Дата документу 29.03.2024 Справа № 336/10962/23
Справа № 22-ц/807/748/24 Головуючий у 1-й інстанції: Звєздова Н.С.
Є.У.№ 336/10962/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
29 березня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Бєлки В.Ю.,
Дашковської А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про обслуговування кредитної картки та обслуговування відновлювальної кредитної лінії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Іванісов Володимир Сергійович на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 23 січня 2024 року,
У жовтні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просило суд стягнути заборгованість за кредитним договором № ССNG-631253133 від 18.09.2019 у сумі 72 555,83 гривень, яка утворилась станом на 20.12.2021.
В обґрунтування зазначає, що 18.09.2019 між АТ «Альфа Банк», правонаступником якого на підставі договору факторингу є позивач та ОСОБА_1 було підписано Оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631253133 (далі кредитний договір), відповідно до умов якої відповідачка просила випустити на її ім'я міжнародну платіжну картку MasterCard DEBIT WORLD з встановленим лімітом кредитної лінії у сумі 200 000,00 грн. з встановленням відсоткової ставки за користування кредитною лінією у розмірі 35,99 % річних (тим процентної ставки - фіксована). Банку надано право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 . Банком умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідачка взяті на себе обов'язки, щодо виконання умов договору, належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 20.12.2021 виникла заборгованість по сплаті кредиту у сумі 72 555,83 гривні, яку позивач просить стягнути з відповідачки разом з понесеними витратами по сплаті судового збору у сумі 2 684,00 гривні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість договором про обслуговування кредитної картки та обслуговування відновлювальної кредитної лінії № 631253133 від 18.09.2019 у сумі 61 063,84 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» судовий збір у сумі 2 258, 85 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Іванісов В.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт вважає, що матеріали справи не містять доказів укладання між Банком та ОСОБА_1 кредитного договору, а наявна в матеріалах справи копія Оферти не є тотожним терміну кредитний договір, тому суд першої інстанції, на думку апелянта, дійшов до помилкових висновків частково задовольнивши вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС». Окрім того, апелянт зазначає, що оскільки офертою був визначений строк дії договору - 5 років, то чому Банк звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення з відповідачки кредитних коштів - не зрозуміло. Скаржник просив апеляційний суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНВНС» вказує, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим. Оспорюючи розмір заборгованості, відповідачка не спростувала наданий позивачем розрахунок, власний контр-розрахунок не надала. Дострокова вимога про стягнення всієї суми заборгованості не суперечить умова договору і обумовлена ти, що відповідачка припинила вносити платежі на погашення кредиту.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.09.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК», яке в змінило своє найменування на АТ «СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №63125313, відповідно до умов якої відповідачка просила випустити на її ім'я міжнародну платіжну картку MasterCard DEBIT WORLD з встановленим лімітом кредитної лінії у сумі 200 000,00 грн. з встановленням відсоткової ставки за користування кредитною лінією у розмірі 35,99 % річних (тим процентної ставки - фіксована).
Згідно вказаної Оферти, Банку надано право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , а всі відносини між позичальницею та Банком та істотні умови надання та користування кредитом, які не врегульовані Угодою, запропоновано врегулювати Договором, діяча редакція якого розміщена за електронною адресою www.alfabank.com.ua.
Згідно розділу IV Оферти обов'язків - мінімальний платіж складає 5% від суми загальної заборгованості за Кредитною лінією, але не менше 50,00 грн. Дата сплати визначається відповідно до умов Додатку №4 до Договору. Тарифи, є невід'ємною частиною Договору.
Крім того, згідно наданої позивачем копії Паспорта, інформація, зазначена в ньому є актуальною до 18.10.2019, Товариство звернулося з позовом до суду 17.10.2023.
За умовами Оферти Банк надав відповідачці кредит у сумі 30 000,00 гривень, що підтверджується Випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який зазначено в Оферті від 18.09.20219.
Окрім того, на підставі договору факторингу від 20.12.2021 №4, укладеного між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», а також витягу з реєстру боржників (Додаток №1-1) до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №CCNG-631253133 від 18.09.2019 на суму 72 555,83 гривні, з яких 62 278,70 гривень - сума основної заборгованості, 10 277,13 гривень - відсотки за користування кредитом.
З розрахунку заборгованості та Виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який зазначено в Оферті від 18.09.20219, вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, проте допустила заборгованість.
Відповідно до Розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який не було спростовано відповідачкою, станом на 20.12.2021 заборгованість останньої за кредитним договором №63125313 від 18.09.2019 становить 72 555,83 гривні.
Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», суд першої інстанції виходив із того, що під час визначення суми заборгованості, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» допустив розрахункову помилку, а також безпідставно списав із погашених ОСОБА_1 коштів за кредитом в рахунок не передбаченої кредитним договором комісії.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вказані висновки є такими, що відповідають нормам діючого законодавства.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не спроможними з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Таким чином, кредитний договір між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 за №63125313 від 18.09.2019 був укладений в електронній формі.
Вказане кореспондується також із висновками Верховного Суду, які викладені в постановах: від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За змістом ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, доводи апеляційної скарги стосовно відсутності в матеріалах справи доказів про укладання кредитного договору між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 є безпідставними.
Що стосується доводів апеляційної скарги про право позивача на дострокове стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , то апеляційний суд вважає за необхідне вказати про таке.
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.
Отже, на підставі договору факторингу від 20.12.2021 №4, укладеного між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», а також витягу з реєстру боржників (Додаток №1-1) до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №CCNG-631253133 від 18.09.2019 на суму 72 555,83 гривні, з яких 62 278,70 гривень - сума основної заборгованості, 10 277,13 гривень - відсотки за користування кредитом.
Невиконання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених його змістом (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного Кодексу України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору (пп.1 п.1 ст.611 Цивільного Кодексу України).
Згідно наданого розрахунку заборгованості, в останнє ОСОБА_1 погашала заборгованість за кредитом 03.07.2020 року. Із вказаного слідує, що ОСОБА_1 порушила умови та правила користування кредитними коштами, у зв'язку з чим та у відповідності до норм статей 610,611 ЦК України, у позивача виникло право на дострокове стягнення кредитної заборгованості.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в цілому, колегія суддів також погоджується із висновком суду про те, що під час здійснення розрахунку заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», позивач припустився помилки, а також безпідставно списав в рахунок комісії, яка не передбачена кредитним договором, сплачені відповідачкою грошові кошти в рахунок заборгованості за кредитом.
Так, відповідно до вказаного розрахунку, відповідачка станом на 20.12.2021 має заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 61 622,20 гривні, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 10 277,13 гривен, а тому загальний розмір заборгованості становить 71 899,33 гривні = (61 622,20 + 10 277,13), а не як зазначено у розрахунку 72 555,83 грн.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В Оферті зазначено, що всі відносини між позичальницею та Банком та істотні умови надання та користування кредитом, які не врегульовані Угодою, запропоновано врегулювати Договором, діяча редакція якого розміщена за електронною адресою www.alfabank.com.ua.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідачка була ознайомлена з вказаним Договором, розміщеним на сайті www.alfabank.com.ua, підписуючи Оферту від 18.09.2019, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати вказаної комісії та, зокрема саме у зазначеному розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.alfabank.com.ua) неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови отримання кредитних коштів, відсутність у Оферті від 18.09.2019 домовленості сторін про сплату комісії, нарахування банком якої здійснювалося згідно наданого розрахунку, суд першої інстанції правильно вирахував сплачені відповідачкою грошові кошти у сумі 10 835,49 гривень з загального розміру заборгованості, яка підлягає стягненню.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону, та у відповідності до норм статей 374, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2024 у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: В.Ю. Бєлка
А.В.Дашковська