вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.03.2024м. ДніпроСправа № 904/90/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.
та представників:
прокурор: Ємельянов В.А.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Ковельської окружної прокуратури, м. Ковель Волинської області в інтересах держави в особі Управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради, смт Ратне Ковельського району Волинської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 26 280,00 грн.
Керівник Ковельської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", в якому просить:
- визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 15.03.2021, № 2 від 23.03.2021, № 3 від 29.10.2021, № 4 від 30.11.2021 до договору про закупівлю товарів № 65 від 01.03.2021 (далі - спірні додаткові угоди);
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" на користь Управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради кошти в сумі 26280,00 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору прокурор просить стягнути з відповідача на користь його платника - Волинської обласної прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є недійсними, а тому кошти, які сплачені Управлінням гуманітарної політики Ратнівської селищної ради на підставі недійсних угод, підлягають стягненню з відповідача.
Правовими підставами позову прокурор зазначає, серед іншого, статті 203, 215, 670 Цивільного кодексу України.
Заявляючи про своє процесуальне право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради, прокурор посилається на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зауважує, що вже самого факту бездіяльності Управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради, яке є головним розпорядником бюджетних коштів і замовником спірної закупівлі, для втручання прокурора є достатньо. Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
При цьому прокурор звертає увагу суду на відповідні висновки з цього питання Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.10.2019 у справі №903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
На виконання частин третьої, четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Ковельською окружною прокуратурою Волинської області на адресу Управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради надіслано повідомлення про встановлені порушення вимог чинного законодавства, в якому також висловлено прохання надати інформацію щодо наміру вжиття заходів для усунення цих порушень, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення зайво сплачених коштів (листи № 52/2-828ВИХ-23 від 21.06.2023, № 52/2-966ВИХ-23 від 20.07.2023) (а.с. 16, 104).
Також листом № 52/2-1672ВИХ-23 від 19.12.2023 Ковельська окружна прокуратура Волинської області повідомила Управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради про пред'явлення позову про визнання недійсними додаткових угод та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" 26280,00 грн.
Управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради не відреагувало на повідомлення прокурора.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).
Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.
Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 06.02.2024, за результатом якого засідання суду було відкладено на 29.02.2024.
Ухвалою суду від 29.02.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.03.2024 з наступним оголошенням перерви в судовому засіданні до 19.03.2024.
18.03.2024 від Ковельської окружної прокуратури Волинської області через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до справи копії платіжного доручення № 915 від 23.12.2021 про сплату 1988,00 грн за поставку дизельного палива та бензину А-92 згідно з видатковою накладною № 0009/0002746 від 23.12.2021 разом із поясненнями на питання щодо обсягу поставки й оплати палива за вказаною видатковою накладною, яке виникло у суду під час розгляду справи по суті.
Згідно з частиною п'ятою статті 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
У судових засіданнях 12.03.2024 та 19.03.2024 прокурор надав пояснення по суті спору.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились; про дату, час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Факт належного повідомлення позивача та відповідача про призначені у справі засідання суду підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення позивачу поштового відправлення з ухвалою суду від 08.01.2024 (а.с. 148) та довідками, сформованими системою діловодства ("ДСС"), про доставку до електронних кабінетів позивача і відповідача процесуальних документів суду у цій справі (а.с. 147, 154-155, 162-163, 169-170).
Позивач та відповідач своїм правом на подання до суду заяв по суті справи не скористались.
Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин суд розглядає справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.
За наслідком судового засідання 19.03.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
09.02.2021 на вебпорталі публічних закупівель Prozorro Управлінням гуманітарної політики Ратнівської селищної ради як замовником було оприлюднено оголошення № UA-2021-02-09-000954-с про проведення спрощеної/допорогової закупівлі за предметом: бензин А-95, бензин А-92, дизельне паливо (код за Єдиним закупівельним словником - ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти) в кількості 8110 літрів із терміном постачання до 31.12.2021 з очікуваною вартістю 189500,00 грн з ПДВ (а.с. 19-20).
З реєстру отриманих тендерних пропозицій та протоколу розкриття вбачається, що замовником закупівлі отримано тендерну пропозицію від одного учасника, а саме від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" з ціновою пропозицією 189185,00 грн (а.с. 21 - 23).
Відповідно до повідомлення про намір укласти договір переможцем закупівлі № UA-2021-02-09-000954-с визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" з ціною тендерної пропозиції 189185,00 грн за 8110 літрів за товар, що є предметом цієї закупівлі (бензин А-95, бензин А-92, дизельне паливо) (а.с. 24-25).
За результатом проведеної спрощеної/допорогової закупівлі Управлінням гуманітарної політики Ратнівської селищної ради (далі - позивач, замовник, покупець) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - відповідач, учасник, постачальник) укладено договір на закупівлю товарів № 65 від 01.03.2021 (далі - договір) (а.с. 27 - 29).
Згідно з пунктом 1.1 договору учасник зобов'язується протягом 2021 року та відповідно до умов, зазначених у договорі, передати замовнику товар на АЗС учасника з використанням скретч-карток талонів (бланків - дозволів внутрішнього обігу на відпуск товару), а замовник зобов'язується приймати у власність товар та повністю оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент та ціна товару наведені в специфікації (додаток № 1 до договору). Товар: бензин А-95, а-92 та дизельне паливо; код класифікатора: Нафта і дистиляти код за ДК 021:2015 09130000-9.
Обсяги закупівлі товару за взаємною згодою сторін можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника (п. 1.3 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що загальна ціна цього договору становить 189185,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 31530,83 грн.
Сторони дійшли згоди, що учасник здійснює відпуск товару, а замовник зобов'язується приймати у власність та оплачувати вартість товару за ціною, яка встановлена учасником та визначена в специфікації до договору (п. 4.4 договору).
Пунктом 4.5 договору передбачено, що умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до належного виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:
зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (пп. 4.5.1);
зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в п. 4.1 договору, за умови документального підтвердження. Документальним підтвердженням вважається оригінал чи нотаріально завірена копія довідки Торгово-промислової палати України, яка обов'язково має містити інформацію про середню ринкову ціну за одиницю товару на день письмового звернення учасника (пп. 4.5.2);
покращення якості товару за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у п. 4.1 договору (пп. 4.5.3);
зміни умов у зв'язку із застосуванням положень п. 4.6 договору (пп. 4.5.4);
узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни якості товару) (пп. 4.5.5);
зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок (пп. 4.5.6);
зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (пп. 4.5.7).
Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 4.6 договору)
У розділі V договору визначено порядок здійснення оплати, згідно з яким розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника, що зазначений у цьому договорі (п. 5.1 договору).
За умовами пункту 5.2 договору розрахунки між учасником та замовником здійснюються відповідно до видаткових накладних та рахунку-фактури, наданого учасником, шляхом оплати вартості товару згідно специфікації протягом 30 календарних днів після його отримання.
Моментом виконання зобов'язань замовника перед учасником з оплати товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника, зазначений у цьому договорі (п. 5.4 договору).
Відповідно до пункту 6.1 договору учасник поставляє (передає у власність) замовнику товари на таких умовах: EXW - адреса АЗС (згідно з додатком № 2), відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS в редакції 2010 року. Сторони дійшли згоди, що при застосуванні вказаного базису поставки (EXW) завантаження товару (заливання в автотранспорт) здійснюється силами учасника.
Поставка за договором здійснюється учасником цілодобово по скретч-картці/талону (бланку) з АЗС учасника, перелік яких міститься в додатку № 2 до договору. Скретч-картка/талон (бланк) не є засобом розрахунків/платежів між сторонами. Скретч-картка/талон (бланк) містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт замовника при наданні таких бланків на АЗС протягом терміну дії такого бланку (п. 6.2 договору).
Згідно з пунктом 6.3 договору строк передачі товару: з дати укладення договору до 31.12.2021 року.
Строк передачі скретч-карток/талонів (бланків) - протягом двох робочих днів з дати отримання заявки (п. 6.4 договору).
За змістом пункту 11.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взятих на себе зобов'язань - до їх повного виконання.
До договору сторонами підписано специфікацію (додаток № 1), в якій погоджено поставку товару в кількості 8110 літрів на загальну суму 189185,00 грн (з урахуванням ПДВ), у тому числі: бензину А-95 у кількості 1710 л за ціною 23,50 грн/л на суму 40185,00 грн, бензину А-92 у кількості 1400 л за ціною 22,50 грн/л на суму 31500,00 грн та дизельного палива в кількості 5000 л за ціною 23,50 грн/л на суму 117500,00 грн (а.с. 29).
Упродовж 2021 року між постачальником (відповідачем) та покупцем (позивачем) укладено 4 додаткові угоди до договору про збільшення ціни за одиницю товару з одночасним зменшенням кількості товару, а саме:
- додаткову угоду № 1 від 15.03.2021 (далі - додаткова угода № 1), за якою ціну на бензин А-92 збільшено до 24,50 грн/л (на 8,89% від ціни договору), на бензин А-95 збільшено до 25,50 грн/л (на 8,51% від ціни договору), на дизельне паливо - до 25,50 грн/л (на 8,51% від ціни договору) (а.с.36);
- додаткову угоду № 2 від 23.03.2021 (далі - додаткова угода № 2), за якою ціну на бензин А-92 збільшено до 25,50 грн/л (на 4,08% від ціни, визначеної додатковою угодою № 1, та на 13,33% від ціни договору), на бензин А-95 збільшено до 26,50 грн/л (на 3,92% від ціни, визначеної додатковою угодою № 1, та на 12,77% від ціни договору), на дизельне паливо - до 26,50 грн/л (на 3,92% від ціни, визначеної додатковою угодою № 1, та на 12,77% від договору) (а.с. 45);
- додаткову угодою № 3 від 29.10.2021 (далі - додаткова угода № 3), за якою ціну на бензин А-92 збільшено до 28,00 грн/л (на 9,8% від ціни, визначеної додатковою угодою № 2, та на 24,44% від ціни договору), на бензин А-95 збільшено до 29,00 грн/л (на 9,43% від ціни, визначеної додатковою угодою № 2, та на 23,4% від ціни договору), на дизельне паливо - до 29,00 грн/л (на 9,43% від ціни, визначеної додатковою угодою № 2, та на 23,4% від ціни договору) (а.с. 80);
- додаткову угоду № 4 від 30.11.2021 (далі - додаткова угода № 4), за якою ціну на бензин А-92 збільшено до 29,00 грн/л (на 3,57% від ціни, визначеної додатковою угодою № 3, та на 28,89% від ціни договору), на бензин А-95 збільшено до 30,00 грн/л (на 3,45% від ціни, визначеної додатковою угодою № 3, та на 27,66% від ціни договору), на дизельне паливо ціна не збільшувалась (а.с. 86).
Отже, між покупцем та постачальником у період з 15.03.2021 по 30.11.2021 укладено 4 додаткові угоди до договору, якими внесено зміни до його істотних умов та збільшено ціну: за 1 літр бензину А-95 з 23,50 грн до 30,00 грн, що склало 27,66% від початкової вартості; за 1 літр бензину А-92 з 22,50 грн до 29,00 грн, що склало 28,89% від початкової вартості; за 1 літр дизельного палива з 23,50 грн до 29,00 грн, що склало 23,4% від початкової вартості.
Замовником (покупцем) на вебпорталі публічних закупівель Prozorro опубліковані повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю № UA-2021-02-09-000954-с, згідно з якими внесення змін додатковою угодою 1 до істотних умов договору відповідно до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" обґрунтовано покращенням якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а внесення змін додатковими угодами №№ 2 - 4 до договору обґрунтовано збільшенням ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (а.с. 95 - 101).
Підставами для укладення додаткових угод №№ 1 - 4 до договору (далі - оспорювані угоди) стали листи-повідомлення ТОВ "Лівайн Торг" від 09.03.2021, 19.03.2021, 29.10.2021 щодо різкого коливання ціни на дизельне пальне, бензин А-92, А-95 (а.с. 37, 46, 81).
При цьому коливання вартості предмета закупівлі обгрунтовано висновками Волинської торгово-промислової палати, а саме:
- висновком Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу В-288 від 01.03.2021 щодо середньої ринкової вартості на бензин марок А-92, А-95, дизельне паливо та газ автомобільний, які станом на 01.03.2021 можуть становити, зокрема: на бензин А-92 - 27,24 л, на бензин А-95 - 28,24 грн, на дизельне паливо - 27,65 грн (укладено додаткову угоду №1 від 15.03.2021) (а.с. 38);
- висновком Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу В-362 від 22.03.2021 щодо середньої ринкової вартості на бензин марок А-92, А-95, дизельне паливо, які станом на 19.03.2021 можуть становити: на бензин А-92 - 27,80 л, на бензин А-95 - 28,81 грн, на дизельне паливо - 28,21 грн (укладено додаткову угоду № 2 від 23.03.2021) (а.с. 47);
- висновком Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу В-1339 від 20.10.2021 щодо середньої ринкової вартості на бензин марок А-92, А-95, дизельне паливо та газ автомобільний, які станом на 19.10.2021 можуть становити, зокрема: на бензин А-92 - 30,10 л, на бензин А-95 - 30,97 грн, на дизельне паливо - 29,80 грн (укладено додаткову угоду №3 від 29.10.2021) (а.с. 82);
- висновком Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу В-1377 від 02.11.2021 щодо середньої ринкової вартості на бензин марок А-92, А-95, дизельне паливо, які станом на 01.11.2021 можуть становити: на бензин А-92 - 30,86 л, на бензин А-95 - 31,77 грн, на дизельне паливо - 30,66 грн (укладено додаткову угоду № 4 від 30.11.2021) (а.с. 87).
На виконання умов договору та оспорюваних додаткових угод постачальник здійснив поставку 570 літрів бензину А-95, 1060 літрів бензину А-92 та 5335 літрів дизельного палива на загальну суму 188897,50 грн, а споживач прийняв указаний товар в загальному обсязі 6965 літрів та оплатив його вартість у повному обсязі, що підтверджується наступними видатковими накладними (далі - також ВН) та платіжними дорученнями:
- ВН № 0008/0000114 від 03.03.2021 на суму 6375,00 грн поставки 200 літрів бензину А-95 вартістю 5100,00 грн та 50 літрів дизельного палива вартістю 1275,00 грн (а.с. 30), товар оплачений платіжними дорученнями № 23 від 04.03.2021 на суму 2550,00 грн, № 85 від 04.03.2021 на суму 2550,00 грн, № 116 від 05.03.2021 на суму 1275,00 грн (а.с. 31 - 33);
- ВН № 0008/0000119 від 05.03.2021 на суму 10200,00 грн поставки 400 літрів дизельного палива (а.с. 34), товар оплачений платіжним дорученням № 43 від 05.03.2021 на суму 10200,00 грн (а.с. 35);
- ВН № 0008/0000158 від 22.03.2021 на суму 34150,00 грн поставки 300 літрів бензину А-92 вартістю 7650,00 грн та 1000 літрів дизельного палива вартістю 26500,00 грн (а.с. 39), товар оплачений платіжними дорученнями № 223 від 23.03.2021 на суму 16710,00 грн, № 55 від 23.03.2021 на суму 7950,00 грн, № 29 від 23.03.2021 на суму 1590,00 грн, № 37 від 23.03.2021 на суму 2650,00 грн, № 3 від 23.03.2021 на суму 5250,00 грн (а.с. 40 - 44);
- ВН № 0008/0000206 від 12.04.2021 на суму 5300,00 грн поставки 200 літрів дизельного палива (а.с. 48), товар оплачений платіжним дорученням № 343 від 14.04.2021 на суму 5300,00 грн (а.с. 49);
- ВН № 0008/0000262 від 07.05.2021 на суму 5300,00 грн поставки 200 літрів дизельного палива (а.с. 50), товар оплачений платіжними дорученнями № 80 від 11.05.2021 на суму 2385,00 грн, № 485 від 11.05.2021 на суму 2195,00 грн (а.с. 51-52);
- ВН № 0008/0000274 від 21.05.2021 на суму 7522,50 грн поставки 295 літрів дизельного палива (а.с. 52), товар оплачений платіжним дорученням № 584 від 24.05.2021 на суму 7522,50 грн (а.с. 53);
