Справа № 2-1837/10
Іменем України
14 вересня 2010 року. Дзержинський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого судді - Федосенко В.В.
при секретарі - Прядко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дзержинського районної у місті Харкові ради, Харківської міської ради, треті особи КП «Жилкомсервіс», ЗАТ «УКРКОМУННДІПРОЕКТ» про визнання права користування жилим приміщенням та укладанням договору найму, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачі та просить суд визнати за нею право постійного користування кімнатою жилою площею 9.8 кв.м. та приміщеннями загального користування в комунальній квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язати Дзержинську районну у м. Харкові раду укласти з нею договір найму вказаної кімнати.
В судове засіданні представник позивача не з'явився та просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримує, про що надав суду письмову заяву.
Представник відповідача Дзержинської районної у місті Харкові ради до суду не з'явився та не повідомив причини неявки, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача Харківської міської ради до суду не з'явився та просив розглядати справу за його відсутності, про що надав суду письмову заяву.
Треті особи до суду не з'явились, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачка постійно мешкає та зареєстрована в загальній квартирі АДРЕСА_1, в даній квартирі вона займає одну кімнату площею 9,8 кв.м., що підтверджується копією паспорта позивача (а.с.6) та листом про реєстрацію позивача (а.с.7).
Як видно з позовної заяви ОСОБА_1 зазначене житлове приміщення вона поселилася на підставі відповідного рішення житлової комісії, профкому та адміністрації ЗАТ “УКРКОМУННДІПРОЕКТ” в 1986 році у зв'язку з тим, що була направлена на роботу до даного підприємства після закінчення вищого навчального закладу, що підтверджується копією паспорту та трудової книжки.
З моменту вселення оплата комунальних послуг здійснювалась через ЗАТ “УКРКОМУННДІПРОЕКТ”, яке перераховувало кошти на рахунки комунальних підприємств та утримував з ОСОБА_1 Після її звільнення з підприємства, питання щодо порядку здійснення оплати комунальних послуг не вирішено до цього часу, як не вирішено питання щодо забезпечення реалізації мешканцями спірної квартири і своїх житлових прав.
До суду надана копія ордеру №1151 від 04 червня 1968 року виданого Інституту «УКРКОМУННДІПРОЕКТ» на квартири №124 і АДРЕСА_1 для використання під гуртожиток Встановлено, що використовуючи цю квартиру як гуртожиток, Інститут не вчинив передбачених житловим законодавством дій щодо надання у встановленому порядку цій квартирі правового статусу гуртожитку. Не обліковується ця квартира в якості гуртожитку і в виконавчому комітеті Дзержинської районної у м. Харкові ради. Крім того, використовуючи цю квартиру для заселення своїх працівників інститут взагалі не оформив на себе право власності (оперативного управління). Даний житловий будинок відноситься до об'єктів комунальної власності та знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс», що підтверджується відповіддю управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 8220 від 17.08.2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, вселення позивачки у спірне житлове приміщення, яке не мало правового статусу гуртожитку і знаходилось у житловому будинку територіальної громади м. Харкова, здійснено в порядку визначеному для поселення в гуртожитки. Але фактично, правовідносини між позивачем і житлово-експлуатаційною організацією щодо користування наданим житловим приміщенням регулювались нормами житлового законодавства щодо користування житловим приміщенням в будинках державного і комунального житлового фонду.
Таким чином, фактично діями сторін було укладено договір найму вказаного житлового приміщення.
Відповідно ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки, під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Згідно п.п. 3, 5 Примірного положення про гуртожитки (затвердженого постановою РМ УРСР від 03 червня 1986 року №268) переобладнання жилих будинків під гуртожитки провадиться з дозволу виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів та жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Пункт 7 того ж Положення встановлює, що заселення гуртожитків провадиться після створення в них необхідних житлово-побутових умов для проживання й одержання дозволу санітарно-епідеміологічної станції.
Стаття 59 ЖК України вказує, вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі, у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Судом встановлено, що відповідачі не звертались до суду з питання визнання недійсним ордеру №1151 від 04 червня 1968 року виданого Інституту «УКРКОМУННДІПРОЕКТ» на квартири №124 і АДРЕСА_1. Правомірність проживання та користування позивачем наданим за цим ордером житловим приміщенням ніким не оспорювалась.
Стаття 58 ЖК України, ордер на жиле приміщення надається (є правовою підставою) для вселення в надане жиле приміщення і дійсний тільки на протязі 10 днів.
Згідно ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно ст. 47 Конституції України, ст. 1 ЖК України, кожний має право на житло. Відповідно до ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будиках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Таким чином, фактично між ОСОБА_1 та житлово-експлуатаційною організацією щодо користування спірним житловим приміщенням склалися правовідносини, що регулюються нормами житлового законодавства щодо користування житловими приміщеннями в будинках державного і комунального житлового фонду.
На підставі ст. 10 ч.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та або заперечень.
Представник позивача надав до суду достатньо доказів того, що позивач на законних підставах користується спірним жилим приміщенням.
Виходячи з наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
На підставі ст. ст. 1, 9, 58, 61 ЖК України, ст. 47 Конституції України викладеного, та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, , суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право постійного користування однією кімнатою жилою площею 9.8 кв.м. та приміщеннями загального користування в загальній квартирі АДРЕСА_1.
Зобов'язати Виконавчий комітет Дзержинської районної у м. Харкові ради укласти договір найму однієї кімнати жилою площею 9.8 кв.м. в загальній квартирі АДРЕСА_1 з ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: