Справа № 740/7145/23
Провадження № 2/740/204/24
20 березня 2024 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Гагаріної Т.О.,
за участі секретаря судових засідань Філоненко О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Мохира Д.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок,
встановив:
позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . 21.10.1973. Йому та ОСОБА_3 було видано дозвіл на будівництво одноповерхового будинку по АДРЕСА_2 , відповідно до рішення №357 Ніжинської міської ради депутатів трудящих Чернігівської області. 30.10.1973 було підписано договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку за вказаною адресою. У 1992 році будівництво було завершено. 13.09.1994 шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано.
Зазначає, що він має право на частку у будинку АДРЕСА_1 , як співвласник будинку, оскільки вони з ОСОБА_3 перебували у шлюбі і спільно побудували даний будинок. Їхні частки на будинок є рівними.
Свого часу він не здійснив реєстрацію права власності і тому на даний час право власності на будинок та господарські будівлі та споруди, що були ними збудовані не зареєстровані. Відповідно до довідки від 03.11.2021 виданої КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 в КП «Ніжинське МБТІ» не зареєстровано, згідно ст.31 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є самочинним.
05.06.2023 він звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, з заявою про реєстрацію речових прав на будинок АДРЕСА_1 , але 07.06.2023 Державним реєстратором Кірсановою С.С. йому було відмовлено у реєстрації прав на нерухоме майно в зв'язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мохир Д.В. у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Відповідач, в особі представника Ніжинської міської ради Лях О.М., в судове засідання не з'явилась та на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, просять суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала та не заперечувала проти визнання за ОСОБА_1 права власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.ч. 3-4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухвши строни, вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 21.10.1973 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було надано дозвіл на будівництво одноповерхового будинку по АДРЕСА_2 , відповідно до рішення №357 від 21.10.1970 Ніжинської міської ради депутатів трудящих Чернігівської області (а.с.8).
30.10.1973 між Ніжинської міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було підписано договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-12).
Відповідно до довідки від 03.11.2021 виданої КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 в КП «Ніжинське МБТІ» не зареєстроване. Житловий будинок А, прибудова а, прибудова а2, сарай Б, сарай 6, побудовані до 1992 року. Згідно ст. 31 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є самочинним, АДРЕСА_3 ) назва мінена розпорядженням міського голови Ніжинської міської ради №40 від 18.02.2016. (а.с.20-21).
Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , складаються: загальна площа приміщень 90,7 м2, житлова 42,9 м2, допоміжна 12,9, літніх неопалювальних приміщень 34,9 м2.(а.с.14-19).
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано 13.09.1994, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 13.09.1994 (а.с.22).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №67913875 від 07.06.2023 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв'язку з тим, що поадні документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових парв на нерухоме майно та їх обтяження (а.с.23).
Відповідно до ст.22 КпШС, діючого на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядженням цим майном.
Згідно ст.28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
В той же час, у відповідності до ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства, частка ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 складає .
Позивач ОСОБА_1 , як співвласник, не може зареєструвати за собою право на частку будинку, у зв'язку з тим, що право власності на житловий будинок не зареєстроване.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.10.2020 у справі № 201/7012/18.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
За даними довідки характеристики, копій технічного паспорту на спірне нерухоме майно житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , збудоване до 1992 року.
Доказів про належність цього майна іншим особам матеріали справи не містять.
Виникнення права власності на об'єкти нерухомого майна на час дії ЦК УРСР не залежало від державної реєстрації такого права.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (в редакції від 01.01.2013), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 1073 грн 60 коп. судового збору, однак ним не ставиться питання про відшкодування понесених судових витрат. Таким чином судові витрати підлягають залишенню за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
Ніжинська міська рада Чернігівської області, код ЄДРПОУ 34644701, місцезнаходження: Чернігівська область, м.Ніжин, площа Франка, 1;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складений 29.03.2024.
Суддя Т.О. Гагаріна