- ВН № 0008/0000356 від 02.07.2021 на суму 11560,00 грн поставки 200 літрів дизельного палива вартістю 5400,00 грн та 220 літрів бензину А-95 вартістю 6160,00 грн (а.с. 54), товар оплачений платіжними дорученнями № 87 від 02.07.2021 на суму 560,00 грн, № 130 від 02.07.2021 на суму 10176,30 грн, № 35 від 02.07.2021 на суму 823,70 грн (а.с. 55 - 57);
- ВН № 0008/0000398 від 07.07.2021 на суму 2970,00 грн поставки 50 літрів дизельного палива вартістю 1350,00 грн та 60 літрів бензину А-92 вартістю 1620,00 грн (а.с. 58), товар оплачений платіжними дорученнями № 425 від 07.07.2021 на суму 1620,00 грн, № 113 від 08.07.2021 на суму 1350,00 грн (а.с. 59 - 60);
- ВН № 0008/0000478 від 04.08.2021 на суму 4320,00 грн поставки 160 літрів дизельного палива (а.с. 61), товар оплачений платіжними дорученнями № 159 від 04.08.2021 на суму 1620,00 грн, № 556 від 04.08.2021 на суму 2700,00 грн (а.с. 62 - 63);
- ВН № 0008/0000494 від 10.08.2021 на суму 1890,00 грн поставки 70 літрів дизельного палива (а.с. 64), товар оплачений платіжним дорученням № 136 від 11.08.2021 на суму 1890,00 грн (а.с.65);
- ВН № 0008/0000522 від 25.08.2021 на суму 4100,00 грн поставки 50 літрів бензину А-92 вартістю 1350,00 грн, 50 літрів бензину А-95 вартістю 1400,00 грн та 50 літрів дизельного палива вартістю 1350,00 грн (а.с. 66), товар оплачений платіжними дорученнями № 48 від 26.08.2021 на суму 1350,00 грн, № 146 від 25.08.2021 на суму 2750,00 грн (а.с. 67-68);
- ВН № 0008/0000546 від 06.09.2021 на суму 13600,00 грн поставки 400 літрів дизельного палива вартістю 10800,00 грн та 100 літрів бензину А-95 вартістю 2800,00 грн (а.с. 69), товар оплачений платіжними дорученнями № 615 від 06.09.2021 на суму 7880,00 грн, № 161 від 06.09.2021 на суму 840,00 грн, № 535 від 06.09.2021 на суму 560,00 грн, № 191 від 06.09.2021 на суму 4320,00 грн (а.с. 70-73);
- ВН № 0008/0000587 від 21.09.2021 на суму 4050,00 грн поставки 50 літрів дизельного палива вартістю 1350,00 грн та 100 літрів бензину А-92 вартістю 2700,00 грн (а.с. 74), товар оплачений платіжним дорученням № 680 від 21.09.2021 на суму 4050,00 грн (а.с. 75);
- ВН № 0008/0000629 від 06.10.2021 на суму 17550,00 грн поставки 200 літрів дизельного палива вартістю 5400,00 грн та 450 літрів бензину А-92 вартістю 12150,00 грн (а.с. 76), товар оплачений платіжними дорученнями № 744 від 06.10.2021 на суму 8100,00 грн, № 218 від 06.10.2021 на суму 2700,00 грн, № 182 від 06.10.2021 на суму 6750,00 грн (а.с. 77-79);
- ВН № 0008/0000710 від 01.11.2021 на суму 26970,00 грн поставки 930 літрів дизельного палива (а.с. 83), товар оплачений платіжними дорученнями № 714 від 02.11.2021 на суму 870,00 грн, № 842 від 03.11.2021 на суму 26100,00 грн (а.с. 84-85);
- ВН № 0009/0002746 від 23.12.2021 на суму 33040,00 грн поставки 1080 літрів дизельного палива вартістю 30240,00 грн та 100 літрів бензину А-92 вартістю 2800,00 грн (а.с. 88), товар оплачений платіжними дорученнями № 247 від 23.12.2021 на суму 728,00 грн, № 260 від 23.12.2021 на суму 1988,00 грн, № 93 від 23.12.2021 на суму 280,00 грн, № 223 від 23.12.2021 на суму 2548,00 грн, № 298 від 22.12.2023 на суму 1428,00 грн, № 1040 від 23.12.2021 на суму 24080,00 грн, № 915 від 23.12.2021 на суму 1988,00 грн (а.с. 89 - 94, 179).
Отже, відповідно до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу: 1710 літрів бензину А-95 за ціною 23,50 грн на суму 40185,00 грн, 1400 літрів бензину А-92 за ціною 22,50 грн на суму 31500,00 грн та 5000 літрів дизельного палива за ціною 23,50 грн на суму 117500,00 грн.
Однак, згідно з видатковими накладними відповідач фактично поставив, а позивач оплатив: 570 літрів бензину А-95 на суму 15460,00 грн, 1060 літрів бензину А-92 на суму 28270,00 грн та 5335 літрів дизельного палива на суму 145167,50 грн. При цьому за первісною договірною ціною така ж кількість палива мала б коштувати:
бензину А-95 - 13395 грн (570х23,50 = 13395), що на 2065,00 грн менше від фактично сплаченої (15460,00 - 13395,00 = 2065,00);
бензину А-92 - 23850,00 грн (1060х22,50 = 23850,00), що на 4420,00 грн менше від фактично сплаченої (28270,00 - 23850,00 = 4420,00);
дизельного палива - 125372,50 грн (5335х23,50 = 125372,50), що на 19795,00 грн менше від фактично сплаченої (145167,50 - 125372,50 = 19795,00).
Відтак, за результатами виконання договору та додаткових угод №№ 1 - 4 до нього замовником (покупцем) сплачено 26280,00 грн (2065,00 + 4420,00 + 19795,00 = 26280) за товар, який не був поставлений йому учасником (постачальником), що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з правомірністю укладення сторонами додаткових угод № 1 від 15.03.2021, № 2 від 23.03.2021, № 3 29.10.2021 № 4 від 30.11.2021 до договору про закупівлю товарів № 65 від 01.03.2021, а також з наявністю правових підстав для повернення відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення коштів у сумі 26280,00 грн.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.
Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).
За змістом частин першої - третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Позивач і відповідач уклали договір про закупівлю товарів № 65 від 01.03.2021 за результатом процедури проведення спрощеної/допорогової закупівлі на виконання вимог Закону України № 922-VIII від 25.12.2015 (із зміню і доп.) "Про публічні закупівлі" (далі - також Закон №922-VIII), який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями статті 5 цього Закону (тут і надалі - в редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/ спрощено закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Частиною першою статті 41 Закону № 922-VIII передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 41 цього Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За приписом пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Тобто, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати укладання додаткових угод до договору, а в разі наступних змін - між черговими додатковими угодами.
Така правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22).
При цьому, продавцю треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (пункт 134 постанови Верхового Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19).
Отже, виключно коливання вартості товару на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Пропонуючи збільшення ціни предмета закупівлі, відповідач у своїх зверненнях до позивача (листи-повідомлення від 09.03.2021, 19.03.2021, 29.10.2021) обґрунтовував це різким коливанням цін на дизельне пальне, бензин А-92, бензин А-95 на ринку, на підтвердження чого надавав висновки Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу № В-288 від 01.03.2021, № В-362 від 22.03.2021, № В-1339 від 20.10.2021, № В-1377 від 02.11.2021 щодо середньої ринкової вартості на бензин відповідних марок та дизельне пальне станом на 01.03.2021, 19.03.2021, 19.10.2021, 01.11.2021 (а.с. 38, 47, 82, 87).
Утім, у зверненнях від 09.03.2021, 19.03.2021, 29.10.2021 з пропозиціями укласти додаткові угоди №№ 1 - 3 відповідачем не обґрунтовано, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику під час закупівлі, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Також ним не доведено й того, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання тендерної пропозиції). Укладаючи додаткову угоду № 4 до договору, відповідач надав лише один висновок без будь-якого обґрунтування та мотиву необхідності укладення цієї додаткової угоди.
Тож, матеріали справи не містять доказів належного обґрунтування відповідачем (постачальником) самих пропозицій про підвищення визначеної у договорі ціни.
Також наявні в матеріалах справи висновки Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу № В-288 від 01.03.2021, № В-362 від 22.03.2021, № В-1339 від 20.10.2021, № В-1377 від 02.11.2021 не містять інформації на підтвердження саме коливання на ринку ціни товару, що є предметом закупівлі. У примітках до цих висновків зазначено, що вони видані в інформаційно-консультативних цілях, а вказана в них інформація дійсна тільки на дату складання.
Надаючи оцінку вказаним висновкам, суд зазначає, що вони не можуть бути належними доказами ринкового коливання ціни на товари, що є предметом закупівлі за спірним договором, оскільки ці документи лише констатують рівень середньої ринкової вартості бензину А-92, А-95 та дизельного палива по Україні (за результатами аналізу даних на сайті www.index.minfin.com.ua) на певну дату та не доводять їх коливання між датою укладення договору та кожної із оспорюваних додаткових угод, оскільки не містять інформації про динаміку коливання ціни на відповідні товари з моменту укладення договору.
Водночас у документі, який видає компетентна організація, має бути вказана чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18.
Відтак, сторонами договору документально не підтверджено та жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту його укладення й до моменту виникнення необхідності внесення змін (укладення додаткових угод). Збільшення ціни за одиницю товару за результатами укладення між позивачем та відповідачем додаткових угод №№ 1 - 4 у період з 15.03.2021 по 30.11.2021 склало: за 1 літр бензину А-95 з 23,50 грн до 30,00 грн, тобто на 27,66% від початкової вартості; за 1 літр бензину А-92 з 22,50 грн до 29,00 грн, тобто на 28,89% від початкової вартості; за 1 літр дизельного палива з 23,50 грн до 29,00 грн, тобто на 23,4% від початкової вартості, що перевищує 10%, визначеного пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (максимальний ліміт збільшення ціни, визначеної в договорі).
Крім того, на момент укладення договору, за даними сайту www.index.minfin.com.ua станом на 09.02.2022 (дата публікації оголошення про проведення спрощеної закупівлі) ціна на пальне становила: на бензин А-92 - 25,69 грн/л, на бензин А-95 - 26,71 грн/л, на дизельне паливо - 26,10 грн/л, а станом на 01.03.2021 (дата укладення договору) ціна вже становила: на бензин А-92 - 27,24 грн/л, на бензин А-95 - 28,24 грн/л, на дизельне паливо - 27,65 грн/л.
Правом на відмову від укладення договору, передбаченим частиною сьомою статті 33 Закону 922-VIII, відповідач не скористався.
Наведене свідчить про умисне заниження ціни відповідачем при процедурі закупівлі під час подання пропозицій та відсутність у нього наміру постачати товар за запропонованою ціною.
Перемога у відкритих торгах та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
За таких обставин Управлінням гуманітарної політики Ратнівської селищної ради, яке мало беззаперечне право на отримання товару (бензину А-92, А-95, дизельного палива) за ціною, передбаченою в укладеному договорі, укладено оспорювані додаткові угоди до договору щодо зміни ціни за відсутності визначених для цього законом підстав, внаслідок чого вартість предмета закупівлі збільшилась, а його обсяг - зменшився, чим спотворено результати спрощеної закупівлі та порушено встановлені законом принципи здійснення публічних закупівель, зокрема, максимальну економію.
Наведене свідчить про те, що укладаючи оспорювані додаткові угоди № 1 від 15.03.2021, № 2 від 23.03.2021, № 3 від 29.10.2021 № 4 від 30.11.2021 до договору про закупівлю товарів № 65 від 01.03.2021, позивач та відповідач порушили пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору.
Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
При цьому підставою визнання недійсним договору, укладеного за результатами проведення спрощеної закупівлі, та додаткових угод до нього є порушення передбачених законодавством правил проведення таких торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі".
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт порушення позивачем та відповідачем пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення додаткових угод № 1 від 15.03.2021, № 2 від 23.03.2021, № 3 29.10.2021 № 4 від 30.11.2021 до договору про закупівлю товарів № 65 від 01.03.2021, що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку.
Частинами першою, другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, фактично уточнюючи висновок, викладений у пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, зауважила на тому, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).
Звертаючись з позовом до суду про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до договору, прокурор також заявив вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачених коштів у сумі 26280,00 грн за товар, який не був поставлений, що відповідає наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.
Правовою підставою для задоволення вимог про стягнення коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено, прокурором визначено частину першу статті 670 Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до частини першої статті 670 цього Кодексу якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, отримана відповідачем оплата за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню в межах заявленої прокурором суми - 26280,00 грн (2065,00 + 4420,00 + 19795,00 = 26280,00).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 13420,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 26280,00 грн - задовольнити повністю.
Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 15.03.2021, № 2 від 23.03.2021, № 3 від 29.10.2021, № 4 від 30.11.2021 до договору про закупівлю товарів № 65 від 01.03.2021, що укладені між Управлінням гуманітарної політики Ратнівської селищної ради (ідентифікаційний код 44079017) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (ідентифікаційний код 41449359).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Управління гуманітарної політики Ратнівської селищної ради (44101, Волинська область, Ковельський район, смт Ратне, вулиця Центральна, будинок 19; ідентифікаційний код 44079017) кошти в сумі 26280,00 грн за товар, який не був поставлений.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15; ідентифікаційний код 02909915) судовий збір у сумі 13420,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 29.03.2024.
Суддя І.І. Колісник