Справа № 604/1291/23Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б.
Провадження № 33/817/201/24 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
28 березня 2024 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Щербатюка О.Д. на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 (посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26 листопада 2013 року) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Згідно постанови, суд першої інстанції визнав доведеним, що 24 вересня 2023 року о 00 год 40 хв в смт Підволочиськ по вул. Данила Галицького, 43, ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння керував автомобілем марки «Шкода Октавія тур» д.н.з. НОМЕР_2 . Огляд проводився за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», результат 0,25 %о. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (А) Правил дорожнього руху України. Дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Щербатюк О.Д. просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 участі в судовому засіданні не брав та копію оскаржуваної постанови отримано 09 лютого 2024 року, а апеляційна скарга подана 15 лютого 2024 року. Зазначає, що:
працівниками поліції до матеріалів справи долучено оптичний диск з відеофайлами без цифрових підписів як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій;
відеозаписи не є належними та достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, так як вони не суцільні, а складаються з окремих фрагментів;
працівник поліції не склавши акт огляду на стан сп'яніння, та не отримавши згоди ОСОБА_1 з результатом такого огляду, одразу склав протокол про адміністративне правопорушення, хоча на відеозаписі події зафіксовано, що ОСОБА_1 був не згідний з результатами проведеного поліцейським огляду на стан сп'яніння;
технічними характеристиками газоаналізатора “Drager Alcotest 6820” передбачено похибку при результатах від 0 до 0,33 мг/л + 0,05 мг/л;
з переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, у ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доводи захисника ОСОБА_2 , який пояснив, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу в зоні бойових дій і тому просив проводити розгляд у його відсутності та задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 року, то воно підлягає поновленню виходячи з того, що зазначені в апеляційній скарзі підстави, через які було його пропущено, підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями і є поважними.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції в цьому випадку не дотримався вказаних вимог закону і залишив поза увагою обставин, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху і кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до диспозиції вказаної статті нею передбачено відповідальність за:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В оскарженій постанові суд першої інстанції вказав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, за ознаками керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Однак, такий висновок суду наявні у цій справі докази не підтверджують.
Згідно ч.2 ст.266 КУпАП (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1231-IX від 16.02.2021 року) огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатор “Alcotest Drager 6820” ARPK-0170, результати якого вказували на його перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Однак, за змістом ч.3 ст.266 КУпАП результати проведеного поліцейським огляду на місці зупинки є підставою для кваліфікації дій особи за ст.130 КУпАП і складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення лише у тому випадку, якщо водій погодився з результатами такого огляду.
У випадку незгоди водія з результатами проведеного поліцейським огляду він проводиться в закладах охорони здоров'я (ч.3 ст.266 КУпАП).
Також, відповідно до п. 7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України. МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі за текстом Інструкція), у разі незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно достатті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно вимог ч.5 ст.266 КУпАП та п.22 розділу ІІІ Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Факт незгоди ОСОБА_1 з результатом огляду підтверджується матеріалами справи, а саме даними, що зафіксовані на диску з відеофіксацією проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки.
За змістом ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан сп'яніння проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Визнаючи доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП суд першої інстанції враховував, що вона підтверджується: даними квитанції газоаналізатора «Drager», згідно з якою у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп'яніння 0,25 % проміле; акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 24 вересня 2023 року; відеозаписів нагрудних камер поліцейських.
Однак, перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що при оформленні матеріалів цієї справи і складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП працівники поліції проігнорували те, що ОСОБА_1 не був згідний з результатами проведеного ними огляду, та в порушення вимог ст.266 КУпАП не направили його для огляду в заклад охорони здоров'я.
Так, з доданого до протоколу відеозапису нагрудної камери поліцейського (файл VID230924-004103F-000000-000000-0010.MOV) вбачається, що після проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, поліцейський не запитав ОСОБА_1 чи згоден він з результатом огляду на місці зупинки та не роз'яснив право пройти огляд на стан сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (п.7 Розділу 1 Інструкції №1452/735).
Крім того, як вбачається із відео з нагрудних камер працівників поліції (файл VID230924-004103F-000000-000000-0010.MOV з 00:44:15 год), після проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та оголошення його результатів, ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що із результатом огляду він не згідний, на що поліцейський не роз'яснив ОСОБА_1 право пройти відповідний огляд у найближчому медичному закладі і не направил його для проходження такого огляду, чим порушив порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння, який встановлено ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Також, з відеозапису нагрудної камери поліцейського видно, що при ознайомленні з даними роздрукованих результатів алкотестера (файл VID230924-010105F-000000-000000-0011.MOV з 01:14:10 год) працівник поліції вказав на необхідність ОСОБА_1 його підписати і не з'ясовував чи згідний він з такими результатами.
Щодо Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 в ході апеляційного розгляду встановлено, що він складався уже після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, з відеозапису видно, що надаючи цей Акт для підписання ОСОБА_1 , працівники поліції не роз'яснили наслідки його підписання. Працівник поліції попросив ОСОБА_1 розписатися в акті за те, що проходив огляд на стан сп'яніння (файл VID230924-010105F-000000-000000-0011.MOV з 01:08:00 год) і не роз'яснив, що його підпис в цьому акті означає згоду з результатами огляду.
За відсутності зафіксованої належним чином згоди водія ОСОБА_1 з результатами огляду працівниками поліції на стан сп'яніння на місці зупинки, результати такого огляду відповідно до вимог ч.3 ст.266 КУпАП могли бути лише підставою для направлення водія в заклад охорони здоров'я (чого працівниками поліції зроблено не було), а не доказом наявності у водія стану сп'яніння.
Оскільки, факт згоди з результатами огляду на стан сп'яніння проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів не підтверджується матеріалами справи, зокрема зазначеними даними відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, то апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати доведеним в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками порушення ним вимог п.2.9 “а” ПДР України, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівники поліції не виконали свій обов'язок щодо збирання доказів викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, які повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, суд зобов'язаний при розгляді справи застосовувати принцип презумпції невинуватості особи, а саме, що відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи усе вище викладене, вважаю, що в матеріалах справи відсутні докази порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 “а” ПДР України і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у цій справі закрити за відсутністю події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-
Поновити захиснику строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Щербатюка О.Д. - задовольнити.
Постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2024 року - скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя