вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.03.2024м. ДніпроСправа № 904/3916/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Баранова Сергія Володимировича, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Удовика Віктора Івановича, с. Домоткань, Дніпропетровська область
про відшкодування матеріальної шкоди
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Фізична особа-підприємець Баранов Сергій Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Удовика Віктора Івановича про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 613 142, 52 грн, з яких: шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 604 391, 80 грн та судові витрати у розмірі 8 750, 72 грн.
Ухвалою суду від 24.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3916/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.
Оскільки на дату спливу встановленого законом шістдесятиденного строку для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у суду були відсутніми відомості стосовно належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи та можливість подання до суду заяв по суті справи, судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.
Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження. Ухвала суду від 29.11.2021 була надіслана відповідачу на його адресу, вказану в ЄДР, а саме: 51631, Дніпропетровська область, Кам'янський район, с. Домоткань, вул. Героґ Білоножко, буд. 10.
Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, частина 7 статті 120 Господарського процесуального суду України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Укрпошти, поштове відправлення № 4930022999950 вручено особисто 01.08.2023.
Крім того, для належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 904/3916/22, судом було здійснено публікацію на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровської області, якою повідомлено ОСОБА_1 про відкриття провадження у даній справі та можливості відповідача подати відзив на позовну заяву.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами. Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2020 на автодорозі Р-91 відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 пошкоджено орендований транспортний засіб DAF FT XF105 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ SKO 27A реєстраційний номер НОМЕР_2 , що за договром оренди транспортного засобу від 08.10.2020 належить позивачу, вартість заподіяної шкоди становить 604 391, 80 грн
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
08.10.2020 між Фізичною особою-підприємцем Барановим Сергієм Володимировичем (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Удовиком Віктором Івановичем було укладено Договір оренди транспортного засобу (далі договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві в тимчасове володіння та користування вантажний автомобіль, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування автомобіль і зобов'язується сплачувати Орендодавцю оренду плату.
Згідно з пунктом 1.2 догвоору під автомобілем розуміється: вантажний автомобіль марки: DAF FT XF105. Державний номер: НОМЕР_1 . Дата випуску 2008. Колір: червоний. Номер шасі: НОМЕР_3 . Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданим 17.02.2018.
Пунктом 1.4 договору встановлено, що під автомобілем розуміється: напівпричіп марки SCHMITZ SKO 27A. Державний номер: НОМЕР_5 . Дата випуску 1997. Колір: білий. Номер шасі: НОМЕР_6 з метою перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученнях. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданим 17.02.2018.
Автомобіль використовуватиметься орендарем з метою перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученнях (пункт 2.1 договору).
Строк оренди становить: 11 місяців (пункт 4.1 договору).
Страхувати автомобіль і відповідальність за шкоду, яку може бути заподіяно ним або у звязку з його експлуатацією (підпункт 6.2.4 пункту 6.2 договору).
У разі пошкодження предмета оренди з вини Орендаря відшкодувати Орендодавцю в повному обсязі збитки, пов'язані з таким пошкодженням (підпункт 6.2.5 пункту 6.2 договору).
Відповідно до пункту 7.1 договору повернення автомобіля здійснюється за актом приймання-передачі аналогічним тому, який складається при передачі автомобіля від орендодавця орендареві.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 9.1 договору).
Актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу від 08.10.2020 ФОП Баранов С.В. передав, а ФОП Удовик В.І. прийняв транспортний засіб.
З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2020 о 09 годині 15 хвилин ОСОБА_1 керуючи орендованим транспортним засобом, автомобілем DAF FT XF105 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ SKO 27A реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві особистої власності орендарю ОСОБА_2 , рухався по автодорозі Р-91 «Осиповичі - Барановичі» держави Білорусія зі сторони м. Осиповичі, де на 75 кілометрі вказаної автодороги не впорався з керуванням автомобіля, виїхав за межі проїжджої частини автодороги та скоїв наїзд на дерева.
Постановою № 90014622800 від 27.12.2020 інспектором ДПС ОГАІ Слуцького РОВД Білорусії капітаном міліції Груша О.О., водій автомобіля ОСОБА_1 за скоєння вказаної дорожньої транспортної пригоди був притягнутий до адміністративного покарання у вигляді штрафу.
З метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAF FT XF105 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа марки SCHMITZ SKO 27A реєстраційний номер НОМЕР_2 , останній звернувся до судового експерта для складення відповідного експертного висновку.
Відповідно до висновку автотехнічного експертного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, № ЕД-19/104-21/10930-ІТ від 06.04.2021, по факту дорожньої транспортної пригоди яка сталась 23.12.2020 на 75 кілометрі автодороги Р-91 «Осиповичі - Барановичі» республіки Білорусія за участі водія Удовика ВЛ. встановлено:
1. В даній дорожній обстановці водій автомобіля DAF FT XF105 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ SKO 27A реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху.
2. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля DAF FT XF105 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCFIMITZ SKO 27A реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 ПДР України, і в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, що не дозволили б йому їх виконати.
3. Дії водія автомобіля DAF FT XF105 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ SKO 27A реєстраційний номер НОМЕР_2 Удовики ВЛ. при заданому механізмові події не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Також, в результаті дорожньої транспортної пригоди автомобілю DAF FT XF105 реєстраційний номер НОМЕР_8 належному на праві приватної власності ОСОБА_2 стосовно висновку експертного дослідження автотоварознавця № 3358 від 11.02.2021 вартість збитків становить 414 750 грн та відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця № 3359 від 09.02.2021 вартість матеріального збитку заподіяної власнику напівпричепа SCHMITZ SKO 27A реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 189 641, 80 грн.
Відповідач не відшкодував завдану шкоду в розмірі 604 391, 80 грн, що і стало причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків.
Cтаттею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються вимоги частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною першою статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами частин першої, третьої - четвертої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно положень ч. 1-3 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст. 284 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного Кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (стаття 773 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Згідно з положеннями ст. 1192 Цивільного Кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази та наведені позивачем обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що орендодавцем було передано орендареві об'єкт оренди за актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу від 08.10.2020, у свою чергу, відповідачем в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено
Як вище було встановлено судом, умовами договору оренди № б/н від 08.10.2020 встановлений обов'язок відповідача у разі пошкодження предмета оренди з вини Орендаря відшкодувати Орендодавцю в повному обсязі збитки, пов'язані з пошкодженням.
Із аналізу наведених умов договору вбачається, що у разі пошкодження або втрати майна відповідач відшкодовує позивачу заподіяні ним матеріальні збитки у повному обсязі.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.
Обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Заявник, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема протиправна поведінка заподіювача шкоди, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню.
Отже, обов'язок з відшкодування збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України).
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
При цьому стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Верховний Суд послідовно та неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що за змістом наведеної вище норми матеріального права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини. І лише наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/378/19).
Слід зазначити, що доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено саме на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повернення вищезазначеного майна позивачу, що було передано відповідачу за актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу від 08.10.2020.
При цьому, суд зазначає, що висновком експертного дослідження авто-товарознавця № 3358 від 11.02.2021 встановлені збитки за пошкодження DAF FT XF105 реєстраційний номер НОМЕР_8 становлять 414 750 грн.
Також, висновком експертного дослідження авто-товарознавця № 3359 від 09.02.2021 встановлена вартість матеріального збитку заподіяна власнику напівпричепа SCHMITZ SKO 27A реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка становить 189 641, 80 грн.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача, оскільки умовами укладеного між сторонами договору передбачено повну матеріальну відповідальність відповідача за знищення орендованого майна та обов'язок останнього відшкодувати вартість майна.
Оскільки позивачем документально підтверджено завдання йому збитків з вини відповідача у сумі 604 391, 80 грн, відповідач не оспорив і не спростував доводи позивача, то позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 604 391, 80 грн збитків підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.
Разом з тим, стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 7400 грн вартості проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем доведено факт понесення витрат з оплати вказаного дослідження, зокрема додано до матеріалів справи копії квитанції до прибуткового касового № 3358 від 10.11.2021 на суму 3 700 грн та № 3359 від 10.11.2021 на суму 3 700 грн. Щодо стягнення за проведення експертного дослідження дорожньої транспортної пригоди, то суд не вбачає підстав для задоволення, оскільки позивачем не доведено факт понесення цих витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 9 197, 14 грн.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 130, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Удовика Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_9 ) на користь Фізичної особи-підприємця Баранова Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_10 ) шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 604 391, 80 грн, вартість проведення товарознавчих експертиз в розмірі 7 400 грн та судовий збір у сумі 9 197, 14 грн.
В частині стягнення за проведення експертного дослідження дорожньої транспортної пригоди відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко