26 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1381/23
Провадження № 22-ц/4820/409/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Дубова М.В.,
за участю: апелянта - ОСОБА_1 ,
представника апелянта - адвоката Косюка Р.М.,
прокурора ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №671/1381/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2023 року, в складі судді Андрущенка О.Ю., у справі за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ-Агро» про визнання незаконним наказу, скасування державної реєстрації речових прав та витребування земельної ділянки,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2023 року керівник Волочиської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом, заявленим в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Війтовецької селищної ради Хмельницької області, у якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області №22-34080-СГ від 23.12.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011, площею 2 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та право оренди ТОВ «Волочиськ-Агро»; витребувати у ОСОБА_1 та ТОВ «Волочиськ-Агро» земельну ділянку площею 1,4135 га, яка розміщена в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проведеним вивченням стану законності використання земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, які підлягали консервації, встановлено, що розпорядженням голови Волочиської районної державної адміністрації від 14.09.2010 № 764/2010-р надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на територіях сільських рад району, в тому числі на території Бокиївської сільської ради. В подальшому вказаний проект погоджено висновком Управління Держкомзему у Волочиському районі від 10.11.2010 №04-4141/10 та висновком державної землевпорядної документації від 24.11.2010 №834. Розпорядженням голови Волочиської районної державної адміністрації від 22.02.2011 №106/2011-р затверджено проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району, в тому числі на території Бокиївської сільської ради Волочиського району площею 20,0982 га. Зазначена вище консервація земель проведена відповідно до Порядку консервації земель, затвердженого наказом Держкомзему України №175 від 17.10.2002. На виконання пункту 6 зазначеного Порядку розпорядженням голови Волочиської РДА №766/2010-р від 14.09.2010 «Про затвердження складу комісії з обстеження земель в натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність консервації земель на території Волочиського району» затверджено склад відповідної комісії. 14.09.2010 комісією складено акт обстеження деградованих і малопродуктивних земель №l, відповідно до якого комісія дійшла висновку про вилучення з активного господарського обігу на території Бокиївської сільської ради - 20,10 га, в тому числі ріллі 20,10 га, та здійснити їх консервацію шляхом заліснення безстроково. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 28.04.2016 №22-10275-СГ «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного дозволу відповідачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 №22-34080-СГ, та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Бокиївської сільської ради Волочиського (Хмельницького) району Хмельницької області. Відповідно до інформації сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_3 від 03.10.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011 накладається на законсервовану земельну ділянку у співвідношенні 1,4135 га із 2 га.
Таким чином, на момент прийняття наказу про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 6820980900:04:002:0011, вона у переважних своїх розмірах, а саме на 1,4135 га, знаходиться в межах малопродуктивних, деградованих земель державного фонду на території Бокиївської сільської ради, була законсервованою та підлягала відповідно до проєкту консервації залісненню. Отже, передача у власність ОСОБА_1 вказаної вище земельної ділянки відбулась з порушенням вимог законодавства, оскільки, на час проведення консервації земель заборонена зміна цільового призначення та припиняється будь-яке господарське використання на визначений термін та залуження або заліснення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2023 року позов задоволено частково. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011, площею 2,0 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 та право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ-Агро» на вказану земельну ділянку. Витребувано у ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ-Агро» земельну ділянку площею 1,4135 га, яка розміщена в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 незаконно отримав у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6820980900:04:002:0011, оскільки вона знаходиться в межах малопродуктивних, деградованих земель державного фонду на території Бокиївської сільської ради, була законсервованою та підлягала відповідно до проекту консервації залісненню. Вказана земельна ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника, відтак вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права власності та припинення права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку, а також похідного права оренди земельної ділянки ТОВ «Волочиськ-Агро», та витребування її у власність держави є обґрунтованими і доведеними. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.2016 №22-34080-СГ не є належним способом захисту, оскільки не призведе до поновлення прав Війтовецької селищної ради на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що висновок суду про задоволення позовних вимог є помилковим, оскільки проект консервації земель не отримав позитивної державної експертизи землевпорядної документації, відсутні відомості про перенесення меж земельних ділянок, які підлягають консервації, на місцевість зі встановленням відповідних межових знаків, сам проект консервації ніколи реалізований не був. При цьому, згідно з висновком державної експертизи від 24.11.2010 №834 встановлено, що проект консервації земель не в повній мірі відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, та був повернутий на доопрацювання. На тексті висновку рукописним способом зазначені у пункті 10 дописи про виправлення зауважень. Однак, з цих дописів неможливо встановити чого саме вони стосуються, ким засвідчені та коли саме були здійснені виправлення зауважень. У пункті 13 висновку зазначено, що він дійсний протягом строку, визначеного Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації», тобто протягом строку дії об'єкта державної експертизи, але не більше трьох років від дня його видачі. На момент звернення відповідача із заявою про надання земельної ділянки у власність жодних заходів щодо консервації земель шляхом заліснення розпочато не було. Будь-який інший, повторний висновок державної експертизи відсутній. Крім того, жодних заходів щодо перенесення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), як це передбачено Порядком консервації земель, затвердженим наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 17.10.2002 №175, здійснено не було, що також підтверджує, що проект консервації земель не був реалізований. Вважає, що його дії та дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, спрямовані на передачу відповідачу у власність земельної ділянки, були законними, відтак висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим. Оскаржуваним рішенням його фактично позбавлено права на володіння земельною ділянкою. Вказував, що судом першої інстанції не враховано практику Європейського Суду з прав людини щодо мирного володіння особою своєю власністю та протиправності втручання держави у таке володіння. Також посилається на те, що суд розглянув справу за відсутності представника ОСОБА_1 - адвоката Косюка Р.М.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою суду від 12 січня 2024 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ-Агро» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник товариства просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Зазначив, що заборона на передачу у власність і користування земель державної та комунальної власності, щодо яких прийнято рішення про їх консервацію, не пов'язаних із такою консервацією, була введена в дію з 27.05.2021 відповідно до нової редакції статті 172 ЗК України та з 10.07.2022 згідно з новою редакцією статті 51 Закону України «Про охорону земель». При цьому, статтею 111 Земельного кодексу України (в редакції станом на 05.11.2011, чинній на момент затвердження проекту землеустрою) встановлені певні умови, за яких право на земельну ділянку могло бути обмежено (обтяжено) законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи або договором. Обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки, визначені у пунктах «б-е» частини першої статті 111 ЗК України, підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом, а заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом відчуження земельної ділянки, підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На момент державної реєстрації права власності ОСОБА_1 та права оренди ТОВ «Волочиськ-Агро» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011 заборон та обмежень (обтяжень) в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було.
Від Волочиської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник прокуратури просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає рішення суду законним та обгрунтованим. Зазначив, що консервація земель на території Волочиського району, у тому числі, на території Бокиївської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, площею 20,0982 га, була проведена відповідно до Порядку консервації земель, затвердженого наказом Держкомзему України №175 від 17.10.2002. При цьому, на виконання п. 6 зазначеного Порядку розпорядженням голови Волочиської РДА №766/2010-р від 14.09.2010 «Про затвердження складу комісії з обстеження земель в натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність консервації земель на території Волочиського району» затверджено склад відповідної комісії та 14.09.2010 складено акт обстеження деградованих і малопродуктивних земель №1, відповідно до якого комісія дійшла висновку про доцільність вилучення з активного господарського обігу на території Бокиївської сільської ради - 20,10 га, в тому числі ріллі 20,10 га, та здійснення їх консервації шляхом заліснення безстроково. Зазначив, що виключно після скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011 об'єктивно з'явиться можливість перенести відповідні відомості про межі земельної ділянки, яка законсервована, до Державного земельного кадастру.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Косюк Р.М. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Прокурор Рибачук О.Г. проти вимог апеляційної скарги заперечила, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.
Від Війтовецької селищної ради надійшла заява, у якій представник селищної ради просив справу розглядати без їх участі.
Представник ТОВ «Волочиськ-Агро» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що розпорядженням Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області від 14 вересня 2010 року №764/2010-р «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо консервації малопродуктивних, деградованих і непридатних для сільськогосподарського використання земель на території Волочиського району» вирішено надати дозвіл Державному підприємству «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на території Наркевицької селищної, Бокиївської, Чернявської, Писарівської, Криштопівської, Рябіївської, Ожиговецької, Тарнорудської, Федірківської, Заячиківської, Зеленівської, Трительницької, Поповецької, Полянської, Сарнівської, Копачівської, Завалійківської сільських рад Волочиського району Хмельницької області орієнтовною площею 242 га.
Розпорядженням Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області від 14 вересня 2010 року №766/2010-р «Про затвердження складу комісії з обстеження земель в натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність консервації земель на території Волочиського району» затверджено комісію з обстеження земель в натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність консервації земель на території Волочиського району.
Згідно з актом від 14 вересня 2010 року №1 «Про обстеження деградованих і малопродуктивних земель», складеним комісією, яка затверджена розпорядженням Волочиської районної державної адміністрації від 14 вересня 2010 року №766/2010-р, вирішено за доцільне вилучити з активного господарського обігу на території Бокиївської сільської ради 20,0982 га, в тому числі, ріллі 20,0982 га та здійснити їх консервацію шляхом заліснення.
Відповідно до робочого проекту землеустрою щодо заліснення ділянок на території Бокиївської, Чернявської сільських рад, Наркевицької селищної ради, Криштопівської, Рябіївської, Ожиговецької, Тарнарудської, Федірківської, Зайчиківської, Зеленівської, Трительницької, Полянської, Копачівської, Завалійківської сільських рад винесено в натурі (на місцевості) земельну ділянку на території Бокиївської сільської ради площею 20,0982 га, яка підлягала консервації шляхом заліснення.
Згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області від 24 листопада 2010 року №834 проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель повернуто на доопрацювання, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам. При цьому, у пункті 10 висновку вказані наступні зауваження та пропозиції до землевпорядної документації: 1. Відсутнє подання землевпорядного чи природоохоронного органу до органу виконавчої влади про консервацію деградованих, малопродуктивних земель; 2. В пояснювальній записці доопрацювати таблицю № НОМЕР_1 ; 3. В актах обстеження деградованих і малопродуктивних земель підписи членів комісії не посвідчені печатками; 4. За основними показниками, що характеризують ґрунтові властивості і зумовлюють необхідність консервації земель за природно-сільськогосподарськими зонами (Наказ Держкомзему №175 від 17.10.2002) не всі земельні ділянки, що передбачені проектом до консервації, мають відповідні показники (за виключенням ступені еродованості сильнозмитих, сереньозмитих та гумусованість менше 1,5%).
Відповідно до Коректурного аркуша зауваження, викладені у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.11.2010 №834, усунуто.
Розпорядженням Волочиської державної адміністрації Хмельницької області від 22 лютого 2011 року №106/2011-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району» затверджено проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району згідно з додатком, серед яких на території Бокиївської сільської ради законсервовано 20,0982 га ріллі.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 28 квітня 2016 року №22-10275-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з місцем розташування: за межами населених пунктів Бокиївської сільської ради Волочиського району Хмельницької області (6820980900:04:002) з орієнтовним розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23 грудня 2016 року №22-34080-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за межами населених пунктів Бокиївської сільської ради Волочиського району Хмельницької області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6820980900:04:002:0011) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Бокиївської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №334785545 від 06.06.2023 державним реєстратором Хмельницької міської ради, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-34080-СГ від 23.12.2016, 12 січня 2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, (індексний номер: 33421949 від 13 січня 2017 року), згідно з яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6820980900:04:002:0011, площею 2 га (номер запису про право власності 18560042). 22 травня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства «Городоцьке бюро технічної інвентаризації» на підставі договору оренди №б/н від 01.01.2017, укладеного між ТОВ «Волочиськ-Агро» та ОСОБА_1 , прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, (індексний номер: 35362710 від 25 січня 2017 року), згідно з яким за ТОВ «Волочиськ-Агро» зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6820980900:04:002:0011, площею 2 га (номер запису про право власності 20586978).
Згідно зі Збірним кадастровим планом земельної ділянки, складеним сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , встановлено накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011 на земельну ділянку площею 20,0982 га, яка підлягає консервації на підставі проекту землеустрою, з накладенням 1,4135 га із загальної площі 2 га земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права власності на неї та витребування земельної ділянки, а тому відповідно до положень статті 367 ЦПК України рішення суду в іншій частині не є предметом апеляційного перегляду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011, площею 2 га, передана у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, та в подальшому ним передана в оренду для ТОВ «Волочиськ-Агро», з порушенням вимог Земельного кодексу України, оскільки вона накладається на земельну ділянку площею 20,0982 га, по якій прийнято рішення про консервацію шляхом заліснення, в співвідношенні 1,4135 га з 2 га.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим і таким, що відповідає обставинам справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.
