Справа № 445/1954/23 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.
Провадження № 33/811/219/24 Доповідач: Урдюк Т.М.
22 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Крета О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката Крета Олега Ігоровича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 17 січня 2024 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
Згідно з постановою судді, 14 серпня 2023 року о 01 год. 24 хв. за адресою: Львівська обл., Золочівський район, с. Сновичі, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, адвокат Крет Олег Ігорович в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 17 січня 2024 року, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскаржувану постанову апелянт вважає незаконною та необґрунтованою.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не враховано, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тому не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказує, що районний суд в порушення вимог ст. 252 КУпАП не оцінив представлені докази та не надав оцінки показам ОСОБА_1 та свідків, неналежно дослідив відеоматеріали, здійснив це неповно і необ'єктивно, відтак дійшов необґрунтованого висновку про вчинення адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Крет О.І. подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги, ці вимоги закону суддею суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними у справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14 серпня 2023 року серії ААД №278448 (а.с. 4), ОСОБА_1 14 серпня 2023 року о 01 год. 24 хв. за адресою: Львівська обл., Золочівський район, с. Сновичі, керував автомобілем ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Підписати вказаний протокол, а також надати письмові пояснення з приводу обставин, що склалися, ОСОБА_1 відмовився, про що працівником поліції, на виконання вимог п. 10 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства юстиції 9 грудня 2020 року №4248/5, у протоколі серії ААД №278448 від 14 серпня 2023 року зроблено відповідний запис.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Поряд з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
У своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
З огляду на те, що на наявному у матеріалах справи відеозаписі зафіксовано рух транспортного засобу марки ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 , а також те, що після вимоги про зупинку автомобіля водій ОСОБА_1 міняється місцями зі своїм неповнолітнім сином та пересідає на пасажирське сидіння; у момент, коли до автомобіля підходять працівники поліції син ОСОБА_1 сідає за кермо, апеляційний суд вважає неспроможними доводи апелянта щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом.
Зазначені обставини зафіксовані також у рапорті поліцейського ВРПП Золочівського ГУ НП у Львівській області Д.Нагірного від 14 серпня 2024 року (а.с. 5), згідно з яким екіпажем поліції у ході патрулювання Золочівського району, а саме с. Сновичі, на вул. Центральній було виявлено автомобіль марки ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_1 . При перевірці документів встановлено, що цим транспортним засобом керував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 . Під час спілкування з водієм у нього виявили ознаки алкогольного сп'яніння, після чого йому запропонували пройти тест за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» або у Золочівській міській лікарні, на що водій відмовився. На ОСОБА_1 складено протокол серії ААД №278448 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ААД №278448 від 14 серпня 2023 року (а.с. 4), акту огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 6) та направлення на огляд (а.с. 7) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова та порушення координації рухів.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом підтверджується, що працівник поліції пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, на що водій спочатку відповів категоричною відмовою.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять покликання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини; та наклав адміністративне стягнення відповідно до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що суддею суду першої інстанції допущено описку в оскаржуваній постанові в частині зазначення виду сп'яніння, ознаки якого виявлено у ОСОБА_1 , а саме замість правильного «алкогольне» помилково зазначене «наркотичне».
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 17 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Крета Олега Ігоровича в його інтересах - без задоволення.
Рекомендувати судді Золочівського районного суду Львівської області виправити допущену у постанові описку щодо зазначення виду сп'яніння, ознаки якого були виявлені у ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк