Справа № 454/2876/23 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 33/811/297/24 Доповідач: Урдюк Т.М.
22 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 17 січня 2024 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Згідно з постановою судді, 23 червня 2023 року о 10 год. 45 хв. в м. Белз ОСОБА_1 керував транспортним засобом - мотоциклом Вайпер, незареєстрованим, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою технічного приладу «Drager», результат 2,1 проміле.
Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 17 січня 2024 року та закрити провадження у справі.
Стосовно строку апеляційного оскарження вказує, що у судовому засіданні 17 січня 2024 року присутній не був, копію постанови отримав поштою 8 лютого 2024 року.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, долучений до матеріалів справи, не є безперервним, переривається перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Відтак його не можна вважати належним та допустимим доказом у справі, оскільки відеореєстратор поліцейського має бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо цієї особи.
Зазначає, що в протоколі від 23 червня 2023 року вказано, що ОСОБА_1 відмовився від пояснення та підпису, хоча це не відповідає фактичним обставинам. ОСОБА_1 наполягав на проходженні освідування в медичному закладі та наданні правової допомоги.
Вважає, що інспектор поліції не забезпечив дотримання вимог Інструкції щодо проведення огляду (здійснення безперервної відеофіксації, наявність двох свідків) та не спростував твердження ОСОБА_1 про бажання пройти освідування в медичному закладі.
У судове засідання 22 березня 2024 року ОСОБА_1 та його захисник Золочівський В.П., будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення апеляційного розгляду, не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подали.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності учасників, що не з'явились.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
З метою дотримання права ОСОБА_1 на захист, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження слід поновити.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги, ці вимоги закону суддею суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №279330 від 23 червня 2023 року (а.с. 1), згідно з яким ОСОБА_1 23 червня 2023 року о 10 год. 45 хв. в м. Белз керував транспортним засобом - мотоциклом Вайпер, незареєстрованим, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою технічного приладу «Drager», результат 2,1 проміле
Підписати вказаний протокол та надати пояснення по суті порушення ОСОБА_1 відмовився, про що у протоколі інспектором поліції зроблено відповідні записи, що узгоджується з п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 9 грудня 2020 року №4248/5.
Викладені у протоколі обставини також підтверджуються наявним у матеріалах справи записом з камер спостереження патрульних, з якого слідує, що ОСОБА_1 погодився пройти та пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою пристрою «Drager Alcotest». Відповідно до роздруківки приладу «Drager 6810», прилад №ARBL-0834, тест №8845 (а.с. 4) за результатом проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду в освідуваної особи ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп'яніння 2,18 ‰; та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), відповідно до даних якого огляд ОСОБА_1 проводився у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота. У відповідній графі акта зазначено, що ОСОБА_1 з результатами огляду згоден, що стверджується підписом останнього.
Згідно з вимогами ч. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція) огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі проводиться у двох випадках: 1) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу; 2) його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 , погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та пройшов його, після проходження огляду заявив, що згоден з результатами приладу «Drager Alcotest», на пропозицію поліцейського пройти огляд у медичному закладі ОСОБА_1 відповів відмовою, відтак матеріали справи не містять доводів, що останній був незгоден з результатами огляду, проведеного поліцейським, що б мало наслідком доставлення освідуваної особи до медичного закладу для проходження огляду, при цьому доказів протилежного апелянтом не представлено, тому доводи апеляційної скарги в частині недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП свого підтвердження не знайшли.
При цьому безпідставними є доводи апелянта про обов'язок поліції направити особу для проходження огляду до медичного закладу, оскільки законодавцем закріплено обов'язок поліцейського запропонувати особі два можливі варіанти проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння: на місці зупинки або в медичному закладі. Особа обирає один з запропонованих способів на власний розсуд. Не погодившись з результатами огляду, проведеного поліцейським, освідувана особа має заявити про це, після чого інспектор поліції доставляє її до найближчого медичного закладу. Як уже зазначалося, всупереч доводів апеляційної скарги, матеріали справи не містять жодних даних про те, що ОСОБА_1 не погодився з результатами проведеного щодо нього огляду та висловив бажання пройти такий огляд у медичному закладі.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З огляду на те, що під час проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським застосовувались спеціальні технічні засоби відеозапису, сам відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, а тому у поліцейського був відсутній обов'язок щодо залучення свідків. Таким чином вимоги, встановлені ч. 2 ст. 266 КУпАП, всупереч тверджень апеляційної скарги, працівниками поліції було дотримано.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис містить лише фрагменти події, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Покликання апелянта на те, що представлений працівниками поліції відеозапис є неналежним доказом не знайшло свого підтвердження, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Водночас, не заслуговують на увагу доводи апелянта про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки згідно з ч. 1 ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Таким чином, норми чинного законодавства наділяють особу правом на залучення адвоката під час розгляду справи у суді. Водночас, у поліції відсутній обов'язок забезпечувати особі захисника під час складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги не містять покликання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
На переконання апеляційного суду, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність та наклав адміністративне стягнення відповідно до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст.130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 17 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу останнього - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк