Провадження № 2/734/365/24 Справа № 734/638/24
іменем України
26 березня 2024 року смт Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Іванюка Т.І.,
при секретарі - Ієвлевій О.В.,
за участю представника позивача - Камочкіної А.Ю. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не в'являє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,-
у суд з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання звернулася ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , у якій просить стягнути з останнього на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення нею 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.04.2004 виконкомом Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області було зареєстровано шлюб між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 , під актовим записом №09. Від даного шлюбу є спільна донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14.12.2012 рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області по цивільній справі №2508/8229/2012 шлюб між сторонами було розірвано. 12.04.2012 рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області по цивільній справі №2508/1912/2012 було вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 09.02.2012 року до настання повноліття (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року). З 01.09.2022 донька ОСОБА_4 зарахована курсантом 1-го курсу Національної академії внутрішніх справ (IV рівня акредитації), денної форми навчання, для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Право» (згідно наказу Національної академії внутрішніх справ від 22.08.2022 року №202 о/с). Станом на день подання даної позовної заяви донька вже є повнолітньою, а тому аліменти на її утримання Відповідач не сплачує. Донька й надалі продовжує навчання в Національній академії внутрішніх справ, що підтверджується довідкою НАВС від 24.01.2024 №46/01-9109. Однак, не дивлячись на це, Відповідач матеріальної допомоги на утримання повнолітньої доньки не надає. У зв'язку із навчанням, вона не має можливості самостійно працювати та забезпечувати себе сама, а тому повністю перебуває на утриманні позивачки, ОСОБА_2 Постійно потрібні кошти на харчування, забезпечення необхідними предметами для навчання, у зв'язку з чим донька потребує матеріальної допомоги. За наявною інформацією, Відповідач є працездатним та отримує заробітну плату. Інших дітей він не має. Аліментів нікому не сплачує. Отже, він має можливість надавати грошову допомогу на утримання спільної доньки.
04.03.2024 від представника відповідача адвоката Камочкіної А.Ю. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Як виходить із змісту даного відзиву, відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування наведеного, представник відповідача у відзиві зазначає, що з довідки виданої Національною академією внутрішніх справ за № 46/01-9109 від 24.01.2024 року вбачається, що донька навчається на денній формі навчання, за державним замовленням. Тобто, донька знаходиться на повному державному забезпеченні (речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету). У зв'язку з вказаним до Національної академії внутрішніх справ було надіслано адвокатський запит від 27.02.2024 року. Відповідачу достеменно відомо, що донька проживає у гуртожитку Національної академії внутрішніх справ та же вона і зареєстрована. Оскільки, він неодноразово приїздить до доньки та на її прохання допомогти придбати ліки, їжу, спеціальний формений одяг для навчання. Крім цього, Відповідач кожного місяця надсилає на картковий рахунок доньки кошти. За ч.3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Однак, донька не проживає з позивачкою та має інше місце реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . Тому з огляду на вказані обставини позивачка не є належним позивачем у справі та бути отримувачем аліментів на утримання доньки на навчання. З цих підстав Відповідач категорично не погоджується аби Позивачка отримувала кошти у вигляді аліментів на утримання доньки. При цьому, Відповідач не відмовляється сплачувати аліменти особисто дочці, а не Позивачці. Оскільки, він через відносини з Позивачкою точно знає, що кошти донька не буде отримувати в повному обсязі. Також, Позивачка у позові посилається на те, що вона повністю утримує доньку та витрачає кошти на харчування, забезпечення необхідними предметами для навчання. Однак, доказів того, що Позивачка витрачає кошти на харчування, проїзд на навчання, купівля одягу, підручників, тощо не надала та в матеріалах справи будь-які докази які б свідчили про дійсну потребу в утриманні доньки по навчанню відсутні. Відповідно до довідки про доходи № 4171481860715102, Відповідач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримую пенсію за вислугу років у розмірі 8482,00 грн. Тому, зазначені у позові посилання Позивачка про те, що нібито Відповідач працює не відповідають дійсності. З огляду на розмір пенсії Відповідача, він не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини. Оскільки, з отриманої пенсії в нього на життя залишиться 2120,50 грн. Крім того, він проживає разом зі своєю матір'ю, яка є інвалідом II групи. Відповідно до акту проживання, Відповідач проживає разом із своєю матір'ю - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203 СК України, Відповідач виконує обов'язок по утриманню своєї матері у зв'язку з тим, що вона є непрацездатною та має інвалідність II групи. Також за станом здоров'я Відповідач має діагноз: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, часто рецидивуючий перебіг у фазі загострення. Виразка цибулини даванадцятипальної кишки. Груба убцева деформація цибулина дванадцятипальної кишки з помірним порушенням моторно-евакуаторної функції. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба другої стадії у фазі загострення з ерозивним рефлюкс-езофегітом. Ізольований остеохондроз поперекового відділу, деформуючий спондальоз шийного, грудного та поперекового .відділів, унковертебральний артроз Gt - С7 хребців, фіксований лівобічний сколіоз першого ступеня грудного відділу з нестійким больовим синдромом без порушення функції хребта. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія в стадії ремісії. Посттравматичний (03.12.12) деформуючий артроз лівого плечового суглобу з больовим синдромом при незначному порушенні функції. Варикозна хвороба лівої нижньої кінцівки без порушення кровообігу та функції. Міопія обох очей в 0,5 Д. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у Відповідача відсутнє у власності будь-яке майно. З огляду на вказане представник відповідача вважає, що Позивач вводить суд в оману та посилання Позивача є необґрунтованими, а підстави на стягнення аліментів на утримання доньки, яка навчається відсутні.
У судове засідання позивачка не з'явилася, подавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує.
У судовому засіданні були встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини.
24.04.2004 виконкомом Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області було зареєстровано шлюб між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 , під актовим записом №09. Від даного шлюбу є спільна донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.12.2012 рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області по цивільній справі №2508/8229/2012 шлюб між сторонами було розірвано.
12.04.2012 рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області по цивільній справі №2508/1912/2012 було стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 09.02.2012 року до настання повноліття (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року).
Відповідно до довідки Національної академії внутрішніх справ №01-9109 від 24.01.2024 ОСОБА_4 навчається на другому курсі Національної академії внутрішніх справ на денній формі навчання, за державним замовленням, для здобуття вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Право». Термін навчання - з 01.09.2022 до 04.07.2026. Наказ Національної академії внутрішніх справ про зарахування від 22.08.2022 №202 о/с.
Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи №98880126 від 08.09.2023, місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді Національної академії внутрішніх справ на адвокатський запит №1773 від 08.03.2024 під час здобуття освіти курсанти НАВС на повному державному забезпеченні не перебувають, забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету проживанням 9 в гуртожитках казарменого типу), харчуванням, речовим майном (одностроєм поліцейського), медичним та грошовим забезпеченням як поліцейські за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами України.
Згідно довідки про доходи №4171 4818 6071 5102, виданої пенсіонеру ОСОБА_3 , останній перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Київській області і отримує пенсію за вислугу років: вересень 2023 - 8 482,03 грн.; жовтень 2023 - 8 482,03 грн.; листопад 2023 - 8 482,03 грн.; грудень 2023 - 8 482,03 грн.; січень 2024 - 8 482,03 грн.; лютий 2024 - 8 482,03 грн. Всього - 50 892, 18 грн.
Актом про проживання від 26.02.2024 підтверджено факт проживання ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 .
Матері відповідача, ОСОБА_6 встановлено другу групу інвалідності довічно, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК від 26.04.2007 та копією посвідчення.
Відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_3 відсутні.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не в'являє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивіль ного суду від 06.08.2018 р. у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повно літню дитину).
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У судовому засіданні було встановлено, що повнолітня донька відповідача на час здобуття освіти забезпечується за рахунок коштів державного бюджету проживанням (у гуртожитках казарменого типу), харчуванням, речовим майном (одностроєм поліцейського), медичним та грошовим забезпеченням як поліцейські за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами України.
При цьому Позивачка не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов'язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у доньки потреби в матеріальній допомозі саме у зв'язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо). Також Позивачка не надала суду жодних доказів на підтвердження того, що вона витрачає кошти для доньки на харчування, проїзд на навчання, купівлю одягу, підручників, тощо. Обставини, які вказані Позивачкою у позовній заяві про те, що Відповідач є працездатним і отримує заробітну плату також не підтверджені жодними доказами.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, наданих сторонами доказів, та оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. А тому судові витрати по сплаті судового збору слід покласти за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 368, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 185, 199, 200, 201 СК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що не в'являє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Повний текст рішення виготовлено 29 березня 2024 року.
Відомості про учасників провадження:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;
Представник відповідача - адвокат Камочкіна Анна Юріївна, адреса: вул. Генуезька, буд. 24, літ.В, м.Одеса, 65062;
Третя особа - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: