Справа № 444/3649/23 Головуючий у 1 інстанції: Олещук М.М.
Провадження № 33/811/239/24 Доповідач: Гончарук Л. Я.
15 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , захисника адвоката Брунця Назарія Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 адвоката Брунця Назарія Миколайовича на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 25 січня 2024 року,
встановив:
цієї постановою, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 28.09.2023 року приблизно в 15 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , під час якої словесно її ображав та погрожував фізичною розправою, чим своїми діями вчинив домашнє насильство психологічного характеру, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На вказану постанову захисник особи відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 адвокат Брунець Н.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вважає, що постанова є передчасною, незаконною та такою, що прийнята за неповного з'ясування обставинам справи, судом не надано належної оцінки доказами у справі, та неправильно застосовано норми матеріального права, та порушено норми процесуального права.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що протокол відносно ОСОБА_1 було складено неправомірно, такий не відповідає дійсним обставинам справи.
Звертає увагу суду на те, що жоден із допитаних свідків не підтвердив зазначеної в довідці інформації, що ОСОБА_2 штовхав свою колишню дружину.
У судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 15.03.2024 потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце судового засідання не з'явилася, натомість подала клопотання у якому просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, та розгляд справи проводити за її відсутності.
Заслухавши пояснення особи відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , захисника адвоката Брунця Н.М., які підтримали подану апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи вирішуючи дану справу, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги зазначених вище норм, та положень ст.ст. 245, 252 КУПАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Нормами закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Проте важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суддя місцевого суду покликався у судовому рішенні на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 953375 від 04.10.2023 року; письмові пояснення ОСОБА_2 від 04.10.2023 року та наданими в судовому засіданні показами ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_3 від 04.10.2023 року та наданими ним в судовому засіданні показами; письмові пояснення ОСОБА_4 від 04.10.2023 року та наданими нею в судовому засіданні показами; рапорт працівника поліції від 04.10.2023 року; довідку за результатами проведеної перевірки від 04.10.2023 року.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 28.09.2023 в 15 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурними словами та на словах погрожував фізичною розправою, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з цим, як слідує з даного протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 953375 від 04 жовтня 2023 року, в ході складання такого можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілій ОСОБА_2 встановлена не була.
Окрім цього, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП категорично заперечив та пояснив, що ніяких дій насильницького характеру до своєї колишньої дружини він не вчиняв, не ображав нецензурними словами, не принижував, а також не вчиняв жодних інших дій фізичного характеру.
При цьому, з долучених до протоколу пояснення сторін вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт.
Разом з цим, достатніх доказів щодо вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП , що полягає у вчиненні домашнього насильства, а саме дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в сторону ОСОБА_2 нецензурної лайки та погрозах у застосуванні фізичної сили, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 , суду не надано.
Суд звертає увагу на те, що нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Враховуючи наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи вищезазначене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю складу цього адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу захисника особи відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 адвоката Брунця Назарія Миколайовича задоволити.
Постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 25 січня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КупАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук