ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"27" березня 2024 р. Справа № 906/1391/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1391/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
про стягнення 1 338 443,32 грн
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 у справі №906/1391/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 у справі №906/1391/23 без змін.
При ухваленні постанови судом апеляційної інстанції розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.
Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" зазначено, що орієнтований розмір судових витрат при розгляді в апеляційній інстанції становить 10000 грн та заявлено про те, що докази розміру судових витрат будуть надані за результатами апеляційного розгляду справи, у порядку ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
04 березня 2024 року ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. до якої додана додаткова угода №64 від 04.03.2024 до договору про надання правничої допомоги №1 від 06.05.2019, детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт), згідно договору про надання правничої допомоги №1 від 06 травня 2019 року та додаткової угоди №64 від 04.03.2024
05 березня 2024 року ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" надіслано заперечення щодо заяви про стягнення судових витрат на користь відповідача. Просило суд відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Житомирська обласна енергетична компанія» про стягнення витрат на правничу допомогу з ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» в сумі 10 000 грн. 00 коп. у справі №906/1391/23. Розгляд заяви про стягнення витрат на правничу допомогу ТОВ «ЖОЕК» здійснювати без участі представника ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» на підставі поданих заперечень на заяву про стягнення витрат.
Ухвалою суду від 18.03.2024 заяву ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду на 27.03.2024 року.
27 березня 2024 року від представника ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" адвоката Приведьона В.М. надійшла заява в якій зазначає, що у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні просить розгляд заяви провести без його участі. Заяву підтримує в повному обсязі і просить її задовольнити.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд заяви ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1391/23 за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання.
Розглянувши заяву ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1391/23, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо застосування статті 124 ГПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Частинами першою, другою та третьою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Такі висновки щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 №916/2087/18, від 22.06.2023 у справі №912/164/20, від 29.08.2023 у справі №911/174/22, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 28.11.2023 у справі №947/21726/20 та інші. Судова практика є сталою та послідовною.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 у справі №906/1391/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 10000,00 грн витрат на правничу допомогу (перша заява по суті) наявний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 10000,00 грн, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи в апеляційній інстанції. До вказаного відзиву додано докази його надіслання ТОВ «Житомир-Агробудіндустрія» (а.с. 115-118 т.2).
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1391/23 з відповідними доказами була подана відповідачем 04.03.2024, тобто протягом п'яти днів після ухвалення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024.
Таким чином, твердження позивача у поданому запереченні на заяву про стягнення судових витрат, що ТОВ «ЖОЕК» у своїй поданій заяві від 04.03.2024 року не дотримався вимог ч.8 ст.129 ГПК України, так як не подав доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів на підставі відповідної заяви, колегія суддів вважає безпідставним.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Житомирська обласна енергетична компанія» до матеріалів заяви додано:
- копію додаткової угоди №64 від 04.03.2024 до договору про надання правничої допомоги №1 від 06.05.2019, укладеної між адвокатом Приведьоном В. М. та ТОВ "Житомирська обласна енергетична компанія", відповідно до умов якої сторони домовились про фіксований гонорар адвоката у розмірі 10 000,00 грн. Даний гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішення суду;
- копію детального опису та розрахунку наданих послуг (робіт), згідно договору про надання правничої допомоги №1 від 06 травня 2019 року та додаткової угоди №64 від 04.03.2024 відповідно до якого адвокатом Приведьоном В. М. надано ТОВ «Житомирська обласна енергетична компанія» наступні послуги: «Консультування клієнта, вивчення апеляційної скарги, аналіз законодавства щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов'язаних із застосуванням законодавства, підготовка, перевірка та направлення відзиву на апеляційну скаргу вартість послуги 10 000,00 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги № 1 від 06.05.2019, укладеного між адвокатом Приведьоном В. М. та ТОВ «Житомирська обласна енергетична компанія». Відповідно до пункту 1.1 договору предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Згідно із пунктом 4.2 договору гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору (а.с.34-35 т.2).
Отже, ТОВ «Житомирська обласна енергетична компанія», згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача щодо відсутності доказів понесення витрат ТОВ «Житомирська обласна енергетична компанія».
Посилання позивача в якості підстав для відмови у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1391/23, що ТОВ «Житомирська обласна енергетична компанія» не долучило будь-які рахунки виписані представником для ТОВ «Житомирська обласна енергетична компанія» на оплату за надані послуги, платіжні доручення/інструкції, колегія суддів відхиляє, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Водночас, колегія суддів враховує, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №906/1391/23 є актом правосуддя, яким вирішене окреме процесуальне питання.
Разом з тим таке судове рішення, як постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №906/1391/23 не вирішила/змінила спір сторін по суті, а також не містить висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимоги, не досліджені у судовому засіданні щодо спору по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень статей 129 ГПК України.
Тобто колегія суддів відзначає, що оскарження додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в даному випадку ухвали Господарського суду Житомирської області від 16.01.2024 у справі №906/1391/23 не є окремим судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду вказаної ухвали ("розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу"), якою вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності і змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат,
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі №925/790/17 (провадження №925/580/20) від 13.03.2024 у справі №711/2741/20, в ухвалах Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі №925/790/17 (провадження №925/580/20), від 12 квітня 2023 року у справі №876/30/22.
Відтак, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1391/23, колегія суддів дійшла висновку, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу заявлених відповідачем до стягнення не відповідає критерію розумної необхідності та суперечить змісту ГПК України.
З огляду на зазначене, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1391/23.
За змістом частини 5 статті 244 ГПК України, у разі відмови в прийнятті додаткового рішення, суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 244 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/1391/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ГПК України.
Повний тест ухвали складено "29" березня 2024 року
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.