідання не встановила, і, відповідно, підстав для відкладення розгляду справи та вважала за можливе слухати справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 . При цьому, колегія суддів виходила з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи або його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва від 27.12.2002 про право власності на житло (в порядку приватизації).
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14.07.2020 в справі №686/24187/17 скасовано державну реєстрацію права власності Хмельницької обласної спілки споживчих товариств на 154,0 квадратних метра нежитлового приміщення підвалу по АДРЕСА_2 , здійснену 09.08.2010 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 19.04.1999, виданого Хмельницьким міським управлінням житлово-комунального господарства (реєстраційний номер майна 31175857); витребувано у ОСОБА_4 : частину коридору VІ площею 4,8 квадратних метра, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 квадратних метра, коридор 1-6 площею 18,9 квадратних метра, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 квадратних метра, приміщення 1-12 площею 41,1 квадратних метра, коридор 1-15 площею 5,5 квадратних метра, вбиральню 1-16 площею 1,3 квадратних метра, які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_2 , та входять до складу нежитлового приміщення офісу з влаштованим окремим входом, загальною площею 221,0 квадратних метра (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1343480868101); зобов'язано ОСОБА_4 звільнити: коридор VІ площею 23,0 квадратних метра, сходову клітину ХІХ площею 10,9 квадратних метра, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 квадратних метра, коридор 1-6 площею 18,9 квадратних метра, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 квадратних метра, приміщення 1-12 площею 41,1 квадратних метра, коридор 1-15 площею 5,5 квадратних метра, вбиральню 1-16 площею 1,3 квадратних метра, які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_2 . В решті позову про витребування майна з чужого незаконного володіння та звільнення підвального приміщення відмовлено.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що в підвалі житлового будинку розміщені приміщення, які призначені для забезпечення експлуатації житлового будинку, зокрема: коридор І площею 28,4 кв.м, щитова ІІ площею 3,4 кв.м, технічне приміщення ІІІ площею 21,2 кв.м, коридор VІ площею 23,0 кв.м., сходова клітина ХІХ площею 10,9 кв.м, сходова клітина ХХ площею 10,8 кв.м, технічне приміщення ХХІ площею 15,8 кв.м, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 кв.м, коридор 1-6 площею 18,9 кв.м, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 кв.м, приміщення 1-12 площею 41,1 кв.м, коридор 1-15 площею 5,5 кв.м, вбиральня 1-16 площею 1,3 кв.м.
Ці приміщення є допоміжними та належать на праві спільної сумісної власності співвласникам житлових приміщень житлового будинку, в тому числі ОСОБА_1 .
Також судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 за договором дарування набув частину підвального приміщення житлового будинку, загальною площею 221,0 кв.м., до складу якого входять належні мешканцям цього будинку на праві спільної сумісної власності допоміжні приміщення: частина коридору VІ площею 4,8 кв.м, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 кв.м, коридор 1-6 площею 18,9 кв.м, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 кв.м, приміщення 1-12 площею 41,1 кв.м, коридор 1-15 площею 5,5 кв.м, вбиральня 1-16 площею 1,3 кв.м. Ці нежитлові приміщення вибули з володіння співвласників житлового будинку поза їх волею, а між останніми та ОСОБА_4 не існує жодних правовідносин.
У свою чергу, частина коридору VІ площею 18,2 кв.м і сходова клітина ХІХ площею 10,9 кв.м не вибували з володіння співвласників житлового будинку, разом із тим, ОСОБА_4 перешкоджає їм користуватися цими приміщення, тому порушене право позивачів підлягає захисту.
ОСОБА_4 фактично зайняв приміщення підвалу житлового будинку, які належать його мешканцям, внаслідок чого останні вправі вимагати від нього звільнення цих приміщень. Задоволення цієї вимоги призведе до реального відновлення порушених прав позивачів.
