Справа № 463/6892/23 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 33/811/392/24 Доповідач: Романюк М. Ф.
27 березня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю захисників Александрова Д.О., Татарченка К.В., у режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги захисників Александрова Д.О., Татарченка К.В. на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.07.2023 близько 09 год. 49 хв. у м. Львів на вул. Пасічна, 88 керував т/з марки «FiatDucato», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння проводився із застосуванням спеціального технічного засобу - приладу «Drager» ARНК № 0121, тест № 1559, що зафіксовано записом нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.
Не погоджуючись з постановою суду захисники Александров Д.О., Татарченко К.В. подали апеляційні скарги.
Захисник Александров Д.О. в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Личаківського районного суду м. Львова від 01 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях водія ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на такі доводи:відомості викладені в протоколі не підтверджуються відеозаписом з портативного нагрудного відеореєстратора поліції, зокрема водію не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі; в рапорті поліцейська вказала недостовірні відомості про ніби то погодження водія з результатом огляду на приладі Драгер, що повністю спростовується відеозаписом.
Захисник Татарченко К.В. в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Личаківського районного суду м. Львова від 01 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 , провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях водія ОСОБА_1 , повторно дослідити відеозаписи з бодікамер в судовому засіданні та допитати свідка патрульного поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що встановлення судом показнику алкоголю в крові водія ОСОБА_1 на рівні 0,48 %, що є меншим згідно з нормами міжнародного права за допустимий показник у 0,5 проміле, порушення останнім п.2.9а ПДР України не доведено, оскільки допустима норма вмісту алкоголю не була перевищена, в зв'язку з чим в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Захисники Александров Д.О. та Татарченко К.В. не заперечили про розгляд апеляційних скарг без його участі.
Заслухавши пояснення захисників Александрова Д.О. та Татарченка К.В. на підтримку доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтами в їх апеляційних скаргах не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 507856 від 28.07.2023 року;чеком з приладу Drager(ARНК № 0121, тест № 1559), результат позитивний 0,48 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом інспектора УПП Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Вахулович Т.; відеозаписом події; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії БАД №394966 від 28.07.2023 року.
Матеріали даного провадження містять безперервний відеозапис події, який є доказом у справі, та який підтверджує обставини справи, які зафіксовані в протоколі про адміністративні правопорушення від 28.07.2023 року.
Доводи апелянта про те, що водію не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі - є необґрунтованими та такими, що спростовуються відомостями зазначеного відеозапису, з якого чітко вбачається, що після добровільного огляду ОСОБА_1 на місці, за допомогою алкотестера «Drager», водію було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, однак останній з цього приводу згоди не висловлював.
Щодо клопотання апелянта про допит свідка патрульного поліцейського, який складав протокол про адміністративне правопорушення, то апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 28.07.2023, які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають та не потребують виклику вказаної особи у судове засідання для дачі пояснень. Жодних суперечностей, які б викликали сумнів у достовірності відомостей зазначених у документах, складених працівниками поліції, немає.
Враховуючи вище наведене, в сукупності досліджених доказів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР України.
При цьому, апеляційний суд визнає доводи захисника ОСОБА_2 , що останній не перевищував гранично допустимо норму, передбачену нормами міжнародного права, необґрунтованими, надуманими та такими, що до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Так, у ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 1 травня 1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом.
У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства неповинен перевищувати 0,50 грам чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
У даному випадку вказана норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів конвенції, настає алкогольне сп'яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25‰ у повітрі, що видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому зазначені у апеляційних скаргах обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи.
Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
Апеляційний суд погоджується з висновком судді районного суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційних скарг не було наведено.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП-залишити без змін, а апеляційні скарги його захисників - адвокатів Татарченка К.В. та Александрова Д.О. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк