вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.03.2024м. ДніпроСправа № 904/282/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Публічного акціонерного товариства "ЖИДАЧІВСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВИЙ КОМБІНАТ", м. Жидачів, Стрийський р-н, Львівська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УДІМЕТ", с. Любимівка, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 32 815,98 грн.
Без участі представників сторін.
Публічне акціонерне товариство "ЖИДАЧІВСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВИЙ КОМБІНАТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 32 815,98 грн., що складають суму штрафних санкцій за договором поставки № 14/07 від 14.07.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 14/07 від 14.07.2023 в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою від 29.01.2024 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/282/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
30.01.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "УДІМЕТ" електронною поштою надіслано клопотання № 3001/23-17 від 30.01.2024, в якому останнє не заперечує проти розгляду справи № 904/282/24 в порядку спрощеного позовного провадження, проте, просить її розглядати у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою від 02.02.2024 господарським судом повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "УДІМЕТ" подане клопотання № 3001/23-17 від 30.01.2024 без розгляду у зв'язку з тим, що останнє подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
20.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Удімет" через канцелярію господарського суду подано відзив на позовну заяву, підписаний представником відповідача - адвокатом Кривошеїною І.О.
Ухвалою від 26.03.2024 господарським судом повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "УДІМЕТ" поданий відзив на позовну заяву та додані до нього документи без розгляду у зв'язку з тим, що останній подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасної поставки товару за договором поставки № 14/07 від 14.07.2023.
14.07.2023 Публічним акціонерним товариством "ЖИДАЧІВСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВИЙ КОМБІНАТ" (далі - покупець, позивачу даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УДІМЕТ" (далі - постачальник, відповідач у даній справі) укладено договір поставки № 14/07 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору постачальник зобов'язався поставити товар, а покупець - прийняти та оплатити його.
Згідно з пунктом 1.2. договору ціна кожної одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару, його найменування, марка, вид, сорт, одиниця виміру, а також обсяг та строки поставки товару вказуються в додатках (специфікаціях) та/або додаткових угодах до договору.
Зігальна ціна договору становить суму усіх партій товару по всіх специфікаціях (додатках) до нього (пункт 1.3.).
У пункті 3.1. договору сторонами узгоджено, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар на умовах: DDP, відділення служби експрес доставки вантажів м. Жидачів або інших, передбачених в специфікації.
Разом з поставкою товару постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів:
- рахунок-фактура;
- акт приймання-передачі товару;
- товарно-транспортна накладна;
- видаткова накладна (пункт 3.2. договору).
В обов'язки постачальника відповідно до пункту 4.1. договору входить, зокрема, своєчасна поставка товару належної якості.
Загальна вартість товару вказана у пункті 1.3. даного договору (пункт 5.1.).
Відповідно до пункту 5.2. договору покупець оплачує товар на умовах, згідно специфікації.
Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця (пункт 5.3. договору).
Згідно з пунктом 6.1. договору право власності на товар, усі ризики його псування, пошкодження та знищення переходять від постачальника покупцю в момент передачі товару від постачальника покупцю, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі товару та/або видатковою накладною.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності). Строк дії договору закінчується 31.12.2024.
14.07.2023 сторонами підписано та скріплено печатками їх підприємств додаток № 1 до спірного договору, в якому узгоджено найменування товару, який підлягає поставці, а саме, зірочка кр. 98/012-00.00.001 (матеріал - сталь 35л) в кількості 2 шт. на суму 47 500,00 грн. без ПДВ; зірочка кр. 98/012-00.00.002 (матеріал - сталь 35л) в кількості 2 шт. на суму 26 666,66 грн. без ПДВ. Всього товару на суму 88 999,99 грн. з ПДВ.
Вказаним додатком сторонами також узгоджено термін поставки - протягом 45 календарних днів з дати передоплати, умови поставки - DDP, склад замовника, м. Жидачів, вул. Фабрична 4, умови оплати - 50% передоплата, 50% оплата по факту поставки продукції на склад замовника з відстрочкою платежу 10 календарних днів.
Виконуючи умови спірного договору та додатку № 1 до нього позивачем 25.07.2023 здійснено попередню оплату за товар в сумі 44 500,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 0000004831.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує про те, що з урахування умов спірного договору та додатку № 1 до нього відповідач повинен був поставити товар в строк до 09.09.2023 включно (тобто 45 календарних днів від дати 50% попередньої оплати), проте, відповідачем зобов'язання з поставки товару в установлений строк не виконано.
Так, за твердженням позивача, відповідачем 27.10.2023 частково поставлено товар (дві зірочки кр.98/012-00-00-002 та одну зірочку кр.98/012-00.00.001) його підприємству на суму 60 499,99 грн. відповідно до видаткової накладної № 2310271 та акту приймання ТМЦ № 28 від 30.10.2023, решта товару на суму 28 500,00 грн. відповідачем допоставлена 14.11.2023 відповідно до акту приймання ТМЦ № 29.
Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором в частині своєчасної поставки товару, ПАТ "ЖИДАЧІВСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВИЙ КОМБІНАТ" нараховано та пред'явлено до стягнення з ТОВ "УДІМЕТ" штрафні санкції в сумі 23 915,99 грн. та додатковий штраф у розмірі 10% в сумі 8 899,99 грн. відповідно до пункту 9.2. договору.
Вказані обставини і стали причиною для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 663 Цивільного кодексу України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (частина 1 статті 664 Цивільного кодексу України).
Так, у додатку № 1 до спірного договору сторонами узгоджено термін поставки товару на склад замовника, а саме, протягом 45 календарних днів з дати передоплати, яка складає 50% вартості товару.
До того ж, пунктом 6.1. спірного договору встановлено, що, зокрема, право власності на товар від постачальника покупцю в момент передачі товару від постачальника покупцю, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі товару та/або видатковою накладною.
Як вже було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, позивачем 25.07.2023 здійснено попередню оплату за товар в сумі 44 500,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 0000004831.
Таким чином, поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 08.09.2023 включно.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 Цивільного кодексу України).
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за спірним договором (з урахування додатку № 1 до нього) виконав неналежним чином, здійснивши постачання товару (зірочка кр. 98/012-00.00.001 (матеріал - сталь 35л) в кількості 2 шт. та зірочка кр. 98/012-00.00.002 (матеріал - сталь 35л) в кількості 2 шт.) 27.10.2023 за видатковою накладної № 2310271 на суму 88 999,99 грн. з ПДВ, тобто, з пропуском строку, встановленого умовами спірного договору (з урахування додатку № 1 до нього).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За порушення строків поставки товару сторонами у пункті 9.2. спірного договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі якщо прострочення триватиме більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.
Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім до стягнення заявлені штрафні санкції за загальний період прострочення з 09.09.2023 по 14.11.2023 в сумі 23 915,99 грн. та додатковий штраф у розмірі 10% в сумі 8 899,99 грн.
Розрахунок штрафу у розмірі 10% за прострочення поставки товару понад 10 календарних днів позивачем здійснено відповідно до умов договору.
Щодо заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій в сумі 23 915,99 грн. господарський суд зазначає про таке.
Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, виходячи із вказаних вище норм законодавства та умов договору, штрафні санкції, що передбачені договором у вигляді штрафу в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, фактично є пенею.
Розрахунок пені позивачем завищено з огляду на те, що останнім не враховано здійснення поставки товару відповідачем в повному обсязі 27.10.2023.
Після здійсненого судом перерахунку пеня за загальний період прострочення з 09.09.2023 по 26.10.2023 склала суму 21 359,99 грн.
Посилання позивача на те, що ТОВ "УДІМЕТ" було здіснено допоставку товару за спірним договором (з урахуванням додатку № 1 до нього) 14.11.2023, про що зазначено в акті приймання ТМЦ № 29 до уваги господарським судом не приймаються з огляду на те, що вказаний акт є внутрішнім документом позивача, в той час, як матеріали справи містять належні докази поставки товару відповідачем в повному обсязі на суму 88 999,99 грн. саме 27.10.2023 відповідно до видаткової накладної № 2310271, яка підписана сторонами та скріплена печатками їх підприємств без зауважень та заперечень.
Щодо стягнення з відповідача пред'явлених до стягнення сум пені та штрафу господарський суд зазначає таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Так, з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан, який істотним чином вплинув на можливість ведення господарської діяльності. Господарський суд також враховує те, що зобов'язання за спірним договором відповідачем виконано в повному обсязі та прострочення виконання зобов'язання з поставки товару мало незначний проміжок часу (з 09.09.2023 по 26.10.2023).
Слід зазначити і про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження настання негативних для нього наслідків як для суб'єкта господарської діяльності у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань.
З огляду на викладене, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають до стягненню з відповідача, на 50 %.
Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 10 680,00 грн. та штраф в сумі 4 450,00 грн.
Щодо витрат зі сплати судового збору слід зазначити таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).
Ціна позову у даній справі становить 32 815,98 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2422,40 грн. (3 028,00 грн. * 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 0000000168 від 19.01.2024.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема, зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в сумі 605,60 грн. (3 028,00 грн. - 2 422,40 грн.), який надмірно сплачено позивачем при зверненні з позовом до суду.
Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УДІМЕТ" (52042, Дніпропетровська область, с. Любимівка, вул. Томська, 283а, код ЄДРПОУ 39172320) на користь Публічного акціонерного товариства "ЖИДАЧІВСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВИЙ КОМБІНАТ" (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, буд. 4, код ЄДРПОУ 00278801) 10 680,00 грн. - пені, 4 450,00 грн. - штрафу та 2 233,72 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 17 363,72 грн.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 29.03.2024.
Суддя І.Ф. Мельниченко