Оскільки решта приміщень підвалу, зокрема: технічне приміщення V площею 4,3 кв.м, коридор ХVІ площею 4,9 кв.м, умивальник ХVІІ площею 1,4 кв.м, кабінет ХVІІІ площею 10,1 кв.м, коридор 1-1 площею 8,8 кв.м, коридор 1-2 площею 9,1 кв.м, щитова 1-3 площею 0,6 кв.м, приміщення 1-5 площею 43,0 кв.м, офісне приміщення 1-8 площею 18,5 кв.м, вбиральня 1-9 площею 1,4 кв.м, умивальник 1-10 площею 2,2 кв.м, приміщення 1-13 площею 37,8 кв.м, підсобне приміщення 1-14 площею 1,8 кв.м, торговий зал 2-1 площею 42,1 кв.м, приміщення персоналу 2-2 площею 3,6 кв.м, тамбур 2-3 площею 1,4 кв.м, санвузол 2-4 площею 1,5 кв.м, - не належать мешканцям житлового будинку на праві спільної власності, то ці приміщення не можуть бути витребувані на користь позивачів. А тому, права ОСОБА_1 і ОСОБА_5 щодо названих приміщень не порушені, тому позов у цій частині є безпідставним.
Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 20.07.2020 (справа№686/24187/17) зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перешкод у користуванні коридором VІ площею 18,2 квадратних метра та сходовою клітиною ХІХ площею 10,9 квадратних метра, які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_2 .
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2022 ОСОБА_4 відчужив нежитлове приміщення площею 221 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1343480868101), яке йому не належало, ОСОБА_6 (згідно договору дарування, серія та номер: 67, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О., індексний номер рішення: 62822204).
13.01.2022 ОСОБА_6 подарувала на підставі договору дарування серія та номер 68, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О., індексний номер рішення: 62827519 вищевказане підвальне приміщення, площею 221 кв.м., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачі без достатніх правових підстав використовують належне позивачу та іншим співвласникам будинку частину коридору VІ площею 4,8 квадратних метра, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 квадратних метра, коридор 1-6 площею 18,9 квадратних метра, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 квадратних метра, приміщення 1-12 площею 41,1 квадратних метра, коридор 1-15 площею 5,5 квадратних метра, вбиральню 1-16 площею 1,3 квадратних метра, - які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_2 , та входять до складу нежитлового приміщення офісу з влаштованим окремим входом, загальною площею 221,0 квадратних метра, яке за договором дарування від 12.01.2022 ОСОБА_4 подарував ОСОБА_6 , а вона, в свою чергу, за договором дарування від 13.01.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є допоміжними приміщеннями будинку, в якому проживає і є співвласником квартири позивач. Тому зазначені допоміжні приміщення підлягають витребуванню із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь співвласників багатоквартирного будинку, а державна реєстрація права спільної часткової власності на нежитлове приміщення, до складу якого входять допоміжні приміщення, підлягає скасуванню.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.
Усі зазначені об'єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 зазначеного Закону, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02.03.2004 №4-рп/2004 зазначено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно він особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Так, згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про витребування із чужого незаконного володіння відповідачів спірних допоміжних приміщень, які належать на праві спільної сумісної власності співвласникам багатоквартирного будинку, та про скасування державної реєстрації спільної часткової власності відповідачів на нежитлове приміщення, до складу якого входять спірні допоміжні приміщення.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем порушення його прав є безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
За апеляційною скаргою ОСОБА_2 відсутні підстави для перегляду рішення суду першої інстанції в частині витребування у ОСОБА_3 допоміжних приміщень, оскільки він не уповноважував її на представництво його інтересів у даній справі, в тому числі на стадії апеляційного провадження.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати у зв'язку з переглядом судового рішення перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про витребування допоміжних приміщень у ОСОБА_2 та скасування державної реєстрації права спільної часткової власності ОСОБА_2 на офіс з влаштованим окремим входом загальною площею 221 кв.м. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 березня 2024 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай