21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
21 жовтня 2010 р. Справа 11/60-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сутиски»,
м. Вінниця
до товариства з обмеженою відповідальністю «Газприлад»,
смт. Сутиски Тиврівського району
про стягнення 715 128,25 грн.
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:
від позивача - Л. Левіна, О. Полутін за довіреностями;
від відповідача - О. Коновальчук керівник, О. Андрощук, В. Завертана О.І.
за довіреностями.
Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Газприлад» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сутиски» 715 128, 25 грн. - боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 715 128,25 грн., за який останній не провів розрахунків.
В процесі розгляду справи позивач подав пояснення в яких вказує, що поставка товару по накладних здійснювалась на виконання товарообмінних (бартерних) договорів № 2 від 01.10.2009р., № 3 від 01.11.2009р., № 4 від 01.12.2009р..
Відповідач в поясненнях вказує, що у видаткових накладних позивача, про які йдеться у позовній заяві, міститься посилання на товарообмінні (бартерні) договори за умовами яких позивач поставляв відповідачу комплектуючі товари, а відповідач використовував їх для зборки газових конвекторів та в порядку розрахуків за поставлені комплектуючі на умовах міни поставляв позивачу газові конвектори.
З приводу розрахунків за товарообмінними (бартерними) договорами відповідач пояснює, що вартість комплектуючих приладів за вказаними договорами склала 920 810,40 грн., а розрахунки проведені на загальну суму 1 132 228 грн..
Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
01 жовтня 2009 року, 01 листопада 2009 року та 01 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відовідальністю «Торговий дім «Сутиски»(позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Газприлад»(відповідач) укладено товарообмінні (баретерні) договори за умавами яких, сторони здійснюють взаємний обмін товарами без грошової оплати на збалансованій по грошовій оцінці вартості (в гривнях) основі.
Пунктом 1.2. товарообмінного (бартерного) договору від 01.10.2009р. сторони погодили , що позивач поставляє відповідачу автоматики на загальну суму 504 406,20 грн. та виконує перфорацію панелей на загальну суму 27 360 грн., згідно з переліком вказаним у видаткових накладних, а відповідач у відповідності до п. 1.3. цього договору зобовязався поставити позивачу товари (конвектори газові) на загальну суму 531 766,20 грн., згідно з переліком, вказаним у видаткових накладних.
На виконання умов вказаного договору позивач згідно видаткових накладних № РН-0000157 від 14.10.2009р., № РН-0000165 від 23.10.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 504 403,20 грн., який останній отримав за довіреностями серії ЯПП № 918752 від 14.10.2009р. та № 918759 від 23.10.2009р..
Пунктом 1.3. товарообмінного (бартерного) договору від 01.11.2009р. сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу автоматики на загальну суму 256 922,40 грн. відповідно з переліком вказаним у видаткових накладних, а відповідач у відповідності до п. 1.3. цього договору, поставляє позивачу товари (конвектори газові) на загальну суму 256 922,40 грн., згідно з переліком, вказаним у видаткових накладних.
На виконання умов вказаного договору позивач згідно видаткових накладних № РН-0000189 від 19.11.2009р., № РН-0000184 від 10.11.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 256 922,40 грн., який останній прийняв за довіреністю серії ЯПП № 918765 від 10.11.2009р..
Пунктом 1.3. товарообмінного (бартерного) договору від 01.12.2009р. сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу автоматики на загаьну суму 159 484,80 грн. відповідно з переліком вказаним у видаткових накладних, а відповідач у відповідності до п. 1.3. цього договору, поставляє позивачу товари (конвектори газові) на загальну суму 159 484,80 грн., згідно з переліком, вказаним у видаткових накладних.
На виконання вказаного договору позивач згідно видаткової накладної № РН-0000192 від 02.12.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 159 484,80 грн., який останній отримав за довіреністю серії ЯПП № 918781 від 02.12.2009р..
Пунктами 3.1. наведених вище договорів сторони погодили умови та строки поставки товарів та визначили, що позивач відвантажує товар на адресу відповідача за цінами, що вказані у видаткових накладних, протягом одного місяця з моменту підписання договору, а відповідач відвантажує товар на адресу позивача протягом місяця із моменту отримання товару від останнього.
Як стверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача, відповідач провів часткові розрахунки за договорами шляхом взаєморозрахунків на суму 205682,15 грн..
4 квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою, якою зазначив, що виконання зобов'язання з боку відповідача втратило інтерес для позивача. Тому позивач керуючись ст.612 ЦК України відмовився від його виконання та запропонував відповідачу добровільно відшкодувати збитки від суми недопоставленого товару в розмірі 715 128,25 грн.
Слуд зазначити, що саме така сума визнана відповідачем в акті звірення взаємних розрахунків станом на 22.01.2010 р..
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений товар згідно договору бартеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Частиною 2 цієї норми визначено, що кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
В силу ст. 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.
Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо поставки товару (конвектори газові) у встановлені договорами строки.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договорами в розмірі 715 128,25 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача щодо поставки товару (конвектори газові) за накладними № РН-00098 від 14.10.2009р., № РН-00105 від 27.10.2009р., № РН-00110 від 04.11.2009р., № РН-00111 від 05.11.2009р., № РН-00117 від 19.11.2009р., № РН-00120 від 01.12.2009р., РН-00126 від 02.12.2009р., № РН-00135 від 16.12.2009р. судом не беруться до уваги зважаючи на таке.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Позивач стверджує поставку товару за вищевказаними накладними .
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, установи, від імені якої складений документ; зміст, обсяг та підстава для здійснення господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Подані позивачем накладні таким вимогам не відповідають, що зі змісту вказаних накладних вбачається, що підставою поставки опалювальних приладів за ними слугував договір № ДГ -0000007 від 23.03.2007р. та рахунок-фактура № СФ-0000005 від 05.03.2007р.. Тоді як товарообмінні (бартерні) договори укладено відповідно 01.10.2009р., 01.11.2009р. та 01.12.2009р..
В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газприлад»(23300, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Леніна, 27, код 30808912) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сутиски» (21100, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 9, код 34542110) 715 128 (сімсот п'ятнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 25 коп. -боргу за товарообмінними (бартерними) договорами; 7 151 (сім тисяч сто п'ятдесят одну) грн. 28 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.10.2010р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи