Справа № 2- 235/10
Іменем України
15 жовтня 2010 року Великобурлуцький районний суд Харківської області у складі головуючого - судді Нестайка Ю.В.
з участю: секретаря судового засідання - Капленко А.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач зазначила, що 14.10.2009 р. біля 22 год. 30 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої мало місце зіткнення між автомобілем ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, і автомобілем DAEWOO MATIZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який належить позивачці. Винним у ДТП визнаний ОСОБА_3 Внаслідок ДТП автомобіль зазнав значних пошкоджень, вона як пасажир отримала тілесні ушкодження, зазнала моральних страждань внаслідок фізичного болю, неможливості користуватися автомобілем для підприємницької діяльності, зустрічатися з діловими партнерами, друзями.
Позивач, після уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача: у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля - 32719 грн. 80 коп.; витрати на лікування - 191 грн. 10 коп.; витрати за проведення автотоварознавчого дослідження - 350 грн.; на відшкодування моральної шкоди-10000 грн.; 822 грн. 61 коп. витрат на оплату держмита та 120 грн. на оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
ОСОБА_3 визнав факт пошкодження належного позивачці автомобіля внаслідок ДТП, позовні вимоги визнав частково: 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 191 грн. 10 коп. витрат на лікування; 2000 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, визнавши при цьому, що за таку суму автомобіль відремонтувати неможливо.
Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлені обставини справи та визначено відповідно до них правовідносини.
З постанови Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 жовтня 2009 року встановлено, що ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 і ч.1 ст.130 КпАП України за те, що він 14.10.2009 року о 22-30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в с. Плоске по вул. Першого Травня, керуючи автомобілем ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість та дистанцію, здійснив зіткнення з автомобілем DAEWOO MATIZ, реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався попереду. Автомобіль частково деформований (а.с. 9).
Обставина щодо належності позивачці пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля DAEWOO MATIZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідачем не оспорювалася, а також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 21).
Внаслідок ДТП автомобіль DAEWOO MATIZ, реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав значні механічні пошкодження, що підтверджується висновком експертного товарознавчого дослідження № 420-09 від 26.11.2009 р., згідно з яким розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДПТ, складає 32719 грн. 80 коп. (а.с. 10-33).
Згідно з актом за проведення експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу позивач сплатила 350 грн. (а.с. 35).
Внаслідок ДТП позивач отримала тілесні ушкодження - струс головного мозку. забиття шийного та поперекового відділів хребта. На лікування витратила 191 грн. 10 коп. (а.с. 7, 8).
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана із використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.
ОСОБА_3 не надів доказів, які б спростовували докази, надані позивачем.
Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідач визнав позов в сумі 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 191 грн. 10 коп. витрат на лікування.
Суд дійшов висновку, що внаслідок ДТП, винним у якому є ОСОБА_3, ОСОБА_1 як власнику транспортного засобу завдано майнову та моральну шкоду, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача слід стягнути у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля - 32719 грн. 80 коп.; 191 грн. 10 коп. витрат на лікування.
Сплачені позивачкою 350 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу не є майновою шкодою, завданою внаслідок ДТП, оскільки не є її прямим наслідком, а також не відносяться до судових витрат, оскільки експертний висновок був отриманий позивачкою до звернення з позовом, судова експертиза з цього питання не призначалася. В цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1, п.2 та п.3 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно з ч.1 та п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в межах визнаної відповідачем суми - 3000 грн., оскільки позивачка отримала тілесні ушкодження, перенесла фізичний біль, вимушена була лікуватися.
В частині заподіяння моральної шкоди внаслідок неможливості займатися підприємницькою діяльністю, зустрічатися з діловими партнерами, друзями, позивач не надала доказів і не довела наявності моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України із ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивачки сплачений нею судовий збір в розмірі державного мита в сумі 329 грн. 10 коп. в частині вимоги про відшкодування майнової шкоди і 8 грн. 50 коп. в частині вимоги про відшкодування моральної шкоди, а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 32910 гривень 90 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди, 3000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, 457 грн. 60 коп. у рахунок компенсації понесених судових витрат, а всього 36368 грн. 50 коп. (тридцять шість тисяч триста шістдесят вісім гривень 50 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складений 18 жовтня 2010 року.
Суддя Ю.В. Нестайко