Згідно із частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно пункту «д» частини 1 статті 164 ЗК України охорона земель включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.
Відповідно до статті 171 ЗК України (в редакції від 05.02.2011, чинній на момент винесення розпорядження Волочиської РДА №106/2011-р від 22.02.2011, яким затверджено проект консервації) до деградованих земель відносяться: а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші. До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.
Згідно зі статтею 172 ЗК України консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно-забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.
В частині 2 статті 1 Закону України «Про охорону земель» (в редакції від 27.06.2015, діючій на момент передачі спірної земельної ділянки у приватну власність) зазначено, що консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно-забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.
Відповідно до пункту 2 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.10.2002 №175 (далі - Порядок №175), консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.
Консервація земель здійснюється за наявності: порушення поверхні земельних ділянок унаслідок землетрусів, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; еродованих земель, перезволожених земель з підвищеною кислотністю або засоленістю та ґрунтів, забруднених хімічними речовинами й іншими видами забруднень, небезпечних для здоров'я людей; малопродуктивних земель, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю; радіаційно-небезпечних, радіоактивно забруднених або забруднених важкими металами та іншими хімічними елементами земель тощо.
Згідно з пунктом 4 Порядку №175 консервація земель здійснюється за ініціативи власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, а також за поданням місцевих землевпорядних або природоохоронних органів.
Відповідно до пункту 10 Порядку №175 проект консервації земель підлягає державній землевпорядній експертизі згідно з Положенням про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженим наказом Держкомзему від 11 березня 1997 року №39 (z0171-97 ) і зареєстрованим Мін'юстом 12 травня 1997 року за №171/1975, після чого подається на затвердження до відповідної державної адміністрації (сільської, селищної, міської ради).
Пунктом 14 Порядку №175 передбачено, що після закінчення строку консервації земель, визначених проектом консервації, комісія, до складу якої входять представники: відповідної державної адміністрації (сільської, селищної, міської ради); місцевого органу земельних ресурсів; природоохоронного органу; Кримського республіканського або обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції; власника земельної ділянки, проводить обстеження законсервованих земель у натурі (на місцевості) і вносить до відповідних органів виконавчої влади (місцевого самоврядування), які прийняли рішення про консервацію земель, пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження термінів консервації або інші пропозиції, направлені на їх раціональне та екологічно безпечне використання.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2010 комісією, яка затверджена розпорядженням Волочиської районної державної адміністрації від 14.09.2010 №766/2010-р, складено акт №1 «Про обстеження деградованих і малопродуктивних земель», згідно з яким вирішено за доцільне вилучити з активного господарського обігу на території Бокиївської сільської ради 20,0982 га, в тому числі, ріллі 20,0982 га та здійснити їх консервацію шляхом заліснення.
Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району перед затвердженням пройшов державну землевпорядну експертизу на предмет відповідності вимогам земельного законодавства і діючих нормативно-технічних документів, як це передбачено Порядком консервації земель від 17.02.2202 №175, та отримав позитивний висновок державної експертизи від 24.11.2010 №834 з деякими зауваженнями, які були усунуті. Дані обставини підтверджується матеріалами справи.
В подальшому, розпорядженням Волочиської державної адміністрації Хмельницької області від 22.02.2011 №106/2011-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району», затверджено проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району, серед яких на території Бокиївської сільської ради консервовано 20,0982 га ріллі.
Відповідно до проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району, затвердженого розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації №477 від 24.11.2010, термін консервації земель, зокрема, на території Бокиївської сільської ради, визначений як «постійний».
При цьому, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, розпорядження від 22.02.2011 №106/2011-р не визнано незаконним та є чинним, а правомірність його прийняття та обґрунтованість проведення консервації земель шляхом заліснення, у тому числі на території Бокиївської сільської ради, виходячи із заявлених позовних вимог та принципу диспозитивності, не є предметом розгляду даного спору.
Отже, виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про охорону земель», Земельного кодексу України, Порядку консервації земель, затвердженого наказом Держкомзему від 17.10.2002 №175, слід дійти висновку, що на час проведення консервації земель заборонено ведення будь-якої діяльності на цих землях, крім передбаченої проектами консервації земель, а тому вказані землі не можуть передаватись у власність для ведення особистого селянського господарства до вирішення питання про повернення земель до попереднього використання.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що на момент видачі наказу про передачу земельної ділянки, позивачем не встановлено строк чинності висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 24.11.2010 року №834, проект землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності на території Волочиського району так і не був втілений, тобто спірна земельна ділянка не була законсервована, до теперішнього часу не проводяться будь-які роботи з консервації земель.
Чинним земельним законодавством передбачено порядок повернення законсервованих земель до попереднього використання, за яким відповідно створена комісія проводить обстеження законсервованих земель у натурі (на місцевості) і вносить до уповноважених органів пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження строків консервації або інші пропозиції, направлені на їх раціональне та екологічно безпечне використання та лише після прийняття уповноваженим органом такого рішення можливе використання земель за цільовим призначенням та передача їх у власність.
В матеріалах справи відсутні докази створення комісії з обстеження законсервованих земель в натурі (на місцевості), внесення пропозицій щодо повернення земель до попереднього використання.
Таким чином, на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області №22-34080-СГ від 23.12.2016 про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011, зазначена земельна ділянка не могла використовуватись для ведення особистого селянського господарства та підлягала консервації шляхом заліснення.
Колегія суддів також враховує висновки Збірного кадастрового плану, надані сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6820980900:04:002:0011 частково, в співвідношенні 1,4135 га з загальної площі 2 га, накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення, а в матеріалах справи відсутні докази на їх спростування.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га за межами населених пунктів Бокиївської сільської ради, яка в подальшому ним була передана в оренду для ТОВ «Волочиськ-Агро», та яка накладається на законсервовану земельну ділянку площею 20,0982 га в співвідношенні 1,4135 га з 2 га, з порушенням вимог Земельного кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зважаючи на викладене, суд обґрунтовано виходив з того, що державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку порушує права та законні інтереси власника земельної ділянки на користування та розпорядження своєю власністю, що суперечить вимогам статті 317 ЦК України, а тому це право підлягає відновленню шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 щодо цієї земельної ділянки та похідного права оренди ТОВ «Волочиськ-Агро».
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 вересня 2023 року у справа №359/3912/15-ц, від 20 вересня 2023 року у справі №206/2421/16-ц, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Стосовно втручання у право на мирне володіння майном фізичної особи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Відповідний принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
В питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).
ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008).
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання в право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.
Так, статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.
Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно отримав земельну ділянку, яка частково накладається на землі, які є законсервованими, та в свою чергу передав спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Волочиськ-Агро».
За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про витребування земельної ділянки у власність держави є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, колегія суддів, вважає, що для відновлення права територіальної громади на земельну ділянку необхідно здійснити її витребування від добросовісного набувача, якими є ОСОБА_1 і орендаря ТОВ «Волочиськ-Агро»
В даному конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про витребування спірної земельної ділянки площею 1,4135 га (частина, яка накладається на земельну ділянку площею 20,0982 га) від відповідачів, так як спірна земельна ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими та доведеними.
Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності його представника, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1-3 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 27.06.2023 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.07.2023.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Косюк Р.М. неодноразово просив суд першої інстанції про відкладення розгляду справи, подаючи до суду відповідні клопотання від 07.08.2023, 08.09.2023, 06.10.2023, у зв'язку з чим розгляд справи в суді першої інстанції відкладався.
При цьому, в судове засідання, призначене на 22.11.2023 об 11.30 год., представник ОСОБА_1 - адвокат Косюк Р.М. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частин першої та другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Отже, представнику ОСОБА_1 було відомо дату судового засідання, однак до суду він не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи не подавав.
Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Таким чином, представник ОСОБА_1 - адвокат Косюк Р.М. був належно повідомлений про розгляд справи, клопотань про відкладення розгляду справи, призначеного на 22.11.2023, чи розгляду за його відсутності не подавав, його явка не визнавалась обов'язковою. За таких обставин, порушень судом першої інстанції норм процесуального права не встановлено. При цьому, як вбачається з протоколу судового засідання від 22.11.2023 в судовому засіданні був присутній ОСОБА_1 та надавав пояснення по суті позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судом в повному обсязі встановлено обставини справи, перевірено доводи сторін, надано їм належну правову оцінку, та ухвалено рішення, яке відповідає вимогам закону.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду постановлене відповідно до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а апелянт звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір», то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 березня 2024 року.
Судді: Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко