Дата документу 05.03.2024 Справа № 337/1880/22
Єдиний унікальний №337/1880/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/520/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
05 березня 2024 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Токмак Запорізької області, громадянина України, який має неповну середню освіту, офіційно не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , постійного місця проживання не має, раніше не судимого;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Новомиколаївка Гуляйпільського району Запорізької області, громадянина України, який має неповну середню освіту, офіційно не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , постійного місця проживання не має, раніше не судимого,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_8
потерпілого - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
захисника - адвоката ОСОБА_11 - в режимі відеоконференції EASYCON,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 , захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 , прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_12 звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2023 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання - з 18 червня 2022 року.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою;
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його фактичного затримання - з 18 червня 2022 року.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
Стягнуто пропорційно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта в кримінальному проваджені в розмірі 1132 (одна тисяча сто тридцять дві) грн. 68 коп.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 просить змінити оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.69 КК України у- виді позбавлення волі на менший строк.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що її підзахисний повністю визнав свою вину в інкримінованому злочині, при цьому вважає, що призначене покарання є занадто суворим.
Вважає, що судом при призначенні покарання не були враховані пом'якшуючі обставини у вигляді: щирого каяття; збігу тяжких життєвих обставин; молодий вік обвинуваченого; статус раніше не судимого.
Вказує, що доводи захисника про можливість застосування ст.69 КК України залишені судом без уваги, що на її думку призвело до порушення ст.65 КК України при призначенні покарання, яке для ОСОБА_7 є дуже суворим.
Також, посилається на те, що судом не враховано активну співпрацю ОСОБА_7 зі слідством на стадії досудового розслідування.
Зазначає, що ОСОБА_7 на початку судового розгляду частково визнавав свою вину, але протягом судового розгляду щиро покаявся. Вказане, захисник обґрунтовує тим, що через молодий вік та притягнення до кримінальної відповідальності вперше, її підзахисний бажав заслухати доводи потерпілих та інших учасників справи, і вже після цього дійшов висновку, що дійсно винен та щиро покаявся.
Крім того, вважає, що суд необґрунтовано не врахував збіг тяжких життєвих обставин, що на початку збройної агресії ОСОБА_7 проживав в АДРЕСА_2 , він був вимушений перебратися до м. Запоріжжя, де опинився без соціальних зв'язків, елементарного побуту і засобів до існування. Разом з іншим переселенцем ОСОБА_6 був вимушений жити як безхатько та голодувати.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 просить змінити оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст.69 КК України - у виді позбавлення волі на менший строк.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у зв'язку з визнанням своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6 , оскаржує виключно покарання та питання, пов'язані із його призначенням.
Вважає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання не були враховані пом'якшуючі обставини у виді щирого каяття та збігу тяжких життєвих обставин, не враховано молодий вік обвинуваченого, статус раніше не судимого, не взято до уваги доводи захисника про можливість застосування ст.69 КК України, що на його думку, призвело до порушення ст.65 КК України та призначення значного та обтяжливого покарання.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 років.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на заяву-повідомлення оператору «102» про вчинене кримінальне правопорушення №88783113 як на доказ винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що не оспорюючи кваліфікацію дій, а також доведеність вини обвинувачених, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засуджених, внаслідок м'якості.
Прокурор вважає, що суд першої інстанції неправильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, ставлення обвинувачених до наслідків вчиненого, наявність обставини, що обтяжує покарання, а також те, що обвинувачені офіційно не працевлаштовані, суспільно корисною працею не займаються, попри формальне визнання вини на завершальній стадії судового розгляду, фактичні обставини вчинених ними кримінальних правопорушень не повідомили.
Вказує, що обвинувачені вчинили чотири епізоди злочинної діяльності, при цьому два з них стосовно особи похилого віку, а ще один із застосуванням насильства до потерпілого. При цьому, обвинувачені тричі вчиняли кримінальні правопорушення з кваліфікуючою ознакою - проникнення до житла, що на думку прокурора, свідчить про їх сталу протиправну поведінку.
Також, посилається на ту обставину, що обвинувачені визнали свою провину лише після з'ясування обставин кримінального правопорушення та перевірки їх доказами.
Вважає, що ціль покарання в даному випадку не буде досягнута призначеним покаранням, що вказує на явну несправедливість призначеного покарання і невідповідність його тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особам обвинувачених через м'якість.
Разом з тим, прокурор зазначає, що заява про вчинення злочину за своєю природою не є доказом у розумінні положень ст.84 КПК України, а виступає підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відповідних відомостей до ЄРДР по фактах, висвітлених у такій заяві, та здійснення їх кримінально-правової перевірки.
Прокурор просить виключити з вироку послання на заяву-повідомлення оператору «102» про вчинене кримінальне правопорушення №88783113.
Згідно з вироком суду, 09 червня 2022 року у період часу з 21 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що в квартирі АДРЕСА_3 , проживає особа похилого віку - ОСОБА_13 та його син - особа з інвалідністю з дитинства ОСОБА_14 , які не будуть чинити опір, з метою відкритого викрадення майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, проникнувши у житло через вхідні двері, шляхом залякування ОСОБА_13 , подавляючи волю потерпілого ОСОБА_13 до спротиву, відкрито викрав належне останньому майно, а саме грошові кошти у розмірі 3 000 гривень, які знаходилися на дивані у кімнаті, чим спричинили потерпілому ОСОБА_13 матеріальний збиток на вищевказану суму.
Крім того, 12 червня 2022 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , знаходячись на ділянці місцевості, яка розташована поруч із будинком АДРЕСА_4 , з метою відкритого викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді рани на верхній губі праворуч та по ходу лівої надбрівної дуги, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрали майно ОСОБА_9 :
- мобільний телефон марки «Xiaomi» модель «Redmi Note 9», ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , вартістю 5040 гривень, який знаходився у кишені штанів,
- наручний годинник фірми «Q&Q», вартістю 1100 гривень, який знаходився на руці потерпілого,
чим спричинили потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 6140 гривен.
Не зупиняючись на скоєному, 15 червня 2022 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що в квартирі АДРЕСА_3 , проживає особа похилого віку ОСОБА_13 та його син - особа з інвалідністю з дитинства - ОСОБА_14 , які не будуть чинити опір, з метою відкритого викрадення майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, проникнувши у житло через вхідні двері, шляхом залякування ОСОБА_14 , подавляючи волю останнього до спротиву, відкрито викрав у кімнаті квартири майно, яке належить ОСОБА_13 , а саме:
- мобільний телефон марки «Huawei» модель «Y5 2018», ІМЕІ 1 НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 в корпусі блакитного кольору, вартістю 1750 гривень,
- тример для бриття бороди «WELLNEO VHC - 8955» чорного кольору, вартістю 720,94 гривень,
- тример для бриття бороди «WELLNEO VHC - 8955» чорного кольору, вартістю 879,20 гривень,
- машинку для стрижки волосся «VITEK VT-2517 BW» чорно-білого кольору, вартістю 387,66 гривень,
- цифровий фотоапарат «CANON Power Shot A480» в корпусі чорного кольору з ремінцем бежевого кольору, вартістю 350,00 гривень
- грошові кошти у розмірі 500 гривень, які знаходилися в серванті,
чим спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальний збиток на загальну суму 5954,47 гривень.
Після чого, 15 червня 2022 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що в квартирі АДРЕСА_3 , проживає особа похилого віку ОСОБА_13 та його син - особа з інвалідністю з дитинства - ОСОБА_14 , які не будуть чинити опір, з метою відкритого викрадення майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, виламав вхідні двері квартирі, проникнувши у житло, де подавляючи волю потерпілого ОСОБА_13 до спротиву, відкрито викрав із дивану належне останньому майно, а саме: мобільний телефон «ZTE Blade A5 в корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1 НОМЕР_5 , ІМЕІ 2 НОМЕР_6 , вартістю 1366,67 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальний збиток на вказану суму.
09 червня 2022 року у період часу з 21 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що в квартирі АДРЕСА_3 , проживає особа похилого віку ОСОБА_13 та його син - особа з інвалідністю з дитинства ОСОБА_14 , які не будуть чинити опір, з метою відкритого викрадення майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, проникнувши у житло через вхідні двері, шляхом залякування ОСОБА_13 , подавляючи волю потерпілого ОСОБА_13 до спротиву, відкрито викрав належне останньому майно, а саме грошові кошти у розмірі 3 000 гривень, які знаходилися на дивані у кімнаті, чим спричинили потерпілому ОСОБА_13 матеріальний збиток на вищевказану суму.
Крім того, 12 червня 2022 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_6 , знаходячись на ділянці місцевості, яка розташована поруч із будинком АДРЕСА_4 , з метою відкритого викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді рани на верхній губі праворуч та по ходу лівої надбрівної дуги, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрали майно ОСОБА_9 :
- мобільний телефон марки «Xiaomi» модель «Redmi Note 9», ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , вартістю 5040 гривень, який знаходився у кишені штанів,
- наручний годинник фірми «Q&Q», вартістю 1100 гривень, який знаходився на руці потерпілого,
чим спричинили потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 6140 гривен.
Не зупиняючись на скоєному, 15 червня 2022 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що в квартирі АДРЕСА_3 , проживає особа похилого віку ОСОБА_13 та його син - особа з інвалідністю з дитинства - ОСОБА_14 , які не будуть чинити опір, з метою відкритого викрадення майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, проникнувши у житло через вхідні двері, шляхом залякування особи з інвалідністю ОСОБА_14 , подавляючи волю останнього до спротиву, відкрито викрав у кімнаті квартири майно, яке належить ОСОБА_13 , а саме:
- мобільний телефон марки «Huawei» модель «Y5 2018», ІМЕІ 1 НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 в корпусі блакитного кольору, вартістю 1750 гривень,
- тример для бриття бороди «WELLNEO VHC - 8955» чорного кольору, вартістю 720,94 гривень,
- тример для бриття бороди «WELLNEO VHC - 8955» чорного кольору, вартістю 879,20 гривень,
- машинку для стрижки волосся «VITEK VT-2517 BW» чорно-білого кольору, вартістю 387,66 гривень,
- цифровий фотоапарат «CANON PowerShot A480» в корпусі чорного кольору з ремінцем бежевого кольору, вартістю 350,00 гривень
- грошові кошти у розмірі 500 гривень, які знаходилися в серванті,
чим спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальний збиток на загальну суму 5954,47 гривень.
Після чого, 15 червня 2022 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що в квартирі АДРЕСА_3 , проживає особа похилого віку ОСОБА_13 та його син - особа з інвалідністю з дитинства - ОСОБА_14 , які не будуть чинити опір, з метою відкритого викрадення майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, виламав вхідні двері квартирі, проникнувши у житло, де подавляючи волю потерпілого ОСОБА_13 до спротиву, відкрито викрав із дивану належне останньому майно, а саме: мобільний телефон «ZTE Blade A5 в корпусі чорного кольору, ІМЕІ 1 НОМЕР_5 , ІМЕІ 2 НОМЕР_6 , вартістю 1366,67 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальний збиток на вказану суму.
Заслухавши доповідь судді; обвинувачених та їх захисників, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу процесуального прокурора та заперечувала проти задоволення апеляційних скарг захисників обвинувачених; потерпілого, який підтримав апеляційні скарги захисників обвинувачених та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинувачених.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації їх дій за ч.4 ст.186 КК України, в апеляційних скаргах не оспорюється, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг щодо призначеного обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, фактичні об сивини провадження, особу обвинуваченого, який спочатку визнавав свою вину частково, проте згодом (після дослідження доказів) повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при цьому відмовився надавати показання щодо обставин вчинення злочинів, зазначивши, що щиро розкаюється. Також, судом враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого, який не одружений, не працює, характеризується за місцем навчання незадовільно, раніше не судимий.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , згідно з вимогами ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , згідно з вимогами ст.67 КК України, судом визнано - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєних останнім кримінальних правопорушень, фактичні обставини провадження, особу обвинуваченого, який спочатку не визнавав свою вину, проте згодом (після дослідження доказів) визнав вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при цьому відмовився надавати показання щодо обставин вчинення злочинів. Також судом враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого, який не одружений, не працює, характеризується за місцем навчання незадовільно, раніше не судимий, на обліку у лікарів не перебуває.
Стосовно доводів сторони захисту про наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинувачених - щирого каяття, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, мотивуючи свій висновок про відсутність такої обставини, навів переконливе обґрунтування, з яким погоджується і колегія суддів.
Як убачається зі змісту вироку, обвинувачені на початку судового розгляду кримінального провадження не визнавали свою вину в інкримінованих їм злочинах. Проте, після дослідження всіх доказів, а саме допиту потерпілих, свідків, дослідження письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, перед судовими дебатами обвинувачені зазначили, що вину свою вони визнають повністю, щиро розкаюються, при цьому відмовились надавати будь-які показання з приводу обставин вчинення злочинів.
В свою чергу, щире каяття характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у провадженні доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів не убачає у цьому провадженні такої обставини, що пом'якшує покарання обвинувачених, як щире каяття, а доводи сторони захисту про наявність такої обставини не є переконливими та суперечить матеріалам провадження.
Обставини, на які посилається сторона захисту, а саме молодий вік та відсутність судимостей у обвинувачених, на думку колегії суддів не є достатніми підставами для застосування положень ст.69 КК України та призначення обвинуваченим більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Фактично, вказані обставини були враховані судом та обвинуваченим призначено покарання, що не є максимальним відповідно до санкції статті обвинувачення.
За таких обставин, колегія суддів не убачає підстав для пом'якшення призначеного покарання обвинуваченим.
Водночас, враховуючи те, що обвинувачені є внутрішньо-переміщеними особами, приймаючи до уваги їх вік, відсутність судимостей, а також думку потерпілого, колегія суддів не убачає підстав і для призначення останнім більш суворого покарання, як про це просить прокурор.
Призначене обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання, з урахуванням його виду та розміру (8 років позбавлення волі), не може вважатися надто м'яким.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, а призначене обвинуваченим покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
Перевіряючи доводи прокурора щодо необхідності виключення із вироку суду посилання на заяву-повідомлення оператору «102» про вчинене кримінальне правопорушення №88783113 як на доказ винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , колегія суддів звертає увагу на таке.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції дійсно послався поряд з іншим на вказану заяву, як на доказ вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у інкримінованих останнім кримінальних правопорушеннях.
Проте, вказане жодним чином не спростовує правильність висновків суду першої інстанції щодо сутті висунутого обвинувачення, та не вплинуло а ні на обсяг обвинувачення, визнане судом доведеним, а ні на призначення покарання обвинуваченим.
Не вказує про таке і прокурор в своїй апеляційній скарзі.
В свою чергу, зміна чи скасування вироку суду, який є правильним по суті, з одних лише формальних міркувань, на думку колегії суддів, є недопустимим.
З приводу посилання прокурора в апеляційній скарзі з зазначеного приводу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі №761/13685/14-к, колегія суддів звертає увагу на те, що вказана правова позиція стосувалась іншої справи та іншої правової ситуації.
За таких обставин, підстав для задоволення поданих апеляційних скарг колегія суддів не убачає.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409, 418-419 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 , прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_12 залишити без задоволення.
Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2023 року, стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч.4 ст.186 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії цієї ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4